Історія/4.Етнографія

Студентка першого курсу Соловйова Г.Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Таган-Барановського, Україна

Формування української діаспори у країнах Латинської Америки: Бразилія та Аргентина

Історична доля розпорядилась так, що українці розсіялися по багатьох країнах світу. Нині, за різними оцінками, поза межами держави проживає від 12 до 20 млн. етнічних українців. З набуттям незалежності Україна стала центром згуртування українців усього світу і прагне налагодити стосунки зі своєю діаспорою.

Актуальність даної теми в наш час зумовлена, в першу чергу тим, що її питання десятиліттями були малодослідженою темою, по-друге, тим, що діаспора відіграла і продовжує відігравати непересічну роль у долі українського народу, його культурі, міжнародних стосунках нашої країни, і, по-третє, сьогодні ми є свідками нової хвилі іммігрантів, які можуть поповнити нашу діаспору у країнах Латинської Америки.

Мета даної роботи – дослідити процес формування української діаспори, її положення та перспективи розвитку у країнах Латинської Америки на прикладі Бразилії та Аргентини.

Історія еміграції українців до Латинської Америки налічує понад сто років. Якщо структурувати її в часі, то перша хвиля переселенців зумовлена переважно економічними причинами, а друга – політичними. Представлені вони вихідцями з західних регіонів України. Третю хвилю переселення утворили українці з таборів для переміщених осіб у Німеччині і Австрії.

Однією з країн, де проживає велика кількість етнічних українців, є Бразилія. Першою на бразильську землю прибула в 1872 р. родина Миколи Морозовича з Золочівського району Галичини. У 1876 р. туди прибула група з Буковини, яка оселилась на півдні штату Парана. В 1881 р. інша група українців з восьми родин прибула до штату Парана і заснувала поселення Санта-Барбара поблизу міст Палмейрас та Понта-Ґросса. Масова еміграція українців до Бразилії розгорнулася з 1895 p., коли пароплавні компанії за угодою з бразильським урядом зобов'язались перевезти до Бразилії десятки й сотні тисяч іммігрантів. Історично це пов’язано із скасуванням у 1888 р. у Бразилії невільництва, після чого виникла необхідність у робочій силі. Уряд Бразилії навіть оплачував подорож й обіцяв забезпечувати робітників на місці харчами й одягом. Також переселенцям надавались у власність ділянки землі із десятирічною відстрочкою за їх оплату. У той період агенти італійських пароплавних ліній привезли до Бразилії близько 15 тис. осіб переважно з Північно-Східної Галичини.

Ще одне масове переселення українців відбулося в 1908–1914 роках, причиною якого була розгорнута урядом Бразилії кампанія з метою залучення дешевої іноземної робочої сили до будівництва залізниці. У цей період до Бразилії прибуло 18 500 українських емігрантів. До початку першої світової війни українських іммігрантів у Бразилії налічувалось близько 45 тис. чол. У період між Першою і Другою світовими війнами значна частина українців прибуває до Бразилії з намірами оселитися тут на тривалий час. Ця хвиля імміграції не була численною: приблизно 9 тис. осіб прибули не тільки з Галичини, а й з Волині і Полісся, Буковини і Закарпаття.

Наступна хвиля імміграції українців відбулася після Другої світової війни. Велика кількість колишніх захоплених Німеччиною «остарбайтерів», військовополонених та політичних біженців прибули до Бразилії. Всього в 1947–1951 роках сюди потрапило більше 7 тисяч українців. Однак переважна частина цих іммігрантів не змогла пристосуватися до складних умов життя українців в Бразилії і переїхала до США та Канади.

У 1950-х роках приплив українців до Бразилії загальмувався і врешті-решт майже припинився. Більше того, встановлення політичної диктатури в Бразилії призвело до продовження рееміграції, яка відбувалася у напрямках: США, Канада та Радянський Союз. Загальну чисельність українців у Бразилії на сьогоднішній день визначити складно, тому що точних статистичних даних із цього питання не зібрано. За оцінками дослідників української імміграції в Бразилії, в 1972 р. тут проживало 153 тисячі етнічних українців. На сьогодні українська громада Бразилії, в основному, складається з бразильців українського походження 4-го і 5-го поколінь, які підтримують традиції нашої культури. Українці в Бразилії належать до найстаріших етнічних груп і водночас найбільш чистих за рівнем збереження національної мови і культури. Причина цьому - компактне проживання української спільноти в південно-східній частині країни, яку інакше називають Бразильська Україна, та бажання зберегти свою рідну культуру.

Другою, після Бразилії, країною Латинської Америки за чисельністю українців є Аргентина. В еміграційному русі українців до Аргентини можна виділити чотири періоди: перший (1897-1914 рр.), другий (1922-1939 рр.), третій (1946-1951 рр.), четвертий (починаючи з 1993 р.).

Першими до Аргентини до Буенос-Айреса прибули з Косова 12 українських родин 27 серпня 1897 р. Усього впродовж 1897-1914 років в Аргентину прибуло приблизно 14 тис. українських поселенців. З початком Першої світової війни еміграція українців до Аргентини на певний час припинилася.

Революція та поразка національно-визвольної боротьби спричинили другу хвилю еміграції з українських земель. Впродовж 1922-1939 років до Аргентини прибуло близько 50 тис. українських емігрантів. Українці, які приїхали до Аргентини після Другої світової війни переважно були учасниками національно-визвольного руху в Україні чи особами, яких свого часу вивезли з України до Німеччини на примусові роботи. Впродовж 1946-1950 років до Аргентини прибуло 5-6 тис. українців.

Після розпаду СРСР, взявши до уваги добру славу, якою користуються українці в Аргентині, уряд цієї країни розпочав видачу громадянам України тимчасових віз із правом працевлаштування. Так розпочалася «четверта хвиля» української еміграції в Аргентину. Почався непростий процес інтеграції її учасників у життя так званої «старої» еміграції.

Можна стверджувати, що саме положення української громади в Аргентині, а також позитивний імідж, створений аргентинськими українцями впродовж майже ста років, зумовили той факт, що Аргентина першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України. Влітку 1993 р. в Національному Конгресі Аргентини створено Групу друзів України. Тоді ж у столиці було відкрито Посольство України в Аргентині. Останнім прикладом конструктивної взаємодії стало підписання у квітні 2011 р. угоди між Україною та Аргентиною про скасування віз та про взаємне визнання документів про вищу освіту.

Сьогодні, за різними даними, в Аргентині проживає близько 300 тис. українців, які можна розділити на дві численні соціальні групи: особи, що працюють в сільському господарстві, та індустріальні робітники. Останнім часом серед української діаспори відбувається збільшення представників інтелектуальних професій. Це онуки і правнуки перших емігрантів.

Таким чином, історію еміграції українців до країн Латинської Америки можна поділити на чотири періоди, з яких найбільш чисельними є перший та другий. Серед цих країн найбільшою за кількістю етнічних українців є Бразилія, однак найкраще становище української громади в Аргентині. Наявність у Латинській Америці численної української діаспори є важливим фактором у налагодженні відносин нашої держави з її країнами, що є важливим напрямком сучасної зовнішньоекономічної політики України.

Література:

1. Абліцов В., Сімченко Г. Українська діаспора: вчора і сьогодні – http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11132

2. Богданова Т.Є., Погромський В.О. Українська етнічна спільнота в Аргентині наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття - http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ians/2010_4/4-16.pdf

3. Рибалко П., Еміграція і переселення українців поза межі України. – http://www.readbookz.com/book/201/7686.html

4. Бондаренко М., Українська діаспора в Бразилії - http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=1279