Лавріненко О. В.

кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

Щодо обґрунтованості ототожнення принципів та предмета й метода правового регулювання та характеру їхньої кореляції

Російський дослідник М.Н. Марченко запропонував досить влучну дефініцію принципів права. Останні, за думкою цього автора, уявляють собою основні ідеї, вихідні положення чи провідні засади процесу його формування, розвитку й функціонування [1, с. 22]. Таким чином, особливий наголос у запропонованій М.Н. Марченком авторській інтерпретації робиться наголос на тому, що принципи права характеризують не лише, а як нас, то – і не стільки, сутність, зміст права, а також відображають не лише його внутрішню будову, себто статику, а ще й, як на нас, то – насамперед характеризують процес його застосування, себто динаміку права. Отож, особливе значення під час здійснення таких «процедур» (процесів) регулювання, що приводять до зміни станів суспільних відносин [2, с. 75] (ідеться про характеристику механізму правового регулювання) належить саме принципам права, які фактично задають певні напрями (є «стрижнями») реалізації тих чи інших ідей людської цивілізації в певному сегменті соціуму. Зважаючи на щойно зазначене, уважаємо цілком обґрунтованим віднесення принципів права до системи структурних елементів, а саме нормативної (регулятивної) підсистеми більш загального, аніж механізм правового регулювання, поняття – правової системи. І тут ми солідаризуємося ще й із позицією такого теоретика права, як О.Ф. Скакун, котра, структуруючи правову систему на декілька підсистем, зазначає, що інституційна підсистема, включає в себе суб’єктів права; нормативна (регулятивна) підсистема, відповідно, норми права, об’єднані у вигляді нормативно-правових актів та принципи права; ідеологічна підсистема – містить правову ідеологію та правову психологію як складові елементи правової культури; функціональна підсистема діє в процесі здійснення правотворчості, правореалізації через правовідносини, юридичну практику; комунікативна підсистема – це взаємозв’язки, які виникають у процесі функціонування всіх структурних елементів правової системи [3, с. 258-259]. Суголосно тут міркує й філософ Г.В. Гребеньков, коли, розглядаючи право як систему певних цінностей, виходить із того, що остання (система) може виступати, крім іншого, ще і як сукупність певних «принципів організації правової реальності», як «культурні універсалії права» [4, с. 27]. По суті, на наш погляд, зі схожого концептуального розуміння виходять і вчені – представники науки трудового права [5, с. 235-236, 247-248].

Разом із тим, віднесення принципів права до структурних складових сучасної правової системи, її не лише статичних, а й динамічних характеристик, аж ніяк не дає підстав для висновку, що основами (засадами) системи права, тобто її принципами, по суті називають предмет або(і) метод правового регулювання [6, с. 192, 202]. Це не так, справа в тім, що кожна галузь, у тому числі й трудового, права має свій предмет і відповідні йому методи, а також принципи правового регулювання. Правовій системі, як про те слушно наголошує А.М. Колодій [7, c. 113-114], притаманні свої принципи, але водночас і в кожної галузі права є свої особливі принципи – галузеві. Але в системи права немає й не може бути будь-яких однакових предмета й методу правового регулювання, а отже – і аналогічних принципів. Специфічним предметом і методом правового регулювання відрізняються великі групи галузей, але не вся правова система, або система права, оскільки специфіка правового регулювання, на відміну від загального закріплення суспільних відносин та ідейно-інформаційного впливу на діяльність, полягає саме в опосередкуванні конкретних суспільних відносин відповідного виду. Предмет і метод правового регулювання – не принципи системи права, а найважливіші властивості права, відповідно до яких норми й принципи треба відносити до тієї чи іншої галузі права. Інша справа, що ці ознаки виражають об’єктивні властивості внутрішньої структури права й кожної окремої його галузі. Проте, як це випливає з вищевикладеного, є конкретно визначені принципи, що відображають зміст великих груп галузей права, великих автономних утворень, тобто структури права, що склалася історично. Є те, що правильніше називати «структурними принципами» [7, c. 113]. Принципи права «покликані забезпечувати органічний взаємозв’язок правової системи, системи й структури права.... Вони характеризують зміст і сутність права в концентрованому вигляді й демонструють, на яких підвалинах у ньому відображаються економічні, політичні й моральні відносини, характеризують структуру права й співвідношення між різними джерелами права, законодавством і правосуддям, суспільством і державою, примусом і переконанням у правовому регулюванні. Вони є синтезуючими засадами, об’єднуючими зв’язками, практичною основою виникнення, становлення й функціонування багатьох правових явищ, і це стосується навіть правової системи в цілому» [7, c. 113-114]. Означений загальнотеоретичний висновок слід цілком природно доповнюється дискусіями на рівні галузевої юридичної науки [8, с. 48-49, 60-62]. Так, П.Д. Пилипенко зауважує, що «на відміну від методів принципи права це явища більш високого порядку абстрагування. Саме принципи завдяки їхньому особливому значенню перебувають біля джерел конструювання галузей права. Законодавець перш ніж впровадити той чи інший метод, прийом, тип, засіб, послідовність правового регулювання в галузь права, повинен визначитися й керуватися принципами права... Якщо принципи права – це ті основи, засади, на яких ґрунтується право, то, власне, вони й визначають, як саме повинна бути сформована певна система норм, щоб забезпечити належне правове регулювання відповідного кола суспільних відносин. А метод у свою чергу вказує, як, у який спосіб ці відносини регулюються. Отже, хоч ці явища й подібні між собою, але вони не тотожні, бо одне з них – принципи – існує на стадії до права, до його виникнення, інше – метод – є результатом існування об’єктивного юридичного права» [8, с. 48-49, 60-62]. Отож, предмет і метод правового регулювання не можуть розглядатися в якості принципів системи права чи, відповідно, окремих сфер (галузей) правового регулювання. Останні є найважливішими властивостями права, відповідно до яких принципи відносяться до певної галузі права, їм задається певний «вектор тяжіння». І тому не погоджуємося, зокрема, із твердженням С.Д. Гусарєва, який, розмірковуючи про «принципову основу» професійної діяльності юристів, висновує таке: «...правові ідеї можуть бути охарактеризовані як сама суть, центральна ланка юридичної організації правового матеріалу, свого роду «стрижень» юридичних конструкцій, що в юридичній науці позначається «принципом», «началом» певної галузі або «методом регулювання»... Стосовно принципів права, – висновує автор, – такий підхід є теоретично обґрунтованим...» [9, с. 165]. Гадаємо, що «теоретичне обґрунтування», про яке зазначає адепт, наразі є вельми сумнівним. Не погоджуємося тут повністю й із твердженням Т. Гуржій, котра на прикладі аналізу галузедетермінуючих чинників адміністративно-процесуального права, по суті абсолютизує лише один із них, позаяк таке: «Оскільки специфіка методу конкретної галузі полягає в «питомій вазі» певного прийому, то практично неможливо розрізнити за цією ознакою ті галузі, у регулюванні яких превалює однаковий прийом. Те ж саме стосується порівняння галузей, де всі прийоми займають приблизно однакове місце в методі правової регламентації. Наприклад, порівнюючи галузі трудового та земельного права, не важко помітити, що в їхніх методах чільне становище займає такий прийом, як припис. Відтак, – на думку Т. Гуржій, – перед дослідником постають два шляхи або визнати, що названі галузі використовують адміністративно-правовий метод регламентації – тобто метод, котрий «належить» зовсім іншій галузі права, або спробувати обґрунтувати відмінність пропорційного співвідношення прийомів у методах трудового та земельного права, що об’єктивно неможливо. З абсолютизацією ролі методу регулювання у формуванні галузевої парадигми погодитись важко – він не є універсальним критерієм розмежування всіх, без винятку, юридичних галузей. Але не менш складно сприйняти й протилежну концепцію, котра повністю нівелює його галузедетермінуюче значення» [10, с. 38]. І «методи», і «принципи», і «предмет» правового регулювання лише сукупно «детермінують» ту чи іншу галузь права, хоча стосовно методу правового регулювання, і тут слід погодитися з Т. Гуржій, дійсно, на галузевому рівні, у тому числі й у царині трудового права, скоріше, має йтись лише про його «особливості», «специфіку» тощо. Саме з такого, виходить і автор даної публікації у своїх наукових розробках, зокрема, стосовно правового регулювання соціально-трудових відносин [11-31].

Література

1. Общая теория государства и права: академический курс: у 2 т. / под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2. Теория права. – 782 с.

2. Горохов Б.А. Современный механизм правового регулирования социально-трудовых отношений / Б.А. Горохов, С.П. Маврин // Российский ежегодник трудового права. – 2005. – №1. – С. 71-79.

3. Скакун О.Ф. Теория государства и права / О.Ф. Скакун. – Харьков: Консум, 2000. – 705 с.

4. Гребеньков Г.В. Ціннісна природа права як предмет методологічної рефлексії / Г.В. Гребеньков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. – №4. – С. 17-27.

5. Венедіктов B.C. Юридична відповідальність працівників ОВС України: монографія / В.С. Венедіктов. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 269 с.

6. Попов С.В. Зайнятість та ринок праці в умовах ринкової економіки: монографія / С.В. Попов. – Сімферополь: КЮІ ОДУВС, 2008. – 328 с.

7. Колодій А.М. Принципи права України: монографія / А.М. Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

8. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: монографія / П.Д. Пилипенко. – Львів: Львівський нац. ун-ту ім. І. Франка, 1999. – 214 с.

9. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти: монографія / С.Д. Гусарєв. – К.: Знання, 2005. – 375 с.

10. Гуржій Т. Метод регулювання у адміністративно-процесуальному праві / Т. Гуржій // Право України. – 2007. – №5. – С. 36-39.

11. Лавріненко О.В. Місце методу правового регулювання в структурі механізму правового регулювання трудових відносин / О.В. Лавріненко // Dynamika naukowych badari – 2007: mat-ly miedzynarod. konf. (Przemysl, 15-31 lipca 2007 r.). – Przemysl: Nauka і studia, 2007. – Tym 3. – Str. 58-61.

12. Лавріненко О.В. Характеристика сутності метода трудового права: нові акценти / О.В. Лавріненко // Perspektywiczne opracowania nauki і techniki – 2007: mat-ly II miedzynarod. nauk.-prakt. konf. (Przemysl, 16-30 listopada 2007 r.). – Przemysl: Nauka і studia, 2007. – Tym 6. – Str. 26-28.

13. Лавріненко О.В. Принципи, режими й методи діяльності державних органів та їхніх посадових осіб у контексті аналізу поняття «законність» / О.В. Лавріненко // Бъдещето проблемите на световната наука – 2008: мат-ли за IV межд. науч. практ. конф. (София, 17-25 декември 2008 г.). – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2008. – Том 16. – Стр. 24-30.

14. Лавріненко О.В. Тенденція диверсифікації предмета трудового права в контексті сучасної трансформації правової системи України / О.В. Лавріненко, П.Д. Проскуряков, В.С. Ярчук // Розвиток наукових досліджень ’2006: мат-ли II міжн. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 27-29 листопада 2006 р.). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2006. – Т. 3. – С. 42-47.

15. Лавріненко О.В. Дослідження засад сучасної трансформації предмета галузі трудового права України (онтологічні та гносеологічні аспекти) / О.В. Лавріненко // Актуальні проблеми та тенденції в сучасній науковій думці на зламі століть: зб. наук. пр. / голов. ред. проф. А.П. Козлов. – К.: МАУП, 2007. – Вип. 2. – С. 24-33.

16. Лавріненко О.В. Правова природа й місце службово-трудових правовідносин у структурі предмета трудового права / О.В. Лавріненко // Розвиток наукових досліджень ’2007: мат-ли III міжн. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 26-28 листопада 2007 р.). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2007. – Т. 3. – С. 59-62.

17. Лавріненко О.В. Службово-трудові відносини працівників ОВС як органічна складова предмету сучасного трудового права (у контексті аналізу положень проекту нового Трудового кодексу України) / О.В. Лавріненко // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: тези доповідей і наук. повідомлень учасників міжн. наук.-практ. конф. (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.). – Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2009. – С. 157-160.

18. Лавриненко О.В. Трудовые отношения работников органов внутренних дел: особенности содержания и структуры, проблема отраслевой принадлежности / О.В. Лавриненко // Российский ежегодник трудового права. – 2006. – №2 / под ред. д-ра юрид. наук, проф. Е.Б. Хохлова. – СПб.: Санкт-Петербургского гос. университет, 2007. – С. 361-390.

19. Лавріненко О.В. Теоретико-правове дослідження чинників розвитку та понятійного апарату вчення про принципи трудового права / О.В. Лавріненко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. – №3. – С. 279-292.

20. Лавріненко О.В. Сучасні теоретико-методологічні засади тлумачення змісту та класифікації принципів трудового права (онтологічні та гносеологічні аспекти) / О.В. Лавріненко // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – №4. – С. 35-39.

21. Лавріненко О.В. Місце, роль і значення принципів загальносоціального та юридичного права в структурі сучасного механізму правового регулювання / О.В. Лавріненко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. – №3. – С. 29-44.

22. Лавриненко О.В. Современное учение о принципах трудового права: онтолого-правовые аспекты / О.В. Лавриненко // Труд. Профсоюзы. Общество.: научно-практический журнал / гл. ред. Л.П. Козик. – Минск: Федерация профсоюзов Беларуси; Международный ин-т трудовых и социальных отношений, 2008. – №1. – С. 49-52.

23. Лавриненко О.В. Принципы трудового права как конечная форма трансформации идей общесоциального права в бытие юридического права (теоретико-методологические аспекты) / О.В. Лавриненко // Оралдын гылым жаршысы: Казакстан жене шет ел галымдарын енбектерін жариялау / бас ред. М.Ф. Хабибуллин. – Меншік иесі: «Уралнаучкнига» ЖШС (Орал к.), 2008. – №2. – С. 41-58.

24. Лавріненко О.В. Система критеріїв визначення галузевих (основних) принципів трудового права України / О.В. Лавріненко, П.Д. Проскуряков // Efektivni nastroje modernich ved – 2008: mat-ly IV mezinärod. vedeck.-prakt. konf. (Praha, 03-15 kvetna 2008 r.). – Praha: Education and Science, 2008. – Dil 8. – Stran. 15-19.

25. Лавриненко О.В. Место и значение отраслевых принципов трудового права в структуре современного механизма правореализации: теоретические аспекты / О.В. Лавриненко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – Вип. 3. – С. 151-164.

26. Лавриненко О.В. Принципы права и принципы трудового права: точки конвергенции / О.В. Лавриненко // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. – 2008. – №2. – С. 202-207.

27. Лавріненко О.В. Відмежування «принципів» від суміжних юридичних категорій у контексті аналізу сучасних наукових розробок: теоретико-методологічні аспекти / О.В. Лавріненко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – Вип. 4. – С. 5-19.

28. Лавріненко О.В. Принципи трудового права України: онтолого-правові характеристики / О.В. Лавріненко, П.Д. Проскуряков // Запорізькі правові читання: тези доповідей щорічної міжн. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.): у 2 т. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. – Т. 1. – С. 309-312.

29. Лавріненко О.В. Застосування теорії «розмежування принципів права» в дослідженні сутності та диференціації засад правового регулювання трудових відносин / О.В. Лавріненко, В.М. Богуславський // Наукові праці Маріупольського інституту МАУП: зб. наук. пр. – Маріуполь: Новий світ, 2009. – Вип. 2. – С. 29-41.

30. Лавріненко О.В. Сутнісні характеристики галузевих принципів: міждисциплінарний аналіз / О.В. Лавріненко // Наукові дослідження – теорія та експеримент 2009: мат-ли Y міжн. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 18-20 травня 2009 р.). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2009. – Т. 3. – С. 112-116.

31. Лавриненко О.В. Место и значение принципов трудового права в системе основных критериев отраслеобразования: вопросы теории / О.В. Лавриненко // Российский ежегодник трудового права. — 2010. — №6 / под ред. д–ра юрид. наук, проф. Е. Б. Хохлова. — СПб. : ООО «Университетский издательский консорциум «Юридическая книга»» Санкт–Петербургского государственного университета, 2011. — С. 217–246.