Воробйова С.С.

Науковий керівник: Дудка Т.В.

Одеська національна академія харчових технологій

Оцінка інноваційного потенціалу підприємств

харчової промисловості України

Сучасна міжнародна економічна ситуація відображає процес активної інтеграції світового господарсько-економічного простору, що відбувається на засадах НТП. Таким чином, активізація та підтримка високого рівня інноваційної активності економіки країни є визначальним фактором для її успішної діяльності при досягненні відповідності міжнародним стандартам.

Економічні досягнення розвинених країн свідчать про перетворення складної системи взаємопов’язаних ланок – науки, техніки і технології на важливий чинник підвищення показників не тільки економічного, а й рівня якості суспільного життя загалом [1]. Це пояснюється тим, що впровадження інноваційних рішень на підприємствах завжди породжує певний економічний чи соціальний ефект, отриманий в результаті їхньої реалізації, що впливатиме на сукупний інноваційний потенціал країни.

В сучасних умовах першорядним завданням для підприємств є отримання конкурентних переваг, за рахунок яких вони прагнуть залишатися на займаному секторі ринку. Так як реалізація інноваційних рішень сприяє підвищенню ефективності виробничого процесу, випуску конкурентоспроможної продукції, зміцненню ринкових позицій, то є необхідним ведення жорсткої інноваційної конкурентної боротьби між ними.

Прагнення України повноцінно увійти в світову господарську спільноту обумовлює необхідність переходу до інноваційної моделі розвитку.

Харчова промисловість є системоутворюючим і необхідним елементом господарства, оскільки від рівня її розвитку залежить як продовольча, так і економічна безпека будь-якої держави. Тому саме вона повинна бути пріоритетним спрямуванням в вирішенні проблем активізації та подальшого забезпечення інноваційного розвитку України.

Аналіз інноваційної діяльності необхідно розпочинати безпосередньо з оцінки потенціалу до інноваційної діяльності. Оцінка інноваційного потенціалу є важливим етапом, бо його величина визначає напрямки активізації, вибір стратегії подальшого розвитку інноваційної бази підприємства, галузі чи всієї національної економіки.

На думку автора, недостатню увагу приділено галузевим дослідженням інноваційних процесів, в тому числі і харчової промисловості.

Категорія “потенціал” трактується як здатність, так і готовність до чогось [2]. Виходячи з визначення її сутності, інноваційний потенціал – здатність і готовність до здійснення інноваційної діяльності, що охоплює не тільки наявні ресурси на підприємстві, а й приховані можливості, бо наявність ще не свідчить про здатність використати ці ресурси.

В таблиці представлено результати аналізу інноваційної активності підприємств харчової промисловості в 2009-2010 роках

Таблиця — Інноваційна активність на підприємствах харчової промисловості в 2009 – 2010 рр..

Показники	Роки
	2009	2010
Впровадження технологічних процесів	181	218
в тому числі маловідходних, ресурсозберігаючих, безвідходних	52	65
Освоєно виробництво інноваційних видів продукції	588	487
Частка реалізованої інноваційно продукції в обсязі промисловості, %	4	3,2

(розраховано автором за даними [3])

Незначно зросла частка впроваджених маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних. Для сучасних харчових підприємств, які відносяться до переробних, характерна значна частка матеріальних затрат, включаючи відходи. Тому перелічені технології мають важливе економічне значення. В результаті їх реалізації знижується собівартість продукції, а отже, і підвищується її конкурентоспроможність. Також в харчовій промисловості спостерігалось зниження рівня активності в сфері інноваційної діяльності, пов’язаній з освоєнням та реалізацією нових видів продукції.

Інноваційний потенціал як конкретної промисловості, так і всієї економіки залежить від ряду факторів, серед яких на його формування впливають: стан інноваційного клімату в державі; особливості інноваційної діяльності та активності підприємства; удосконаленість та гнучкість управління інноваційною діяльністю; розвиток маркетингової системи та ін.

До основних факторів що зумовлюють низький рівень інноваційної активності України, належать: низький рівень фінансової підтримки інноваційних процесів з боку держави; вимушена орієнтація підприємств на інноваційного розвитку за рахунок власних коштів при незначних їх обсягах; відсутність належно опрацьованого законодавства в сфері інноваційної діяльності; несприятливий інвестиційний клімат для інвестора, що обумовлює високий ризик фінансових вкладень, і разом з тим, низьку інвестиційну активність; відсутність мотивації вітчизняних підприємств до організації НДДКР і реалізації їх результатів [4]; брак висококваліфікованих кадрів для розроблення та освоєння інновацій на промислових підприємствах.

Рівень використання інноваційного потенціалу підприємства залежить від якості прийнятих та реалізованих інноваційних і інвестиційних рішень в процесі інноваційної діяльності; ступеня інформаційної забезпеченості її суб’єктів, а точніше своєчасності та повноти необхідної інформації.

Виходячи з доцільності повного аналізу для оцінки інноваційного потенціалу застосовують комплексні методики, які охоплюють різноманітні сторони діяльності підприємств та організацій, що пов’язані із здійсненням інноваційної діяльності в будь-якій формі.

Автором запропоновано включити до сучасних методик оцінки наступні показники: питома вага маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій, %; індекс ринкового рівня новизни реалізації інновацій; індекс світового рівня новизни створення інновацій; коефіцієнт відносної результативності наукової діяльності; індекс місцевої концентрації інновацій.

Література:

1. Лук’яненко Д.Г. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.

2. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.

3. Офіційний сайт Комітету державної статистики України [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

4. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка 2006. – 295 с.