Магістрант Кабасіна Я.С., к.е.н, доцент Олійник Т.О.

Запорізький національний технічний університет, Україна

КЛАСИФІКАЦІЯ КВОТ НА ВІЛЬНІ ОДИНИЦІ ВИКИДІВ В АТМОСФЕРУ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ З ТОЧКИ ЗОРУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

З ратифікацією Україною в 2004 році Кіотского протоколу (КП), прийнятого на третій сесії Конференції Сторін (КС) в грудні 1997 року, Україна отримала право на торгівлю квотами на вільні одиниці викидів в атмосферу парникових газів. Надзвичайно позитивним моментом є те, що продавати квоти може не лише держава, а й вітчизняні підприємства

Даним Протоколом визначено три «гнучких» ринкових механізми торгівлі ОВК викидів парникових газів. Два з цих механізмів представляють систему міжнародної торгівлі квотами (cap and trade) (ст. 17 КП) та проекти спільного впровадження (ПСВ) (ст. 6 КП), третій механізм передбачає надання можливості країнам, що розвиваються приймати участь в діяльності ринку вуглицю через систему торгівлі, заснованих на проектах механізму чистого розвитку (МЧР) (ст. 12 КП). Суть механізму чистого розвитку полягає в тому, що промислово розвинені країни для виконання своїх кількісних зобов’язань щодо скорочення викидів купують сертифіковані третьою стороною одиниці скорочення викидів, які отримано в результаті інвестування в проекти скорочення викидів, які здійснюються в країнах, що розвиваються (тобто в тих країнах, які не мають кількісних зобов’язань щодо скорочень викидів) [5, с. 24].

Слід наголосити, що в Україні діють лише механізми міжнародної торгівлі квотами на викиди і спільного впровадження. Проте перш ніж говорити про методологію відображення в обліку ЗЕД операцій по торгівлі квот на викиди парникових газів варто встановити як слід кваліфікувати ці квоти у складі об’єктів обліку. Деякі вчені, наприклад, О. Голуб (Росія) та Д. Дудек (США) вважають, що квоти на викиди вуглекислого газу та інших речовин в атмосферу треба кваліфікувати як новий природний ресурс, тобто відновлювання відбувається за умов поступової екологізації виробничої діяльності, запровадження інновацій, а також шляхом збільшення лісистості територій, збереження та розширеного відтворення інших видів біологічного різноманіття.

Існує думка, що квоти на забруднення точніше було б називати не «новим природним ресурсом», а «новим товаром на міжнародному ринку природних ресурсів», а товар, як відомо, є продуктом праці, виготовленим з метою обміну або продажу. Суспільні та індивідуальні потреби тут задовольняються якістю атмосферного повітря та відповідними кліматичними умовами, котрі досягаються завдяки торгівлі цим новим товаром. Покупцем такого товару є юридична або фізична особа іноземної держави, якій ця держава відкрила рахунок для зарахування отриманих одиниць скорочення викидів у власному реєстрі вуглецевих одиниць. І для такої купівлі укладається контракт, яким є зовнішньоекономічний контракт або інший двосторонній договір власника об'єкта з покупцем, за яким покупець набуває право на оплатне отримання одиниць скорочення викидів.

Більше того, відповідно до ст. 669 ЦКУ кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні і їх передача покупцеві є основним, а не супутнім обов'язком.

Отже, одиниці скорочення викидів відповідають ознакам товару, оскільки оплачується їх кількість, а не певна діяльність [3]. Проте з цією думкою не погоджуються податківці. Згідно с. 14.1.244 ПКУ товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Щодо матеріального активу, можливо, у декого виникнуть сумніви. Тут у пригоді стане визначення активів (яке безумовно включає в себе поняття основного фонду чи оборотного активу з «податкового» визначення матеріального активу), наведене у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV: активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому [1]. Оскільки ОСВ не відповідає такому визначенню, то не може бути й мови про матеріальний актив.

Нематеріальні активи згідно ст. 14.1.120 ПКУ - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами [3]. Отже, можна чітко стверджувати, що квоти на вільні одиниці викидів в атмосферу парникових газів варто визнати нематеріальними активами. Тож, відображення в обліку ЗЕД екологічних аспектів не повинно бути чимось особливим, що вимагає підвищеної уваги.

Література:

1. Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV

2. Ильичева Е.В. Торговля квотами – приоритетное направление гармонизации учетного процесса. - Известия Тульского государственного университета. – Тула: Изд-во ТулГУ, 2006.- с.113-117.

3. Податковий кодекс України

4. П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»

5. Процишин Р.В. Роль Кіотського протоколу у формуванні нового виду господарсько-договірних відносин //Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету, 2004, вип..14.2, с.24-33