Токарчук Д.М., асистент

Слободянюк А.В., магістрант з обліку та аудиту

Вінницький національний аграрний університет

ННІ Аграрної економіки

ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА БІОПАЛИВА В УКРАЇНІ

Глобалізаційні процеси, які на сьогодні активно відбуваються навколо, постійно прискорюють науково-технічний та інноваційний прогрес всіх країн, що призводить до змін їх економічного, соціального та екологічного розвитку. Поступово держави почали усвідомлювати, що запаси енергетичних ресурсів обмежені, тобто не відновлюються, а попит на них зростає. Це спонукало світове товариство до переходу на модель інноваційного розвитку.

В Україні щорічно використовується близько 200 млн. тонн умовного палива, з яких лише 80 млн. тонн власного видобутку з природних джерел. У цій ситуації важливим енергетичним ресурсом може стати біопаливо. Розвиток біоенергетики дуже актуальний і для України з її значним потенціалом місцевих палив, доступних для отримання енергії – біомаси до 24 млн. тонн умовного палива на рік [5].

Сільське господарство не тільки споживач інноваційної продукції. Воно може виробляти і поставляти її в інші галузі національної економіки. Прикладом інноваційного ресурсу, який сільське господарство може використати не тільки для себе, але й для реалізації, є альтернативне паливо: синтетичне, біодизельне, біоетанол [4].

В Україні є сприятливі передумови для виробництва альтернативних видів палив. Основними з них є:

- наявність значної кількості сільгоспугідь, які використовуються неефективно або взагалі не використовуються;

- досвід вирощування олійно- і спиртомістких культур;

- достатні інженерні кадри;

- високий попит на олію з ріпака та етанол на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- наявна селекційно-експериментальна база, існування генобанку ріпаку в якому зосереджено більше 300 сортів хрестоувітних [4].

За оцінками вчених найбільш перспективним сировинним ресурсом для виробництва біопалива в умовах України є ріпак, насіння якого містить від 38-50% олії. Саме ріпакова олія є основним сировинним придатком, що використовується для виробництва біодизельного палива.

Програмою розвитку виробництва дизельного палива в Україні передбачено збільшення найближчими роками площ посівів ріпаку до 10% від загальної площі ріллі. У Програмі розвитку виробництва дизельного біопалива концентрується увага також на переробці 75% вирощеного врожаю ріпаку на біодизель для повного забезпечення потреб аграрного сектора. Безперечно, вибір на користь біодизелю значною мірою зумовлений не тільки власними потребами країни, але й комерційною орієнтацією вирощування насіння ріпаку для експорту на ринок країн Європейського Союзу. Цей ринок є найбільшим ринком біодизелю, де виробництво, а відтак, і споживання цього виду палива становить понад 90% світового обсягу. Так склалося, що практично все вирощене насіння ріпаку в нашій державі експортується переважно в країни ЄС [2]. Обсяги виробництва та експорту насіння ріпаку в Україні представлено на рис. 1.

Рис. 1. Обсяги виробництва насіння ріпаку в Україні та його експорт [5].

Дослідження показують, що виробництво біоенергетичних ресурсів в Україні знаходиться на зародковому рівні, проте як свідчать дані рис. 1 ринок енергетичної сировини набув бурхливого розвитку з орієнтацією на експорт, так як вітчизняні товаровиробники вмотивовані, насамперед, досить високою закупівельною ціною на насіння ріпаку. Вважаємо, що такий практичний підхід є економічно невиправданим, а саме, нашій державі необхідно скоригувати власну аграрну стратегію в напрямі обмеження експорту сировини, поступово розбудовувати власну переробку й реалізовувати на світовий ринок не насіння, а принаймні олію, а в перспективі – готовий біодизель.

Україна має власні інноваційні розробки з виробництва біопалива, але їх питома вага серед інших незначна. Ситуацію ускладнює ще і незавершеність цих інноваційних проектів, що знаходяться переважно на стадіях проведення досліджень та розробки робочої документації.

Державне фінансування виробництва біопалива коливається в межах 1,6 – 2,1 % від загальної суми інноваційних проектів, фінансових через Державне агентство України з інвестицій та інновацій, що не може задовольнити навіть мінімальних потреб.

Основними перешкодами на шляху інноваційного розвитку економіки України є: недосконала, застаріла структура економіки; недостатнє фінансування інноваційної діяльності [3].

Сучасний рівень фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у секторі біоенергетики дозволяє працювати лише над окремими питаннями і недостатній для проведення повномасштабних досліджень, які б могли призвести до розробляння нових біоенергетичних технологій або нового обладнання.

Необхідно визначити Стратегію взаємозв’язку українських науково-дослідних установ з європейськими університетами, а також з європейськими університетами, а також з європейськими інформаційними мережами з питань біоенергетики. Ключовим питанням є створення національної інформаційної мережі біомаси та біопалива. Національна мережа міститиме інформацію щодо реалізованих, поточних та запланованих НДДКР у відповідних секторах. Цільове фінансування має бути спрямоване на створення нових або суттєве вдосконалення існуючих технологій виробництва енергії з біомаси. Відповідні проекти мають відбиратися та фінансуватись Національно. Академією наук України, Українською академією аграрних наук, міністерствами України: освіти, науки, аграрної політики, палива та енергетики, охорони навколишнього природного середовища, Національним агентством України з питань забезпечення ефективного енергетичних ресурсів [1].

Важливими та перспективними напрямками вирішення проблеми виробництва біопалива в Україні є наступні:

- сприяння внутрішньому виробництву та споживанню (шляхом пільгового оподпткування);

- сприяння виробництва біопалива в Україні на експорт (впровадження субсидій на виробництво біопалива для зниження виробничих витрат та встановлення експортних обмежень);

- забезпечення привабливого інвестиційного кліматудержавою, за умови віднесення питання прибутковості виробництва біопалива до компетенції інвестора (виробництво та споживання біопалива не субсидуються) [5].

Отже, як показали дослідження галузі біоенергетики, вона потребує подальшого розвитку та доробки. Тому доцільно виділити пропозиції щодо стимулювання розвитку біоенергетики в Україні:

- скасування обов’язкової сертифікації біогазу, призначеного для продажу як біологічного виду палива;

- звільнення від сплати ПДВ під час здійснення операцій з купівлі-продажу біопалив;

- створення цільового державного фонду, який міг би здійснювати часткове або повне фінансування інноваційних проектів в галузі біоенергетики з метою поширення в Україні світових інноваційних технологій;

- реальна підтримка державною владою проектів з біоенергетики в питаннях отримання пільг: звільнення від сплати ПДВ, мита, податку на прибуток;

- цільове фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських установ та підприємств, які займаються розробкою вітчизняних інноваційних технологій в галузі біоенергетики;

- організація демонстраційних поїздок на діючі біоенергетичні комплекси;

- створення навчального центру із залученням як вітчизняних, так і іноземних спеціалістів, для підготовки сертифікованих робітників в галузі біоенергетики.

Література.

1. Бузовськи Є.А. Інноваційний розвиток альтернативних джерел енергії / Є.А. Бузовський, В.А. Скрипниченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/portal/chem_

biol/nvnau/200-_142_1/zmist/html

2. Дудар В.Т. Актуальні проблеми формування і функціонування ринку біопалива в Україні – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2010_5/181.pdf

3. Кучеренко Р.А. Місце виробництва біопалива серед інноваційних проектів в Україні та їх державна підтримка / Р.А. Кучеренко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/portal/chem_

biol/nvnau/200-_141/zmist/html

4. Майовець Є.Й. Аграрний інноваційний продукт у механізмі енергетичної безпеки України / Є.Й. Майовець // Науковий вісник. – 2007. – № 17.1. – С. 254-258.

5. Скрипниченко В.А. Інноваціні аспекти виробництва біопалива на Україні: стан, проблеми, перспективи / В.А. Скрипниченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua/portal/chem_

biol/nvnau/200-_142_1/zmist/html