Педагогические науки / 5.Современные методы преподавания

К.е.н., Діоба А.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Особливості реалізації тренінгової діяльності

у навчальному процесі

Постановка проблеми. Впровадження тренінгової діяльності у навчальних закладах під час практичної підготовки фахівців з вищою економічною освітою сприяє інтенсивності навчання. Це забезпечує засвоєння не лише специфічних знань та умінь з визначеної проблематики, а й допомагає досягти високого практичного результату завдяки активній роботі всіх його учасників під час формування визначеного кола професійних компетентностей. Що обґрунтовує актуальність визначення умов впровадження та особливостей реалізації такої діяльності в учбовому процесі вищих навчальних закладів.

Аналіз останніх досліджень. Питанням впровадження та реалізації інтерактивних методів навчання в процесі підготовки фахівців з вищою економічною освітою приділяється багато уваги у працях науковців [1 – 8]. Однак, незважаючи на це, проблемні питання щодо визначення особливостей формування умов реалізації тренінгової діяльності у навчальному процесі і досі залишаються недостатньо дослідженими.

Формування цілей статті. Таким чином метою статті є визначення особливостей реалізації тренінгової діяльності в процесі формування необхідного кола професійних компетентностей у фахівців з вищою економічною освітою.

Виклад основного матеріалу. Інтерактивність тренінгу є антитезою пасивності. Методи тренінгової діяльності полягають у залученні до дії, створенні ситуації переживання та випробування, що сприяє глибшому проникненню у зміст та кращому засвоєнню необхідних знань та умінь [2]. Тому їх доцільно використовувати як засіб стимуляції уяви і знайомства з навчальною дисципліною для формування необхідних компетентностей за такими елементами, як: знання, уміння, комунікації, автономність та відповідальність.

Тренінг у навчальному процесі проводить тренер, який є учасником тренінгової групи, як і інші учасники. Він одночасно є каталізатором усіх процесів, які відбуваються в групі, та відрізняється від інших учасників тим, що: володіє інформацією щодо визначеної теми програми; знає методику проведення тренінгових занять; вміє працювати з аудиторією і володіє методикою навчання; володіє навичками ведення тренінгової групи (регулює групові процеси, знає, як зацікавити учасників, зняти напруження, спрямувати групу на конструктивне розв'язання проблеми тощо); постійно підвищує свій тренерський потенціал; знає методи оцінювання результатів тренінгу і вміє їх застосовувати; знає про відстрочені результати впливу тренінгу, як очікувані, так і неочікувані [3; 4].

Тренерська діяльність повинна відповідати таким критеріям, як: розвинені комунікативні, вербальні та невербальні навички; чутливість до групових процесів і вміння їх інтерпретувати, високий рівень усвідомлення власних особистісних характеристик, установок; розуміння мотивів поведінки інших людей; володіння соціальним контекстом; здатність пристосовуватися до мінливих умов тренерської практики в динамічних, а не заданих раз і назавжди умовах [4].

Поряд з такими вимогами, тренерська діяльність передбачає формування певних установок, серед яких: прагнення до затребуваності результатів своєї праці; реалістична оцінка вимог ринку і адаптація до них; етичні стандарти; прагнення до вдосконалення основ тренінгової діяльності; мотивація до безперервного навчання [3– 5].

Слід зазначити, що для ефективного проходження всіх етапів тренінгового навчання та з метою його належної організації і проведення, важливо не випускати з уваги потребу групи у створенні атмосфери довіри, а також організувати вправи, які б відповідали динаміці групи.

Усі етапи процесу розробки, впровадження та реалізації тренінгової програми можуть бути представлені у вигляді такої структурної схеми (Рис. 1).

Рис. 1. Послідовність процесу розробки, впровадження та реалізації навчальної програми тренінгу

Так, на першому етапі доцільно визначити необхідність у впровадженні тренінгу у навчальний процес. Тут визначається коло професійних компетентностей, які необхідно сформувати у фахівців з вищою економічною освітою, конкретизується напрямок та цільова група, на яку буде направлена тренінгова діяльність. Наступним кроком є оцінка ресурсного забезпечення, що передбачає визначення необхідної матеріального, технічного, технологічного та трудового потенціалу вищого навчального закладу. Тільки після цього відбувається процес цілепокладання, де визначаються очікувані результати, тобто компетентності, що необхідно сформувати під час реалізації тренінгової діяльності. На наступному кроці визначається на основі яких технологій, вправ та форм навчання буде досягнуто результат і формується відповідна система контролю та оцінювання [6].

Так, для ефективної реалізації тренінгової програми потрібна наявність системи оцінки навчального процесу тренінгу. Заходи з контролю за реалізацією тренінгової програми включають систематичний збір та аналіз статистичних даних про ряд ключових показників, таких як відсоток студентів, які успішно складають іспити; відсоток студентів. які працевлаштувались або переходять на наступний рівень освіти; відповіді на оцінюючі анкети; відгуки від організацій-партнерів і т.д. Результати оцінки навчального процесу тренінгу доводяться до відома всіх структур університету [1; 6].

Основним етапом процесу розробки та впровадження навчальної програми тренінгу є безпосередня реалізація тренінгової діяльності у учбовому процесі. Після цього проходить оцінка та вдосконалення навчальної програм тренінгу після чого на онові механізмів «зворотнього зв’язку». Оцінка навчального процесу тренінгу може бути як внутрішньою, так і зовнішньою. Внутрішня оцінка передбачає систематичний збір адміністративних даних, відгуків викладачів, студентів і випускників та проведення структурованих співбесід з лекторами та студентами [6; 7]. Для проведення зовнішньої оцінки можуть залучатися групи експертів, які відвідують навчальний підрозділ і аналізують якість академічного навчання та викладання. Крім того, зовнішня оцінка може також здійснюватися зовнішніми екзаменаторами, органами з акредитації і т. д . Для того, щоб оцінка допомагала удосконалити тренінговий процес, її необхідно використовувати, перш за все, як інструмент підвищення якості навчання студентів.

Висновки. Таким чином, особливості реалізації тренінгової діяльності у навчальному процесі під час формування професійних компетентностей у учасників тренінгу забезпечується на основі взаємодії таких основних структурних елементів процесу тренінгового навчання, як: відповідне ресурсне забезпечення якості тренінгової діяльності; організаційно-методичне забезпечення; адекватна технологія тренінгового навчання; ефективна система контролю та оцінювання результатів тренінгу; налагоджений «зворотний зв'язок»; своєчасна оцінка та вдосконалення тренінгової програми.

Література. 1.Афанасьев М. В. Тренінг формування компетенцій з економіки підприємства : навч. посібн. / М. В. Афанасьев, І. В. Гонтарева, Д. О. Тишенко – X. : ВД «ІНЖЕК», 2010. – 328 с. 2. Пузиков В. Г. Технология ведения тренинга / В. Г. Пузиков – СПб. : «Речь», 2007. – 224 с. 3. Торн К. Тренинг. Настольная книга тренера / К. Торн, Д. Маккей. – СП-б. : Питер, 2008. – 240 с. 4. Ковальчук Г. О. Тренінгові технології навчання з економічних дисциплін : навч. посіб. / Г. О. Ковальчук, Н. Ю. Бутенко, М. В. Артюшина та ін. – К. : КНЕУ, 2006. – 320 с. 5. Tuning Educational Structures in Europe. Universities' contribution to the Bologna Process / ed. by González J., Wagenaar R. – Deusto : Artes Gráficas Rontegui, 2008. – 164 p. 6. Венщикова И. А. Технология организации и ведения бизнес-тренинга : метод. пособие / И. А. Венщикова. – СПб. : Речь, 2006. – 342 с. 7. Боровик М. В. Впрвадження тренінгів в процес підготовки студентів вищих навчальних закладів / М. В. Боровик. – К., 2011. Режим доступу до журн.:

http://www.rusnauka.com/29_DWS_2011/Economics/10_94192.doc.htm

8. Wageman R. Senior leadership teams: What it takes to make them great / R. Wageman, D. Nunes, J. Burruss, J. Hackman. – Boston : Harvard Business School Press, 2008. – 244 p.