Право / 7. Экологическое, земельное и аграрное право

Луциків Марія Іванівна

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Особливості земель сільськогосподарського призначення

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави [1]. Хоча Конституція України і Земельний кодекс України вживають поняття «земля», але при цьому не дається визначення цього поняття.

Н.І.Титова справедливо зазначала, що поняття «земля» є багатозначним як в загальному спектрі природничих наук, так і в чисто юридичному аспекті, який тісно пов’язаний з природними властивостями цього об’єкта, з його соціальними функціями. Вчена розмежовувала поняття «земля» і «землі», оскільки їх сутність є різною. Так, «земля» є відокремленою від природного середовища працею людини частина речовини, вміщена в якусь місткість. «Землі» - природний компонент, не вилучений з довкілля, а органічно в нього вплетений, що знаходиться у взаємодії з іншими природними ресурсами [2, с.10].

ЗК України визначає категорії земель за їх основним цільовим призначенням, однак найбільш цінною, суспільно важливою і пріоритетною категорією земель є землі сільськогосподарського призначення. Цій категорії земель присвячена значна частина статей ЗК України. У кодифікованому акті земельного законодавства дається таке визначення земель сільськогосподарського призначення – це «землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для них цілей» [3].

Слід погодитись із твердженням Н.І.Титової про те, що найбільш правильним слід вважати термін «сільськогосподарські землі», який широко використовується у більшості країн світу. Науковець розуміла під ними найбільш суспільно цінну категорію земель, які за природними властивостями ґрунтів здатні бути основним засобом для вирощування сільськогосподарських культур за умов їхнього раціонального використання, а також для ведення тваринництва та інших сільськогосподарських галузей [4, с.11].

Землі сільськогосподарського призначення можна вважати провідною категорією земель земельного фонду України, адже із 60,3 млн. га земельної території нашої держави 41,84 млн. га (69,3% території) становлять саме сільськогосподарського угіддя [5, с.45].

Землі сільськогосподарського призначення характеризуються певними особливостями. Як зазначала Н.І.Титова, ці землі є невід’ємною складовою процесу виробництва продуктів харчування, вони є незамінним елементом цього процесу, основним засобом виробництва; мають унікальну природну властивість родючості, використовуючи яку людина в процесі сільськогосподарської праці одержує сільськогосподарську продукцію; такі землі є основою економічного розвитку держави, матеріального добробуту народу [2, с.11-12]. Площі земель сільськогосподарського призначення природно обмежені, вони не можуть бути адміністративно ані збільшені, ані зменшені [4, с.18].

Землі сільськогосподарського призначення мають пріоритетне значення. Це підтверджується закріпленням в ЗК України норми про пріоритет земель сільськогосподарського призначення, яка визначає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання [3].

Землі сільськогосподарського призначення мають унікальні, специфічні характеристики, є багатоструктурними за своїм складом, що слід глибше враховувати при регламентації їхнього правового режиму [4, с.15].

Підсумовуючи, можна зробити висновки, що землі сільськогосподарського призначення мають найбільшу цінність серед інших категорій земель України. Вони є основним засобом виробництва у сільському господарстві; за допомогою такої своєї ознаки, як родючість, виконують життєзабезпечуючу функцію для людей та є основою продовольчої безпеки держави. Законодавством закріплюється пріоритет земель сільськогосподарського призначення, який полягає в особливих вимогах щодо їх використання (цільового, раціонального), спеціальному колі власників земель та землекористувачів, широкому колі обмежень у використанні, особливому порядку надання та вилучення та більш суворих вимогах щодо їх правової охорони.

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення – це землі, які належать до земель України, є найбільш цінними, суспільно важливими і пріоритетними серед інших категорій земель, що використовуються для ведення сільськогосподарської виробничої діяльності з дотриманням вимог їх цільового і раціонального використання.

Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Титова Н.І. Землі як об’єкт правового регулювання / Н.І.Титова // Право України. – 1998. - №4. – С. 10-15.

3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Голос України. – 2001. – 20 листопада. – № 217-218. – С. 7-18.

4. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник / [Титова Н.І., Федорович В.І., Ващишин М.Я. та ін.]; за ред. Н.І.Титової. – Львів: ПАІС, 2005.- 368 с.

5. Кулинич П. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель в земельному праві України // Право України. – 2004. - №8. – С. 45-49.