Шнайдер О.В., Ігнатова О.О.

Луганській національний університет ім. Тараса Шевченка, Україна

Фреймово-слотова структура моделі «людина – фауна» в художніх творах.

Увагу лінгвістів на сучасному етапі привертають дослідження, присвячені теорії фреймів. Поняття фрейму широко поширене як в дослідженнях штучного інтелекту, так і в психології, соціології, когнітивній, прикладній і комп'ютерній лінгвістиці. Останні дослідження, виконані в рамках сучасної когнітивної лінгвістики, переконливо показують, що фрейм – одна з найпопулярніших і ефективніших когнітивних моделей.

Фрейм – це відкрита структура, яка може істотно розширювати свої межи за рахунок вступу нової інформації. При створенні нового фрейму відбувається оцінка сприйманої інформації порівняно з вже існуючою інформацією, що міститься у фреймі. Фрейм активізується, коли інтерпретатор, намагаючись виявити сенс фрагмента тексту, поміщає зміст того фрагмента в модель, яка відома незалежно від тексту. Фрейм активується діалогічним текстом, якщо мовна форма або модель асоціюється з даним фреймом.

Зв'язок між фреймом і мовними одиницями дозволяє прослідити реалізацію певного фрейму на мовному рівні. У лінгвістиці велику популярність придбала фреймова модель сприйняття фразеологізмів в мові, де враховуються не лише граматичні структури, але і смисловий зміст повідомлень, що набувають форми діалогу або комунікативних ситуацій.

Процес комунікації вважається і є таким, якщо в ході цього процесу носії мови вирішують комунікативні завдання, обмінюючись інформацією і здійснюючи цілеспрямовані мовні дії. Крім того, важливий облік конкретної ситуації мови, міри обізнаності слухача, загальних цілей комунікації і т. д., тобто облік тієї сукупності екстралінгвістичних чинників, які також впливають на використання в мові того або іншого зооніму. Ми ґрунтуємося на базових концепціях фрейму: кібернетичної (М. Мінський), психологічної (Р. Бейтсон), лінгвістичної (Ч. Філлмор) і соціологічної (І. Гофман) версій фрейма-аналізу. У всіх цих підходах фрейм визначається як

- структура, стійка і відносно статична;

- когнітивне утворення, елементами якого є когніції (знання);

- схема репрезентації, тобто репрезентуюча і значуща форма.

Розглянемо можливості вживання фреймового підходу у визначенні семантичних, прагматичних і лінгвокультурологічних ознак фразеологічних одиниць із зоонімами. Стосовно зоонімів фрейм розглядається нами як модель буденного знання про їх семантику. Зооніми в цьому випадку є ментальними образами, похідними від когнітивних структур – фреймів.

Репрезентуючи те або інше представлення, зоонім активує когнітивний контекст і структуру досліджуваного поняття. Таким чином, під фреймом розуміється когнітивна модель організації знань про стереотипну ситуацію, організуюча певний концептуальний простір, що лежить в основі значення досліджуваних зоонімів.

Звернення людей до зоонімів для вираження образного бачення світу в процесі їх життя і діяльності є засобом особово-психологічного моделювання реальності, естетичного і художнього вираження буття і знаходить своє обґрунтування: з живих істот лише тварини, як і люди, володіють власними звичками, кожному з них властивий лише йому спосіб життя і тип поведінки. «Языковые зооморфные метафоры и сравнения мы определяем как социально-маркированные единицы ментально-лингвального комплекса определенной этнокультуры, которые реализуются в речевом общении в виде стандартных зоологических ассоциаций, стереотипов, характерные для данной культуры, хорошо известные и не требующие каких бы то ни было объяснений и комментариев» [1, 278].

Діалогічні ситуації, представлені за допомогою фрейму, володіють характерним набором дійових осіб (семантичних ролей), властивих ним функцій, стосунків між ними і інших релевантних ознак.

Фрейм можна використовувати не лише для репрезентації певної діалогічної ситуації, тобто прагматичного контексту вислову, але і для представлення самого цього вислову як мовної реалізації цієї ситуації, особливо, якщо діалогічна репліка побудована відповідно до актуальних конвенціональних норм. У даному аспекті фрейм можна визначити як пакети інформації, що зберігаються в пам'яті співбесідників, які допомагають встановлювати зв'язність діалогічних реплік, сприяють смисловому розгортанню діалогічного дискурсу і заповнюють семантичні лакуни, тобто дозволяють адекватно сприймати імпліцитну інформацію.

Необхідно також охарактеризувати складові моделі – фрейми і складові кожного фрейму – типові слоти. Кожен фрейм розуміється як фрагмент наївної або професійної мовної картини світу, є своєрідною рамкою. Типові слоти – елементи ситуації, які складають якусь частину фрейму і аспект його конкретизації.

Метою даного дослідження є характеристика фреймово-слотової структури моделі «людина – фауна». З кожним фреймом асоційована інформація про різні якості людини крізь призму зооніма. Одна її частина вказує, яким чином слід використовувати даний фрейм, інша – що імовірно може спричинити його виконання, третя – що слід зробити, якщо ці чекання підтвердяться. У даному контексті ми розглядаємо фрейм як «единицу знаний, организованную вокруг некоторого понятия, но, в отличие от ассоциаций, содержащую данные о существенном, типичном и возможном для этого понятия. Фрейм организует наше понимание мира в целом» [2, 188.].

Спираючись на приведену в роботі теорію, ми склали фреймово-слотову характеристику зоонімів в сучасному російськомовному художньому тексті.

Слот № 1. «Фізичних якостей (можливості і стан людини)». Сила і витривалість людини можуть бути описані за допомогою різних фізіологічних ознак тварини. Даний слот відображає стан здоров'я людини, наприклад:

1. «Маша стало капельку стыдно.

- Ты главное, выздоравливай.

- Я здорова, как корова. Бабусь, будешь шоколад? Машка угостила.

Вот такие пироги. Тяга к "Сникерсам" возникла в конце ноября» [5].

2. «- Ну не опохмеляюсь, ну и что, разве я виноват, что у меня организм, как у гиппопотама?!

- Ни сном ни духом! А все-таки, государь, надо завязывать с этим гнилым либерализмом, не то - беда!.. На галстуки, что ли, опять вето наложить, запретить держать на балконах скот, - одним словом, нужно показать этому народу, что мы имеем его в виду. Иначе он, народ то есть, почувствует слабину и устроит нам повторение великого Октября» [6].

3. «Потянул к себе ладонь девушки, прижал к лицу, вдохнул запах. Радость была острой и горькой одновременно. Он не думал, что способен на чувства. Привык к холодку в отношениях, к постоянному контролю. Вечная торговля: ты мне - я тебе. Вот и все. Уши у него были чуткие, как у хорошего волка. Редкий голос мог угодить. Чтоб слух не резало. А уж понравиться... » [5].

Слот № 2. «Зовнішній вигляд». Як живій істоті, тваринам властиві свої зовнішні ознаки, тобто його вигляд, забарвлення та ін., при цьому використовуються не лише найменування тварини, але і описові супутні прикметники.

1. «Вот так и пошла жизнь. Закружилась, завихрилась. Плавание. Побывка. Снова плавание... Вот что важно: в одну из побывок встретил Клавдию.

Полузнакомая компания шумела, танцевала, пила. В углу сидела девушка  - смуглая, с кошачьими глазами. Как притаившаяся кошка, она сидела, прелестная, но отдельная. "Интересное лицо", - подумал Фазан, и что-то внутри у него шевельнулось, клюнуло. Попал на удочку» [7].

2. «После долгих уговоров Альберт Анисимович, вздыхая и ворча, повел его в маленькую комнатку где-то на верхотуре. Среди стопок каталожных карточек, наваленных книг, рукописей на высоком табурете работал скрюченный бородатый мужичок. Из маленькой лохматой головки топырились большие уши, делая его похожим на летучую мышь» [8].

3. «На берегу папка расхохотался. Я же плакал об упущенном окуне и барабанил зубами от холода.

- Эх ты, рыбак! Разводи костер, будем сушиться... раззява!

Вечером, когда еще было светло, папка лег почитать. Когда он читал, то становился каким-то ужасно важным: как у жука шевелились его усы, когда он трубочкой вытягивал губы, словно бы намереваясь свистнуть, постукивал ногтями, двигал бровями. Иногда вскакивал и ходил взад-вперед» [9].

4. Однажды в воскресенье я пришел в нашу библиотеку, заманил Ангелину Ивановну в закуток, где как раз стояла пишущая машинка, и вручил ей плоды моего труда. Пока она читала рукопись, нацепив на глаза очки с очень большими диоптриями, я трепетал, как снулая рыба на сковородке, и чего-то мне было совестно, до сих пор не пойму, чего [10].

У даних прикладах зоонім завжди супроводжується прикметником або іншими частинами мови: притаившаяся кошка; кошачьими глазами; как у жука шевелились его усы; снулая рыба.

Слот № 3. «Риси характеру». Як основні зооморфні ознаки характеру тварин виступають непередбачуваність поведінки, неприборканість, хитрість або дурість і так далі.

1. «Хвостов сказал:

- Вот я и говорю: город испокон веков измывается над селом, а тут возьмешь у дачников пачку чая, так сразу тебя норовят подвести под соответствующую статью!.. Ух, блин, до чего же я этих городских ненавижу, так бы эти дачки, к чертовой матери, и пожег! Потому что накопилась у меня против них великая злоба!

- Вообще городские, они, конечно, народ ехидный, - согласился младший лейтенант Крутов» [11].

2. «Запела, замурлыкала подружка. Маша вздохнула. Прав Гегель, все в жизни идет по спирали, ситуации повторяются, просто на другом уровне. Вот и Светка затрепетала, захлопала накрашенными длинными ресницами - корова влюбчивая. А кто ей приглянулся? Не состоявшийся Машин кавалер. То-то и оно» [5].

3. «- Что я тебе говорил? Умер двигатель. Клина словил. Может, давай мы её распилим на запчасти? Штуку баксов дам!

Но тут во мне проснулся упорный каракумский ишак. Ну, уж нет, подумал я. Я починю это корыто и буду на нём ездить! Ездить! Ездить! Я не позволю какому-то куску железа согнуть меня! Джигит я, в конце концов, или где?

Тысяча долларов. Именно столько я отдал Виталику за другой двигатель» [12].

Слот № 4. «Інтелект». Використання зооніма як метафоричного вираження даного слота побудовані на основі розумових здібностей якої-небудь тварини, як правило, барана. Приклади даного слота мають яскраво виражений оцінний характер, в переважній більшості випадків уживаються слова і вирази з негативною конотацією. При описі інтелектуальних здібностей людини автори художніх творів дуже часто використовують різні знаки пунктуації, що несуть в собі емоційне забарвлення, наприклад:

1. «К полному отчаянию предка, Маша отказывалась проникаться любовью к разным Нагибиным и Булгаковым. Деда это приводило в отчаяние. Из природного упрямства - теперь Маша знала, в кого она такой баран! - Илья Ильич возобновлял свои попытки каждый вечер. Полежаеву, библиофильские наскоки скорее смешили, чем раздражали. Дед, например, повадился перед сном читать вслух стихи» [5].

2. «Очевидно, его заинтересовало, когда тот свалится вместе со стулом на пол, и он не хотел пропустить момент. Между тем заведующий оргсектором продолжал жизнерадостно орать: “Слушай, баран! Я тебя, баран, ждал целых полчаса! Что за народ, даже квасить лень! Чего? Ну, ты козел... Ты просто козел, баран, у меня слов для тебя нет, ты меня просто обидел, понял, японский бокс, вот так и знай, что ты меня обидел!..”

Тут дверь с грохотом распахнулась от сильного пинка, и в комитет влетел председатель, Володя Гриценко. Пока он, сдвинув брови в какой-то неестественной гримасе, изображавшей деловитость и солидность одновременно, пожимал всем руки, заведующий оргсектором на минуту отвлекся от телефонной трубки.

- Вова, Спартак чемпион! - крикнул он вместо приветствия. - Видал пенальти, я рыдал, я просто рыдал! Замажем, что с Динамо... - но тут Володя перебил его, потому что встал напротив и рявкнул:

- А ну брысь отсюда, урод!

- Пока, баран, - сказал заведующий оргсектором и повесил трубку» [13].

3. «Она отпила глоток сока и поставила бокал.

- Очки. Трость. Я тебе оставлял карманные деньги, но не столько.

- Твои финансы я просадила в обувном магазине и парикмахерской. А подарки, конечно, от Микаэля.

- Он хороший любовник?

И что ему ответить? Этому ... барану? Господи! Надоумь!!! Сосчитав про себя до двадцати пяти, Арина смогла переступить через нелепое оскорбительное предположение без ответной вспышки» [14].

У останніх двох прикладах для питальні і окличних висловів характерно також здійснення вердикативной функції, що виражає осуд, несхвалення дій співбесідника. Використання питальних висловів як репліка, що ініціює, в мові того, що говорить акцентує, загострює увагу слухача на якомусь факті, події, ситуації. Характерно також частотне використання одного або двох зоонімів у діалозі № 2 – баран – 4 рази, козел – 2 рази.

Слот № 5. «Поведінка людини (звички, уміння і навики)». Підставою для метафоричних перенесень може послужити схожість якого-небудь поняття або явища з твариною, його звичками і поведінкою.

1. «Но Чебыкин, довольно хохоча, карабкается дальше, исчезает за выступами, спускается в расщелины, появляется снова, ползая по скалам, как муха. С ледяным шаром в животе я слежу за его передвижением. Я боюсь даже вздрогнуть, словно этим могу его столкнуть» [15].

2. «А еще через мгновение Овечкин, как летучая мышь, прыгает на уходящий катамаран и падает грудью на корму. Мы с Градусовым выволакиваем его из воды. Поныш несет нас дальше - свободных и очумелых» [15].

3. «Теперь схватил ружье долговязый в джинсах - Саша Лукьянов или не Саша Лукьянов? - тот, с головой пьяницы. Он, видно, стремился внести в номер что-то свое: выстрелил, сказал "пиф-паф" и направился к зайцам гусиным шагом, высоко вскидывая ноги. Этот оценил расстояние довольно удачно» [16].

Дане дослідження служить прикладом того, як анімалістичні культурні репрезентації, в ролі зоонімів, використовуються як універсальні символи в тексті. У цьому контексті поважно відзначити, що зооніми активно беруть участь в моделюванні національної маркированості образу людини. Фрейми мають конвенціональну природу, визначаючи і описуючи, що в даному суспільстві є характерним або типовим.

 

Література:

1. Ватлецов С.Г. Зооморфизм как лингвокультурный концепт. Сборник материалов научной конференции. «Концепция нелинейного развития в истории общества и культуры. Вклад Н.А. Добролюбова и его современников в эту проблему» / Под ред. В.М. Строгецкого. – Нижний Новгород : Изд. Гладкова О.В., 2006. – 302 с.

2. Кубрякова Е. С., Демьянков В. 3., Панкратц Ю. Г.‚ Лузина Л. Г. Краткий словарь когнитивных терминов. /Под ред. E.С. Кубряковой. М. : 1996. – 245 с.

3. Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации повседневного опыта / И. Гофман. М. : Институт социологии РАН, 2003. – 752 с.

4. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. – М. : Прогресс, 1989. – 312 с.

5. Шумак Н.Н. Маша для медведя. http://lit.lib.ru/s/shumak_n_n/

6. Толстая Т. Кысь. http://lib.ru/PROZA/TOLSTAYA/kys.txt

7. Грекова И. Фазан. http://lib.ru/PROZA/GREKOWA/pheasant.txt

8. Гранин Д. Неизвестный человек. http://lib.ru/PROZA/GRANIN/

9. Попов А. Надо как-то жить. http://lib.guru.ua/NEWPROZA/POPOW_A/

10. Пьецух B. Исповедь дуралея. http://magazines.russ.ru/october/2011/8/

11. Пьецух В. Рюкзак. http://knigo.com/p/PIECUH/rucksack.html

12. Багиров Э.И. Гастарбайтер. http://www.libok.net/writer/8785/kniga

13. Покровская О.В. Страна безумия. http://lit.lib.ru/p/pokrowskaja_o_w/

14. Шумак Н.Н. Книжная девочка. http://lit.lib.ru/s/shumak_n_n/

15. Иванов А.В. Географ глобус пропил. http://lib.ru/RUFANT/IWANOW_A

16. Грекова И. Дамский мастер. http://lib.ru/PROZA/GREKOWA/barber.txt