Шнайдер
О.В., Ігнатова О.О.
Луганській національний університет ім. Тараса Шевченка,
Україна
Фреймово-слотова структура моделі
«людина – фауна» в художніх творах.
Увагу лінгвістів на сучасному етапі привертають дослідження, присвячені
теорії фреймів. Поняття фрейму широко поширене як в дослідженнях штучного
інтелекту, так і в психології, соціології, когнітивній, прикладній і
комп'ютерній лінгвістиці. Останні дослідження, виконані в рамках сучасної
когнітивної лінгвістики, переконливо показують, що фрейм – одна з
найпопулярніших і ефективніших когнітивних моделей.
Фрейм – це відкрита структура,
яка може істотно розширювати свої межи за рахунок вступу нової інформації. При
створенні нового фрейму відбувається оцінка сприйманої інформації порівняно з
вже існуючою інформацією, що міститься у фреймі. Фрейм активізується, коли
інтерпретатор, намагаючись виявити сенс фрагмента тексту, поміщає зміст того
фрагмента в модель, яка відома незалежно від тексту. Фрейм активується
діалогічним текстом, якщо мовна форма або модель асоціюється з даним фреймом.
Зв'язок між фреймом і мовними
одиницями дозволяє прослідити реалізацію певного фрейму на мовному рівні. У
лінгвістиці велику популярність придбала фреймова модель сприйняття
фразеологізмів в мові, де враховуються не лише граматичні структури, але і
смисловий зміст повідомлень, що набувають форми діалогу або комунікативних
ситуацій.
Процес комунікації вважається і є
таким, якщо в ході цього процесу носії мови вирішують комунікативні завдання,
обмінюючись інформацією і здійснюючи цілеспрямовані мовні дії. Крім того,
важливий облік конкретної ситуації мови, міри обізнаності слухача, загальних
цілей комунікації і т. д., тобто облік тієї сукупності екстралінгвістичних
чинників, які також впливають на використання в мові того або іншого зооніму. Ми
ґрунтуємося на базових концепціях фрейму: кібернетичної (М. Мінський),
психологічної (Р. Бейтсон), лінгвістичної (Ч. Філлмор) і соціологічної (І.
Гофман) версій фрейма-аналізу. У всіх цих підходах фрейм визначається як
- структура, стійка і відносно
статична;
- когнітивне утворення,
елементами якого є когніції (знання);
- схема репрезентації, тобто
репрезентуюча і значуща форма.
Розглянемо можливості вживання
фреймового підходу у визначенні семантичних, прагматичних і лінгвокультурологічних
ознак фразеологічних одиниць із зоонімами. Стосовно зоонімів фрейм
розглядається нами як модель буденного знання про їх семантику. Зооніми в цьому
випадку є ментальними образами, похідними від когнітивних структур – фреймів.
Репрезентуючи те або інше
представлення, зоонім активує когнітивний контекст і структуру досліджуваного
поняття. Таким чином, під фреймом розуміється когнітивна модель організації
знань про стереотипну ситуацію, організуюча певний концептуальний простір, що
лежить в основі значення досліджуваних зоонімів.
Звернення
людей до зоонімів для вираження образного бачення світу в процесі їх життя і
діяльності є засобом особово-психологічного моделювання реальності, естетичного
і художнього вираження буття і знаходить своє обґрунтування: з живих істот лише
тварини, як і люди, володіють власними звичками, кожному з них властивий лише
йому спосіб життя і тип поведінки. «Языковые
зооморфные метафоры и сравнения мы определяем как социально-маркированные
единицы ментально-лингвального комплекса определенной этнокультуры, которые
реализуются в речевом общении в виде стандартных зоологических ассоциаций,
стереотипов, характерные для данной культуры, хорошо известные и не требующие
каких бы то ни было объяснений и комментариев» [1, 278].
Діалогічні ситуації, представлені
за допомогою фрейму, володіють характерним набором дійових осіб (семантичних
ролей), властивих ним функцій, стосунків між ними і інших релевантних ознак.
Фрейм можна використовувати не
лише для репрезентації певної діалогічної ситуації, тобто прагматичного
контексту вислову, але і для представлення самого цього вислову як мовної
реалізації цієї ситуації, особливо, якщо діалогічна репліка побудована
відповідно до актуальних конвенціональних норм. У даному аспекті фрейм можна
визначити як пакети інформації, що зберігаються в пам'яті співбесідників, які
допомагають встановлювати зв'язність діалогічних реплік, сприяють смисловому
розгортанню діалогічного дискурсу і заповнюють семантичні лакуни, тобто
дозволяють адекватно сприймати імпліцитну інформацію.
Необхідно
також охарактеризувати складові моделі – фрейми і складові кожного фрейму –
типові слоти. Кожен фрейм розуміється як фрагмент наївної або професійної
мовної картини світу, є своєрідною рамкою. Типові слоти – елементи ситуації, які
складають якусь частину фрейму і аспект його конкретизації.
Метою даного
дослідження є характеристика фреймово-слотової структури моделі «людина –
фауна». З кожним фреймом асоційована інформація про різні якості людини крізь
призму зооніма. Одна її частина вказує, яким чином слід використовувати даний
фрейм, інша – що імовірно може спричинити його виконання, третя – що слід
зробити, якщо ці чекання підтвердяться. У даному контексті ми розглядаємо фрейм
як «единицу знаний, организованную вокруг
некоторого понятия, но, в отличие от ассоциаций, содержащую данные о
существенном, типичном и возможном для этого понятия. Фрейм организует наше
понимание мира в целом» [2, 188.].
Спираючись на
приведену в роботі теорію, ми склали фреймово-слотову характеристику зоонімів в
сучасному російськомовному художньому тексті.
Слот № 1. «Фізичних якостей
(можливості і стан людини)». Сила і витривалість людини можуть бути описані за
допомогою різних фізіологічних ознак тварини. Даний слот відображає стан
здоров'я людини, наприклад:
1. «Маша стало капельку
стыдно.
- Ты главное,
выздоравливай.
- Я здорова, как корова.
Бабусь, будешь шоколад? Машка угостила.
Вот такие пироги. Тяга к
"Сникерсам" возникла в конце ноября» [5].
2. «- Ну не опохмеляюсь, ну
и что, разве я виноват, что у меня организм, как у гиппопотама?!
- Ни сном ни духом! А
все-таки, государь, надо завязывать с этим гнилым либерализмом, не то - беда!..
На галстуки, что ли, опять вето наложить, запретить держать на балконах скот, -
одним словом, нужно показать этому народу, что мы имеем его в виду. Иначе он,
народ то есть, почувствует слабину и устроит нам повторение великого Октября» [6].
3. «Потянул к себе ладонь
девушки, прижал к лицу, вдохнул запах. Радость была острой и горькой
одновременно. Он не думал, что способен на чувства. Привык к холодку в
отношениях, к постоянному контролю. Вечная торговля: ты мне - я тебе. Вот и
все. Уши у него были чуткие, как у хорошего волка. Редкий голос мог
угодить. Чтоб слух не резало. А уж понравиться... » [5].
Слот № 2. «Зовнішній вигляд».
Як живій істоті, тваринам властиві свої зовнішні ознаки, тобто його вигляд,
забарвлення та ін., при цьому використовуються не лише найменування тварини,
але і описові супутні прикметники.
1. «Вот так и пошла жизнь.
Закружилась, завихрилась. Плавание. Побывка. Снова плавание... Вот что важно: в
одну из побывок встретил Клавдию.
Полузнакомая компания
шумела, танцевала, пила. В углу сидела девушка
- смуглая, с кошачьими глазами.
Как притаившаяся кошка, она сидела, прелестная, но отдельная. "Интересное лицо",
- подумал Фазан, и что-то внутри у него шевельнулось, клюнуло. Попал на удочку»
[7].
2. «После долгих уговоров
Альберт Анисимович, вздыхая и ворча, повел его в маленькую комнатку где-то на
верхотуре. Среди стопок каталожных карточек, наваленных книг, рукописей на
высоком табурете работал скрюченный бородатый мужичок. Из маленькой лохматой
головки топырились большие уши, делая его похожим на летучую мышь»
[8].
3. «На берегу папка
расхохотался. Я же плакал об упущенном окуне и барабанил зубами от холода.
- Эх ты, рыбак! Разводи
костер, будем сушиться... раззява!
Вечером, когда еще было
светло, папка лег почитать. Когда он читал, то становился каким-то ужасно
важным: как у жука шевелились его усы, когда он трубочкой вытягивал губы,
словно бы намереваясь свистнуть, постукивал ногтями, двигал бровями. Иногда
вскакивал и ходил взад-вперед» [9].
4. Однажды в воскресенье я
пришел в нашу библиотеку, заманил Ангелину Ивановну в закуток, где как раз
стояла пишущая машинка, и вручил ей плоды моего труда. Пока она читала
рукопись, нацепив на глаза очки с очень большими диоптриями, я трепетал, как
снулая рыба на сковородке, и чего-то мне было совестно, до сих пор не пойму,
чего [10].
У даних прикладах зоонім завжди супроводжується прикметником або іншими
частинами мови: притаившаяся кошка; кошачьими глазами;
как у жука шевелились его усы; снулая рыба.
Слот № 3. «Риси характеру». Як основні
зооморфні ознаки характеру тварин виступають непередбачуваність поведінки,
неприборканість, хитрість або дурість і так далі.
1. «Хвостов сказал:
- Вот я и говорю: город испокон веков
измывается над селом, а тут возьмешь у дачников пачку чая, так сразу тебя
норовят подвести под соответствующую статью!.. Ух, блин, до чего же я этих
городских ненавижу, так бы эти дачки, к чертовой матери, и пожег! Потому что
накопилась у меня против них великая злоба!
- Вообще городские, они, конечно, народ ехидный,
- согласился младший лейтенант Крутов» [11].
2. «Запела, замурлыкала подружка. Маша
вздохнула. Прав Гегель, все в жизни идет по спирали, ситуации повторяются,
просто на другом уровне. Вот и Светка затрепетала, захлопала накрашенными
длинными ресницами - корова влюбчивая. А кто ей
приглянулся? Не состоявшийся Машин кавалер. То-то и оно» [5].
3. «- Что я тебе говорил? Умер двигатель.
Клина словил. Может, давай мы её распилим на запчасти? Штуку баксов дам!
Но тут во мне проснулся упорный каракумский
ишак. Ну, уж нет, подумал я. Я починю это корыто и буду на нём ездить!
Ездить! Ездить! Я не позволю какому-то куску железа согнуть меня! Джигит я, в
конце концов, или где?
Тысяча долларов. Именно столько я отдал
Виталику за другой двигатель» [12].
Слот № 4. «Інтелект». Використання зооніма
як метафоричного вираження даного слота побудовані на основі розумових
здібностей якої-небудь тварини, як правило, барана.
Приклади даного слота мають яскраво виражений оцінний характер, в переважній
більшості випадків уживаються слова і вирази з негативною конотацією. При описі інтелектуальних здібностей людини автори
художніх творів дуже часто використовують різні знаки пунктуації, що несуть в
собі емоційне забарвлення, наприклад:
1. «К полному отчаянию
предка, Маша отказывалась проникаться любовью к разным Нагибиным и Булгаковым.
Деда это приводило в отчаяние. Из природного упрямства - теперь Маша знала, в
кого она такой баран! - Илья Ильич возобновлял свои попытки каждый вечер.
Полежаеву, библиофильские наскоки скорее смешили, чем раздражали. Дед,
например, повадился перед сном читать вслух стихи» [5].
2. «Очевидно, его
заинтересовало, когда тот свалится вместе со стулом на пол, и он не хотел
пропустить момент. Между тем заведующий оргсектором продолжал жизнерадостно
орать: “Слушай, баран! Я тебя, баран, ждал целых полчаса! Что за
народ, даже квасить лень! Чего? Ну, ты козел... Ты просто козел,
баран, у меня слов для тебя нет, ты меня просто обидел, понял, японский
бокс, вот так и знай, что ты меня обидел!..”
Тут дверь с грохотом
распахнулась от сильного пинка, и в комитет влетел председатель, Володя
Гриценко. Пока он, сдвинув брови в какой-то неестественной гримасе,
изображавшей деловитость и солидность одновременно, пожимал всем руки,
заведующий оргсектором на минуту отвлекся от телефонной трубки.
- Вова, Спартак чемпион! -
крикнул он вместо приветствия. - Видал пенальти, я рыдал, я просто рыдал!
Замажем, что с Динамо... - но тут Володя перебил его, потому что встал напротив
и рявкнул:
- А ну брысь отсюда, урод!
- Пока, баран,
- сказал заведующий оргсектором и повесил трубку» [13].
3. «Она отпила глоток сока
и поставила бокал.
- Очки. Трость. Я тебе
оставлял карманные деньги, но не столько.
- Твои финансы я просадила
в обувном магазине и парикмахерской. А подарки, конечно, от Микаэля.
- Он хороший любовник?
И что ему ответить? Этому
... барану?
Господи! Надоумь!!! Сосчитав про себя до двадцати пяти, Арина смогла
переступить через нелепое оскорбительное предположение без ответной вспышки» [14].
У останніх двох прикладах для
питальні і окличних висловів характерно також здійснення вердикативной функції,
що виражає осуд, несхвалення дій співбесідника. Використання питальних висловів
як репліка, що ініціює, в мові того, що говорить акцентує, загострює увагу
слухача на якомусь факті, події, ситуації. Характерно також частотне
використання одного або двох зоонімів у діалозі № 2 – баран – 4 рази, козел
– 2 рази.
Слот
№ 5. «Поведінка людини (звички, уміння
і навики)». Підставою для метафоричних перенесень може послужити схожість
якого-небудь поняття або явища з твариною, його звичками і поведінкою.
1. «Но Чебыкин, довольно хохоча,
карабкается дальше, исчезает за выступами, спускается в расщелины, появляется
снова, ползая по скалам, как муха. С ледяным шаром в животе я
слежу за его передвижением. Я боюсь даже вздрогнуть, словно этим могу его
столкнуть» [15].
2. «А еще через мгновение Овечкин, как летучая
мышь, прыгает на уходящий катамаран и падает грудью на корму. Мы с
Градусовым выволакиваем его из воды. Поныш несет нас дальше - свободных и
очумелых» [15].
3. «Теперь схватил ружье долговязый в
джинсах - Саша Лукьянов или не Саша Лукьянов? - тот, с головой пьяницы. Он,
видно, стремился внести в номер что-то свое: выстрелил, сказал
"пиф-паф" и направился к зайцам гусиным шагом, высоко вскидывая
ноги. Этот оценил расстояние довольно удачно» [16].
Дане дослідження служить прикладом
того, як анімалістичні культурні репрезентації, в ролі зоонімів,
використовуються як універсальні символи в тексті. У цьому контексті поважно
відзначити, що зооніми активно беруть участь в моделюванні національної
маркированості образу людини. Фрейми мають конвенціональну природу, визначаючи
і описуючи, що в даному суспільстві є характерним або типовим.
Література:
1. Ватлецов С.Г. Зооморфизм как лингвокультурный
концепт. Сборник материалов научной конференции. «Концепция нелинейного
развития в истории общества и культуры. Вклад Н.А. Добролюбова и его
современников в эту проблему» / Под ред. В.М. Строгецкого. – Нижний Новгород : Изд. Гладкова О.В., 2006. – 302 с.
2. Кубрякова Е. С., Демьянков В. 3., Панкратц Ю.
Г.‚ Лузина Л. Г. Краткий словарь когнитивных терминов. /Под ред. E.С. Кубряковой. М. : 1996. – 245 с.
3. Гофман И. Анализ фреймов: эссе об организации
повседневного опыта / И. Гофман. М. : Институт социологии РАН, 2003. – 752 с.
4. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. – М.
: Прогресс, 1989. – 312 с.
5. Шумак Н.Н.
Маша для медведя. http://lit.lib.ru/s/shumak_n_n/
6. Толстая Т.
Кысь. http://lib.ru/PROZA/TOLSTAYA/kys.txt
7. Грекова И. Фазан.
http://lib.ru/PROZA/GREKOWA/pheasant.txt
8. Гранин Д. Неизвестный человек. http://lib.ru/PROZA/GRANIN/
9. Попов А. Надо
как-то жить. http://lib.guru.ua/NEWPROZA/POPOW_A/
10. Пьецух B. Исповедь дуралея. http://magazines.russ.ru/october/2011/8/
11. Пьецух В.
Рюкзак. http://knigo.com/p/PIECUH/rucksack.html
12. Багиров Э.И.
Гастарбайтер. http://www.libok.net/writer/8785/kniga
13. Покровская О.В. Страна безумия. http://lit.lib.ru/p/pokrowskaja_o_w/
14. Шумак Н.Н. Книжная девочка.
http://lit.lib.ru/s/shumak_n_n/
15. Иванов А.В. Географ глобус пропил. http://lib.ru/RUFANT/IWANOW_A
16. Грекова И. Дамский мастер. http://lib.ru/PROZA/GREKOWA/barber.txt