Економічні науки / 7. Обліку та аудиту

К.е.н., доцент Кудирко О.М., Грущинська К.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Методичний аспект аудиту основних засобів промислових підприємств

Облік основних засобів зазнав кардинальних змін, що в основному вплинуло на процес аудиту, особливості його здійснення та підбиття підсумків. Використання науково обґрунтованої організації та методики здійснення аудиту є об’єктивним процесом, оскільки сприяє достовірності відображення інформації про вартість основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку, об’єктивній оцінці вартості основних засобів, правильному нарахуванню амортизації, розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг) і визначенню фінансового результату.

Оскільки специфіка аудиту основних засобів пов’язана із певними особливостями, практика показує, що існує потреба вдосконалення послідовності проведення аудиту основних засобів в Україні.

Метою даної роботи є розробка загальної методики проведення аудиту основних засобів на промислових підприємствах, а також рекомендацій щодо поділу аудиторської перевірки на етапи, постановка завдань та цілей на кожному з них.

Під час проведення аудиту основних засобів виникає потреба його планування, розподілу перевірки на кілька етапів та досягнення на кожному з них поставлених цілей [2, c.51].

Аудитор, підписуючи договір на проведення аудиту та надання аудиторських послуг, скоординовує свою діяльність та майбутні дії, формуючи програму проведення аудиту основних засобів, яка може включати такі реквізити: назву аудиторської фірми, що бере на себе зобов’язання у наданні якісних аудиторських послуг; найменування підприємства, організації, установи, що потребує аудиторських послуг; строки проведення аудиту основних засобів; кількість годин, розрахованих на проведення аудиту, тощо.

Разом із тим сама програма проведення аудиту проектується за окремими стадіями та етапами перевірки, що є взаємопов’язаними між собою і доповнюють один одного.

Програма проведення аудиту основних засобів включає такі етапи [3, c.42]:

- Попередній: він включає ознайомлення із специфікою діяльності підприємства та його обліковою політикою, а також складання плану аудиту.

На даному етапі застосовуються такі методи перевірки як спостереження, опитування, анкетування, дослідження попередніх аудиторських перевірок.

Джерелами аудиторських доказів виступають статут підприємства, інвентарні картки, накази тощо.

- Безпосередній: даний етап поділяється на два під етапи:

- Перевірка за фактом: оцінка результатів раніше проведених інвентаризацій засобів праці, проведення наочної інвентаризації.

На даному етапі застосовуються такі методи перевірки як порівняння даних інвентаризації з даними аналітичного обліку, проведення вибіркової перевірки основних засобів за участю аудитора (спостереження).

Джерелами аудиторських доказів на етапі перевірки за фактом виступають інвентаризаційні матеріали, описи, акти, відомості, картки, інші первинні документи

- Документальна перевірка: перевірка правильності та повноти оприбуткування основних засобів, їх вибуття, поліпшення, результатів переоцінки, оренди, капітальних інвестицій, амортизаційних відрахувань, зносу, кореспонденції рахунків в обліку; порівняння даних регістрів обліку з даними Головної книги, перевірка документації щодо витрат тощо [1, c.98].

Джерелами аудиторських доказів на етапі документальної перевірки виступають інвентаризаційні картки, договори, рахунки-фактури, авансові звіти, акти приймання-передачі, проектно-кошторисна документація, технічна документація, договори оренди, наказ про облікову політику, регістри обліку.

- Заключний: включає формування розділу аудиторського висновку щодо основних засобів.

Методом перевірки основних засобів на даному етапі є аналіз та обґрунтування отриманої в процесі аудиторської перевірки інформації.

Джерелами аудиторських доказів на заключному етапі є Робочі документи аудитора.

Аудит основних засобів починають з перевірки за фактом. Особливу увагу приділяють попереднім матеріалам інвентаризації, документальним свідченням проведення консервації та монтажу основних засобів, актам інвентаризації орендованих, а також розукомплектованих основних засобів.

На першій стадії безпосередньої перевірки аудитору слід перевірити правильність віднесення об’єктів до груп основних засобів, правильність їх визнання відповідно до визначених законодавством критеріїв. При цьому необхідно звернути увагу на складові частини основних засобів.

Тобто перевіряють правильність встановлення одиниці обліку – інвентарного об’єкта. Точне встановлення одиниці обліку основних засобів дасть змогу правильно визначити норму амортизації та організувати їх облік [2, c.53].

Крім того, слід здійснити перевірку фактів придбання основних засобів підприємством у фізичних осіб та оформлення всіх відповідних документів.

Що стосується аудиту витрат на проведення ремонтних робіт та поліпшень, то аудитору слід виявити, які з таких витрат понесені на збільшення майбутніх економічних вигід об’єкта основних засобів, а які на їх підтримання. На основі виявленої інформації потрібно оформити робочий документ стосовно виявлених порушень із зазначенням рекомендацій [3, с.43].

Під час здійснення аудиту капітального ремонту треба перевірити первинні документи, що засвідчують його, а також річні плани проведення ремонтних робіт на підприємстві.

Значної уваги при аудиті заслуговують операції з переоцінки основних засобів. Аудитору необхідно виявити, чи правомірно відбулася переоцінка об’єкта, чи дійсно залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої, чи правильно визначено при цьому суму зносу.

Аудит основних засобів – складова загального аудиту фінансово-господарської діяльності господарюючих суб’єктів.

Під час підготовки аудиторської перевірки основних засобів здійснюють планування. Саме на цій стадії дуже важливо опрацювати площину аудиту та окреслити загальну послідовність його проведення [2, c.54].

Рекомендуємо при здійсненні аудиту основних засобів в обов’язковому порядку формувати програму аудиту з чіткою розбивкою етапів на виконання робіт: перевірку документації, витрат, що понесені у поліпшувальних цілях, капітальних вкладень, амортизаційних відрахувань, переоцінки, отриманих і переданих в оренду основних засобів тощо. Загалом може бути одинадцять етапів аудиторської перевірки основних засобів:

1) ознайомлення із обліковою політикою підприємства;

2) інвентаризація основних засобів;

3) визнання основних засобів, критерії віднесення до основних засобів;

4) класифікація основних засобів;

5) право власності;

6) встановлення одиниць обліку основних засобів;

7) перевірка достовірності оцінки основних засобів;

8) перевірка правильності нарахування амортизаційних відрахувань;

9) перевірка документів, що засвідчують надходження, переміщення, вибуття основних засобів;

10) перевірка правильності заповнення регістрів бухгалтерського обліку;

Дотримання усіх наведених вище складових аудиторської перевірки дасть змогу аудитору охопити загальну картину обліку основних засобів на підприємстві та його організацію, провести якісний аудит.

Список використаних джерел:

1. Іванова Н.А., Ролінський О. В. Організація і методика аудиту. Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 216 с.

2. Кругляк Б. Аудит основних засобів промислових підприємств: методичний аспект / Б. Кругляк // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009.- № 7.- С. 50-58.

3. Проскуріна Н. М. Методологічні підходи до формування аудиторських процедур у системі незалежного фінансового контролю / Н. М. Проскуріна // Економіка & держава. – 2011. – №1. – С.41–45.