ОСОБЛИВОСТІ ЕСТЕТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ А.В. СВІНБЕРНА

к.ф.н Козак Н.І. – Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Куракіна І.В. – Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Короленко Д.І. – Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Стаття присвячена висвітленню особливостей художньої естетичної концепції англійського поета А.Ч. Свінберна з метою кращого розуміння його індивідуального стилю та засобів його відтворення. Базуючись на роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників, а також спираючись на творчий доробок поета, у статті оглядово представлені основні засади естетичної концепції та художні принципи, що їх дотримувався А. Ч. Свінберн.

Ключові слова: індивідуальний стиль, естетизм, концепція, поезія.

This Article is dedicated to interpretation of artistic aesthetic concept peculiarities of English poet Algernon Charles Swinburne for better understanding of his individual style and means of reproduction thereof. The article is based on domestic and foreign researchers’ works and the poet’s works; it presents main principles of aesthetic concept and artistic principles followed by A.C. Swinburne.

Key words: individual style, aestheticism, concept, poetry.

Багато науковців сходяться на думці про те, що головною проблемою та складність будь-якого перекладу є індивідуальний стиль, причому не лише автора, а й перекладача. Про те, як і чим характеризується індивідуальний стиль письменника та яке значення він має для його творчості, влучно висловився Іван Франко: «...кожний письменник, особливо талановитий, виробляє собі свою окрему мову, має свої характерні вислови, звороти, свою будову фраз, свої улюблені слова. Письменник, у якого нема своєї індивідуально забарвленої мови, - слабкий письменник, він пише безбарвно, мляво і не може числити на довшу, тривку популярність» [10; 54]. Письменник не просто вибирає мовні засоби, він мислить та переживає ними і тому здатен витворювати у своїй уяві і викликати в уяві читачів індивідуальні художні образи або їх відмінні риси. Ідеостиль письменника на тлі загальнонаціональної мови відображає його індивідуальне світобачення і світосприйняття через окремі специфічні мовні засоби чи оригінальне авторське використання їх. Отже, для будь-якого професійного перекладача найголовнішим завданням постає визначення та осмислення індивідуального стилю автора, твори якого він збирається перекладати.

Свінберн увійшов в історію англійської літератури не тільки як поет, романіст і літературний критик, але і як творець власної естетичної концепції, яка відіграла значну роль у розвитку літератури Великобританії. «Основи естетичної системи Свінберна, яка склалася вже в ранній період творчості і залишалася незмінною протягом його довгої літературної кар'єри, визначили «Renaissance» (1873) Уолтера Пейтера на 7 років; «Ten O'clock» Уістлера на 18; «Decay of Lying» (1889) Оскара Уайльда на 22, і «Autumn of the Flesh» (1898) Вільяма Батлера Ейтса на 31». [3; 22] Всі перераховані вище напрями англійського естетизму були більшою чи меншою мірою спровоковані теорією мистецтва Свінберна. У зв'язку з цим, для більш точного аналізу особливостей його поезії та збереження їх у перекладах, виникає необхідність більш детального аналізу естетичних поглядів англійського поета, тим більше, що вся поетична творчість Свінберна є наслідком і підтвердженням його естетичної доктрини. При недостатній увазі до естетики Свінберна дослідження його поетичної спадщини виявилося б неповним і не до кінця точним в тлумаченні створених ним образів та сюжетів.

Поява А. Ч. Свінберна (1837-1909) на літературній арені Англії середини XIX століття було несподіваною і шокуючою подією: все у ньому уособлювало протистояння вікторіанській поезії. Під прапором протесту пройшла більша частина його творчого і життєвого шляху. Це був справжній "enfant terrible" Вікторіанської епохи. Прихід Свінберна біограф поета описує так: «И вот в этот тихий парк, под гром барабанов и звон литавр, пытался ворваться теперь молодой Вакх, к бесконечному ужасу мирно пасущихся ланей». [5; 168] Темою творчості Свінберна служили предмети заборонені та небезпечні, гідні засудження церкви і держави. Образи, що виникали в його віршах, вражали і викликали подив своєю зухвалістю і відвертістю. Незвично для слуху англійців звучали різні прийоми музичної організації вірша, що широко використовувалися поетом: алітерація, асонанс, складне римування, чергування рядків з різною кількістю складів, перебої ритму. Він з легкістю використовував складні віршовані форми і вдавався до них для віршування як англійською, так і французькою, італійською, грецькою мовами.

Різноманіття форм та особливостей звукопису в поезії Свінберна займають особливе місце у його творчості. Свідоме прагнення поета до створення музичного вірша, в якому б значення і настрій передавалися не тільки за рахунок семантики слів, а й за рахунок їх звукової організації, вимагає особливої уваги до фонетичної та жанрової структури лірики Свінберна. Однак проблема форм і звукопису може вирішуватися лише на основі детального аналізу фонетичного ряду, звукових особливостей, ритмічного малюнка, характеру рими поезії Свінберна. Неординарність та складність звукової побудови вірша Свінберна не дозволяє нам приділити їй достатньо уваги в рамках даної статті, частковий розгляд якої, враховуючи складність і незвичайність форм і мелодики поезії Свінберна, може призвести до помилкових висновків. Тим не менш, варто підкреслити той факт, що Свінберн вніс багато нового в англійську поезію XIX століття: трискладові розміри, велику кількість алітерацій, витонченість рим [9; 66]. У плані індивідуальних принципів віршування Свінберн не мав собі подібних в англійській літературі: він став першовідкривачем і був визнаний віртуозним майстром вірша. Та й після нього ніхто з молодих англійських поетів, що сприйняли філософію і естетику Свінберна, не зважився наслідувати складну форму його поезії.

Естетична концепція А.Ч. Свінберна неодноразово ставала предметом наукових досліджень. В більшості випадків вона розглядається як роз'яснювальний момент при аналізі художніх творів поета. Такий підхід виявляється в ряді західних робіт: «А Study of Romantic Mythmaking» Деріда Райда [4]; «Swinburne's Medievalism. A Study in Victorian Love Poetry» [1] і «The Aesthetic of Androgyny in Swinburne's Early Poetry» [2] Ентоні Харрісона; «Algernon Charles Swinburne» [6] Джона Кессіді. Подібний тип аналізу, коли естетика виступає тільки як допоміжний матеріал, дає нам досить туманне уявлення про концепцію поета: як правило, автора цікавить якийсь певний аспект творчості Свінберна, в рамках якого неможливо дати уявлення про всю естетичної системі. Дерід Райд, наприклад, звертає увагу на риси античної естетики у роботах Свінберна, Харрісон говорить про зв'язок поета з прерафаелітами та розглядає твори, написані на середньовічний сюжет і ув'язнені у відповідну віршовану форму. В іншій роботі Харрісон звертається до ранньої поезії Свінберна і в результаті її аналізу доходить висновку, що естетичній системі Свінберна можна дати визначення «естетики гермафродитизму». У роботі Джона Кессіді «Algernon Charles Swinburne» глава «Art for Art's Sake» присвячена тим творам Свінберна, які, на думку Кессіді, втілюють в життя принципи «чистого мистецтва». До послідовникам даної концепції автор зараховує і Шарля Бодлера, визнаючи його винятковий вплив на творчість Свінберна.

Цілком природно, що у формуванні естетичних поглядів Свінберна особливу роль зіграло різноманіття його літературних інтересів. Антична естетика, основана на міфологічних уявленнях, викликала глибоку повагу з боку англійського поета. Зрозуміло, він не поділяв багатьох її положень, зокрема, про корисність прекрасного, про єдність утилітарного, практичного і чисто естетичного, однак деякі моменти виявилися близькими, наприклад, думка Сократа про ідею краси як безпосередньо властивої для свідомості людини. Свінберн вважав, що ідея краси – щось суб'єктивно-людське, а тому будь-який предмет вартий уваги, бо краса полягає не в ньому самому, а в його сприйнятті людиною. Про це говорить він у своїх критичних есе «William Blake» [8], «George Chapman» [7; 249-253], слідуючи цим принципом він описує часом предмети, які могли викликати лише обурення і відразу вікторіанців: сюжет «Chastelard», кохання в «The Leper», «Sapphics» і «Anactoria», образ "Hermaphrodite" та інше зі збірки "Poems and Ballads".

Середньовічне мистецтво, в слід за естетикою античності, також залишило свій відбиток на формуванні естетичних поглядів Свінберна. Він не поділяв думку про те, що мистецтво, а отже й художник, є посередником між божественним Логосом і людьми. Релігійність середніх століть не знаходила відображення ні в естетичній системі поета, ні в його творах. Зі зневагою він ставився і до думки про цілі поезії, висловленої в «Поетріях», сенс якої полягав у тому, що мистецтво покликане вчити і давати уроки моральності. У той же час середньовічні трактати про поетику приділяли велику увагу питанням форми і визнавали ще одну мету поезії – доставляти насолоду слуху і розуму. Дані положення були з ентузіазмом сприйняті Свінберном та отримали розвиток і в його власних роздумах про мистецтво і знайшли вираження в його поетичних творах. Вже у першій статті «Charles Baudelaire: Les Fleurs du Mal» Свінберн говорить про те, як важливо вдягнути думку в гідну форму, бо гарна звучна строфа виправдовує будь-яку тему або сюжет, обрані поетом. Прекрасний вірш приносить чуттєву насолоду і таким чином досягає своєї мети.

Окремі впливи на творчість Свінберна робили англійські поети та письменники XVIII –XIX ст., зокрема естетичні ідеали Попа, теорії Колріджа про обмеженість цілого, стиль прози Бен Джонсона, трансценденталізм Шеллі та багатство стиля та смаку Чепмена.

Завдання представити естетичну концепцію А.Ч. Свінберна як систему ускладнюється тим, що він не був філософом або теоретиком мистецтва у вузькому сенсі цього слова, він лише слідував своєму естетичному кредо як поет, драматург, романіст і критик. Однак, аналіз творів Свінберна, як художніх, так і критичних, а також зарубіжні та вітчизняні дослідження у цій області дозволяють стверджувати, що основний вплив на формування естетичної системи поета спричинили прерафаеліти та концепція «чистого мистецтва», бо основним принципом англійського поета була свобода, необмежена ніякими рамками: ні релігією, ні мораллю, ні будь-чим іншим.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Anthony H. Harrison, Professor of English, North Carolina State University. Swinburne's Medievalism: A Study in Victorian Love Poetry -http://www.victorianweb.org/authors/swinburne/harrison/contents.html

2. Anthony H. Harrison, Professor of English, North Carolina State University. The Aesthetic of Androgyny in Swinburne's Early Poetry -http://www.victorianweb.org/authors/swinburne/harrison/contents.html

3. Armstrong, Isobel. Victorian Poetry. London: Routledge, 1994.

4. David G. Riede, Swinburne: A Study of Romantic Mythmaking. Univ. of Virginia Pr., 1978. – 237 р.

5. Hyder C. K., Swinburne’s literary career and fame, Durham, North Carolina, 1933.

6. John A. Cassidy, Algernon Charles Swinburne. Grosset and Dunlap, 1964 – 186 р.

7. Swinburne, Algernon Charles, George Chapman. A critical essay. London: Chatto and Windus, Piccadilly. 1875 – 187 р.

8. Swinburne, Algernon Charles, William Blake. A critical essay. London: John Camden Hotten, Piccadilly. 1868 – 304 р.

9. Машкова Диана Владимировна. Творчество О. Ч. Суинберна в контексте англо-французских эстетических взаимодействий : диссертация ... кандидата филологических наук : 10.01.03.- Казань, 2001.- 211 с.: ил. РГБ ОД, 61 02-10/965-7.

10. Франко І.Я. Михайло Старицький // Твори: в 20 т. – К, 2995. – Т. 17. – С. 54.