Куничак Г. В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

м. Чернівці, Україна

Науковий керівник: Кравчук В.С.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Нематеріальні активи є одним з найважливіших об’єктів економічних наук, зокрема бухгалтерського обліку. Нематеріальні активи у сучасних умовах господарювання відіграють важливу роль, оскільки вони становлять вагому частину майна будь-якого суб’єкта господарювання. Щодо нематеріальних активів існує низка невирішених проблемних питань. Особливої уваги потребують питання пов’язані з трактуванням самого терміна «нематеріальні активи».

Вагомий внесок у вивчення та дослідження нематеріальних активів зробили, як і вітчизняні так і зарубіжні науковці, зокрема І. В. Ковальчук [4], С. Ф. Покропивний [5], Л. І. Шваб [6], В. Г. Швець [7] та інші.

Вчені по-різному трактують поняття «нематеріальні активи». Їхнє розуміння залежить від наукової школи, проблем, які досліджуються, наукового напрямку дослідження і основне – власного розуміння вченими цього поняття. Розглянемо різні трактування поняття «нематеріальні активи», які пропонують вчені.

Ось, наприклад, І. В. Ковальчук виділяє два визначення даного поняття. По-перше, він стверджує, що «нематеріальний актив – це вартість нематеріальних об’єктів, які визнаються об’єктом права власності конкретного підприємства, використовуючи протягом відносно тривалого періоду (більше року) в його господарській діяльності та здатні давати прибуток (величину якого важко прогнозувати) протягом декількох років»; по-друге, «нематеріальний актив – це вартість прав на використання в господарській діяльності підприємства об’єктів інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших прав власності і користування» [4].

На думку Л. І. Шваба: «нематеріальні активи – це частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від її використання.» [6].

Такий відомий науковець, як С. Ф. Покропивний доводить відмінність понять «нематеріальні ресурси» і «нематеріальні активи». Він стверджує, що нематеріальні активи – це доступ до прав власності автора, які захищено правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами» [5].

А В. Г. Швець висловлює своє твердження щодо даного поняття, а саме він вважає, що «нематеріальні активи – це об’єкти довгострокового вкладення (більше року), які мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об’єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо)» [7].

Отже, проаналізувавши кілька тлумачень відомих науковців можна зробити висновок про особливість нематеріальних активів, що виокремлює їх з-поміж інших активів. Відмінність полягає у відображенні процесу вибуття та їх фактичної наявності. Нематеріальні активи можуть неодноразово здійснювати процес вибуття з підприємства і водночас приносити економічні вигоди, а всі інші активи при вибутті перестають бути власністю підприємства.

Тепер слід розглянути трактування даного поняття з іншої сторони, тобто з точки зору законодавчої бази. Адже на сьогоднішній день велика кількість нормативних документів вміщують багато визначень нематеріальних активів, які суттєво різняться між собою. Ось наприклад, кілька з них:

1. «нематеріальні активи – право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами» [3].

2. «нематеріальними активами вважаються немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та можуть бути ідентифіковані (незалежно від строку їх корисного використання (експлуатації))» [2].

3. «нематеріальні активи - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року; (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам» [1].

Проаналізувавши ці визначення можна сказати, що всі вони мають певні недоліки. Ось, наприклад, у першому визначенні, а саме у словосполученні "інші аналогічні права" ніяк не можна включити ліцензії, патенти та інші правові акти, які не є об’єктами інтелектуальної власності. Друге визначення нематеріальних активів є досить абстрактним, хоча в ньому міститься багато характеристик об’єкта обліку.

Ми виділяємо третій варіант визначення, оскільки він є найбільш вдалим. Його можна використовувати, як і в бухгалтерському, так і у податковому обліку. Але дане визначення, як і всі інші, потребує подальшого опрацювання і вдосконалення оскільки викликають певні протиріччя.

Отже, ми бачимо, що в нормативних актах нематеріальні активи по різному трактуються. В основному в них відсутня єдність податкового та облікового трактування.

Розглянувши і проаналізувавши різні визначення терміна «нематеріальні активи» можна сказати, що склад цього виду активів підприємства різноманітний, тому облік нематеріальних активів вимагає особливої уваги.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО)8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом МФУ № 242 від 18.10.99р. (зі змінами та доповненнями від 08.07.2008 р. № 901).

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 16 листопада 2009 р. N 1327. (зі змінами та доповненнями).

3. Паливода А. В. Податковий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 03.10.2011 р. / А. В. Паливода. – К.: Паливода, 2011. – 536 с.

4. Ковальчук І. В. Економіка підприємства: навч. посіб. / І. В. Ковальчук. – К.: Знання, 2008. – 679 с.

5. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства / С. Ф. Покропивний. – вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.

6. Шваб Л. І. Економіка підприємства: підручник / Л. І. Шваб. – К.: Каравела, 2011. – 416 с.

7. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / В. Г. Швець. – вид. 3-тє, перероб. та доп. – К.: Знання, 2008. – 535 с.