Экономические науки/ 9. Экономика промышленности

Колодійчук А.В., аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ “КЛАСТЕР”

Кластеризація національних господарств є провідною тенденцією даного етапу розвитку глобалізованих ринків. Тому важливо з’ясувати сутність економічної категорії “кластер”, врахувавши накопичений науковий досвід.

Визначенню сутності економічних кластерів присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: В. Базилевич, М. Енрайт, О. Кузьмін, А. Мальмберг, С. Мочерний, М. Портер, С. Розенфельд та ін. Проте єдине тлумачення даного поняття на сьогоднішній день не існує. Термін має різне смислове навантаження в різних частинах Європи. Кластери варіюють від невеликих мереж малих, середніх підприємств у обмежених географічних зонах до “мега-кластерів” у Данії або Фінляндії [2].

Провівши аналізування наукової літератури, ми змогли виділити наступні підходи до визначення сутності категорії “кластер”: конкурентний, інноваційний, структурний, ланцюговий, галузево-територіальний, територіальний, синергетичний, інституційний, функціональний, процесуальний та інші (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація підходів до визначення економічної категорії “Кластер”

Підходи	Кластер характеризується як:
	Засіб досягнення конкурентних переваг	Застосування інноваційних технологій	Структура	Ланцюг створення доданої вартості	Галузь	Географічна концентрація учасників	Ефект синергії	Сукупність інститутів	Функціональні зв’язки	Процес кооперації підприємств, установ	Форма еволюції територіально-виробничих комплексів
Конкурентний	+
Інноваційний		+
Структурний			+
Ланцюговий				+
Галузево-територіальний					+	+
Територіальний						+
Синергетичний							+
Інституційний								+
Функціональний									+
Процесуальний						+				+
Просторовий											+

Представники інноваційного підходу визначають, що обов’язковою умовою утворення кластерів є інноваційні технології, а кластери – найефективніша форма організації інноваційних процесів. Так, М. Портер тлумачить кластери як “географічно близькі групи взаємопов’язаних компаній та асоційованих установ в окремій галузі, що пов’язані спільними технологіями та навичками. Вони звичайно існують в географічній зоні, де комунікації, логістика та людські ресурси є легкодоступними. Кластери звичайно розміщуються в регіонах, а іноді – в окремому місті” [3].

У конкурентному підході кластер трактують як об’єднання підприємств для досягнення конкурентних переваг на галузевому, національному чи глобальному рівні.

У рамках структурного підходу вчені наголошують на тому, що кластер – це насамперед інтегрована структура, елементи якої об’єднані спільною метою.

З ланцюгом “постачання-виробництво-збут-споживання” пов’язують поняття кластера представники ланцюгового підходу, а створення альянсів підприємств диктується взаємозв’язками у рамках цього ланцюга. В цьому підході кластери охарактеризовано як ланцюг продукування доданої вартості.

Постулатами галузево-територіального підходу є, по-перше, приналежність учасників до однієї галузі, а по-друге, географічна сконцентрованість.

У територіальному підході промислові підприємства об’єднуються за географічним принципом.

Основним положенням синергетичного підходу є ефект синергії, який досягається в результаті кластерних об’єднань.

Представники інституційного підходу трактують кластери як пов’язані підтримуючі інститути (а не тільки пов’язані і підтримуючі галузі та інститути), а рівень їх конкурентоспроможності визначається характером їх взаємозв’язків. Обов’язково серед таких інститутів повинні бути наукові установи та органи місцевої влади. М. Войнаренко під кластером розуміє “територіально-галузеве добровільне об’єднання підприємств, які тісно співробітничають із науковими установами та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції та економічного зростання регіону” [1].

Акцент на функціональних зв’язках між учасниками кластеру роблять науковці у рамках функціонального підходу.

У ресурсному підході обов’язковою умовою утворення кластерів є спільний доступ до ресурсів, насамперед до робочої сили.

Кластер як процес кооперації географічно близьких підприємств розглядають у рамках процесуального підходу.

Особливістю просторового підходу є те, що кластери розглядають як форму еволюції територіально-виробничих комплексів.

Таким чином, на основі вищесказаного, ми маємо можливість навести власне тлумачення економічної категорії “Кластер”: кластер – географічно сконцентроване об’єднання підприємств для досягнення синергетичного ефекту у вигляді підвищення конкурентоспроможності його учасників, шляхом широкого впровадження інноваційних технологій, із залученням органів місцевої влади і наукових установ.

Література:

1. Войнаренко М.П. Механізми адаптації кластерних моделей до політико-економічних реалій України / М.П. Войнаренко // Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій // Матеріали конференції 1-2 листопада 2001 р. – К: Спілка економістів України, 2001.

2. Кластер (економіка) [Електронний ресурс] // Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.

3. Портер М. Конкуренция: Уч. пос. / М. Портер. – М.: Вільямс, 2001. – 495 с.