Педагогические науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования.

К.п.н. Некрутенко О. Б.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Украина

Вплив ідей Ж.-Ж. Руссо на формування педагогічної концепції О.С. Нілла

Одним з яскравих представників теорії вільного виховання є Олександр Саттерленд Нілл (A. S. Neill) (1883 – 1973) – британський педагог, письменник, психолог, засновник школи Саммерхілл, яка й сьогодні є відомим у світі прогресивним та інтернаціональним навчальним закладом.

Безпосередній вплив на формування філософських і педагогічних поглядів О.С. Нілла справив французький філософ-просвітник Ж.-Ж. Руссо (1712 – 1778).

У педагогічній літературі Ж.-Ж. Руссо прийнято вважати безпосереднім попередником й ідеологом створення теоретичних основ вільного виховання. Свою педагогічну концепцію він пов’язував з вихованням вільної й цільної особистості, яка може розвинутися завдяки „природному вихованню”, метою якого є сприяння розвитку в дитині вроджених задатків, які не зазнали впливу дорослих. Головним вихователем є природа, і педагогові необхідно дотримуватися природи дитини, ураховуючи її вікові й індивідуальні особливості. Відомий російський педагог, дослідник творчості Руссо С. Гессен писав про це: „Завдання такого виховання – створити людину. Цим нове виховання відрізнялось від старого, яке ставило собі за мету підготовку до якоїсь професії або до якоїсь школи. Засіб цього виховання – свобода, або, що по суті те саме, винятково природне життя, яке протікає далеко від культури з її штучністю й механічністю” [1, c. 44].

На думку Ж.-Ж. Руссо, природне виховання має сприяти розвиткові розуму, здоров’я, навичок якогось ремесла, несприйнятливості до негативного впливу соціуму. Він вважав, що виховання базується на трьох джерелах, які діють узгоджено, – виховання природою, яке сприяє розвиткові в дитини певних здібностей і органів чуття, виховання від навколишнього світу, яке впливає на свідомість через відчуття й досвід, і виховання людьми, яке сприяє розкриттю природних потенцій і здатне дати дитині в майбутньому дорослому житті щастя й свободу [2, c. 70 – 71].

Феномен свободи французький педагог розумів як головну людську цінність, яка забезпечує умови життя, а також відсутність впливу культурного середовища й будь-якого втручання в природу індивіда. У цьому його цілком підтримував британський педагог, який протиставляв поняття свободи й вседозволеності: „Саме відмінність між свободою й вседозволеністю й не можуть ухопити багато батьків. Надати дитині свободу і псувати дитину – різні речі. Свобода означає право робити все, що ти хочеш, якщо тільки цим не порушується свобода інших. Результат її – самодисципліна” [3, c. 90, 96]. Свобода за Ніллом не становила собою анархію, а означала те, що дитина повинна поважати права інших і не шкодити їм своїми діями.

Ж.-Ж. Руссо належить ідея неприпустимості втручання дорослого в процес розвитку дитини. На його думку, вихованець має право робити все, що він хоче, тим самим забезпечуючи свободу вибору відповідно до своїх інтересів. С. Гессен писав про найскладніше завдання педагога: „Уміти нічого не робити з вихованцем – ось перше й найважче мистецтво вихователя. У цій парадоксальній формулі Ж.-Ж. Руссо виразив класичну модель усієї наступної педагогіки, яку до цього часу в різних варіантах неодмінно повторюють і сучасні педагоги” [1, c. 47]. О.С. Нілл був згоден з позицією Ж.-Ж. Руссо в тому, що вихователь повинен надати необхідний матеріал для самовиховання й створити виховне й навчаюче середовище, яке найбільше підходить дитині для накопичення її життєвого досвіду, реалізації природних здібностей та інтересів.

Ж.-Ж. Руссо вимагав відмовитися від бажання дорослих сформувати долю дитини за неї саму, у чому його підтримував О.С. Нілл. З цього приводу він писав: „Завдання дитини полягає в тому, щоб прожити своє власне життя, а не те, яке вибрали їй турботливі батьки” [3, c. 18]. Ж.-Ж. Руссо звертав увагу на те, що такі спроби дорослих позбавляють дитину можливості вибору й заважають її природному розвитку.

Французький філософ-просвітник вважав дитину досконалішою за дорослого через незіпсованість суспільством і наголошував, що вона має природне право бути щасливою. Він критикував те виховання, „яке теперішнім жертвує для невідомого майбутнього, яке накладає на дитину всілякі пута й починає з того, що робить її нещасливою, щоб підготувати їй вдалечині якесь уявне щастя, яким вона, вірогідно, ніколи не скористається” [4, c. 76]. О.С. Нілл цілком погоджувався з цією думкою, яка стала основоположним фундаментом його педагогічних поглядів: „Моя головна мета – не реформувати суспільство, а принести щастя в життя хоча б кількох дітей. Мета життя полягає в тому, щоб знайти своє щастя й, отже, знайти свій інтерес у житті” [3, c. 27].

О.С. Нілл, так само, як і Ж.-Ж. Руссо, був переконаний в тому, що ефективність навчання залежить від бажання самої дитини отримувати знання. Педагог повинен не давати готові знання, а спонукати дитину самій шукати істину через власний інтерес.

Література:

1. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / С.И.Гессен. – М. : Школа – Пресс, 1995. – 448 с.

2. Растригіна А.М. Педагогіка свободи : Методологічні та соціально-педагогічні основи. [Монографія] / А.М. Растригіна / Кіровоград, Поліграфічно-видавничий центр ТОВ „Імекс ЛТД”, 2002. – 260 с.

3. Нилл А. Саммерхилл: Воспитание свободой / А.Нилл : Пер. с англ. – М. : Педагогика – Пресс, 2000. – 296 с.

4. Руссо Ж.-Ж. Эмиль, или О воспитании / Ж.-Ж. Руссо // Пед. соч. : В 2-х т. Сост. А.Н.Джуринский.; Под ред. Г.Н.Джибладзе. – Т. 1. – М., 1981. – С. 19 – 592.

Відомості про автора

ПІБ - Некрутенко Олена Борисівна

Посада - Доцент кафедри іноземних мов Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

Роб. тел. – 8 (0642) 55 - 45 - 91