Момот Я.В.

Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ

Сім'я і школа як базові компоненти виховного процессу

Ця тема дуже актуальна нині, адже виховання зростаючої людини як формування розвиненої особи складає одне з головних завдань сучасного суспільства. Проте наявність об'єктивних умов саме по собі ще не вирішує задачу формування розвиненої особи. Потрібна організація систематичного, такого, що базується на знанні і обліку об'єктивних закономірностей розвитку особистості процесу виховання, яка служить необхідною і загальною формою цього розвитку.

Практично майже перед кожною сім’єю, особливо молодою, незалежно від соціального статусу, приналежності до етносу та педагогічної освіченості батьків, постають питання „Що робити?” і „Як робити?”, щоб виростити й виховати дитину здоровою, розумною, чуйною до інших, врешті-решт щасливою. Ці питання вічні, як вічне і саме виховання. Адже протягом усієї історії людства, становлення сімейного виховання так і не було знайдено єдиного, універсального рецепта успішного виховання дитини в сім’ї. І це не дивно, адже немає однакових дітей, немає однакових батьків, як немає і однакових сімей.

Сім’я виступає середовищем, що впливає на дитину, й водночас суб’єктом виховного процесу. Її педагогічний потенціал також зумовлений різними чинниками, а саме: готовністю батьків до виховання дитини, рівнем загальної та педагогічної культури, можливостями їх реалізації (матеріальними та побутовими умовами, структурою сім’ї, наявністю вільного часу тощо), ступенем взаємно узгодженості дій батьків у питаннях виховання, їх індивідуальними особливостями – темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров’я та віком, врешті-решт – життєвим досвідом, власним досвідом виховання дітей та ціннісними орієнтаціями.

Мета виховного процесу — це наперед визначені результати в розвитку й формуванні особистості, яких намагаються досягти в процесі виховної роботи, а також забезпечити і гарантувати процес включення особи в суспільне життя.

Про взаємозв'язок виховання із соціальним середовищем, суспільним устроєм писали і Р. Оуен, Ш. Фур'є. Одним із засновників соціології виховання був і відомий французький соціолог Е. Дюркгейм, який у своїх працях вказував на практичну спрямованість виховання як форми перетворення суспільства, прагнення його змінити. Також, вагомий внесок у соціальне виховання зробив В.О.Сухомлинського у своїй спадщині «Про роль батьків у формуванні розвиненої особистості».

Сімейне виховання - система виховання і освіти, що складається в умовах конкретної сім'ї силами батьків і родичів. Сімейне виховання - складна система. На нього впливають спадковість і природне здоров'я дітей і батьків, матеріально-економічна забезпеченість, соціальне положення, життєвий устрій, кількість членів сім'ї, місце проживання, відношення до дитини. Сімейне виховання має свої принципи. Найбільш загальні з них - гуманність і милосердя до зростаючої людини; залучення дітей до життєдіяльності сім'ї як її рівноправних учасників.

Метою сімейного виховання є формування таких якостей особи, які допоможуть гідно здолати труднощі і перешкоди, що зустрічаються на життєвому щляху. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, первинного досвіду трудової діяльності, моральне і естетичне формування, емоційна культура і фізичне здоров'я дітей, їх щастя - усе це залежить від сім'ї, від батьків, і усе це зіставляє завдання сімейного виховання. Саме батьки - перші вихователі - мають найсильніший вплив на дітей.

Завдання батьків - розвивати здорові потреби і інтереси, знати основні педагогічні вимоги і необхідні умови сімейного виховання. Залучення батьків до співпраці з педагогами щодо розвитку дитини та підготовка до школи – одне з провідних завдань Базового Компоненту дошкільної освіти в Україні. „Батьківська педагогіка, – на погляд В.О.Сухомлинського, – це педагогічна освіта батьків і матерів, освіта тих, кому завтра бути батьками й матерями”.

Сім'я, освіта, а також школа продукують систему способів, форм виховної діяльності, норм поведінки вихователів, колективів, інституцій, засобів соціального контролю і систем цінностей. Виховання людини здійснюється в процесі її соціалізації, котра розпочинається і відбувається в соціальному мікросередовищі - в сім'ї, дошкільній дитячій установі, школі, студентському чи трудовому колективах.

В заключенні, я б хотіла підвести підсумки та зробити загальний висновок. Отже, процес виховання - процес складний, що безперервний, такий, що триває усе наше життя. Людина при народженні, на відміну від тварин, не має ніяких здібностей.

Усі здібності людиною отримуються в процесі його виховання. І те, що засвоює людина, у величезному ступені залежить від тих людей, від тих осіб, які його оточують. Це - батьки, вихователі, учителі, педагоги, однолітки.

Виховання в розвитку особистості виступає важливим чинником разом із спадковістю і середовищем. Провідна роль в процесі виховання належить педагогові, який розробляє програму реалізації спільної мети виховання, обґрунтовано вибирає і застосовує форми, методи і прийоми виховання.

Література

1. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5-ти т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 2–202.

2. Подласый И.П. Педагогика: 100 вопросов - 100 ответов. Учебное пособие для вузов. / И.П. Подласый - М.: ВЛАДОС-пресс.- 2004.