Право / 9.Гражданское  право

Викладач Рогозян Ю.С., ст. гр. ПР-11-1 Моспанюк Є.С.

Коледж Донбаського державного технічного університету, Україна

ВЛАДА ГОЛОВИ СІМЕЙСТВА В СТАРОДАВНІЙ РИМСЬКІЙ СІМ'Ї

Рання Римська республіка, наскільки дозволяє судити нам історія, була державою чоловіків. Саме це і спровокувало автора на написання цієї статті. У сімейних взаємовідносинах жінка не мала права на власну думку. Ідеалом римської дружини була : pia – благочестива і вірна, pudica - сором'язлива, скромна, ianifica – прядущей шерсть і domiseda – домувальниця.

В середині римського шлюбу існувала нерівність подружжя, яке виражалося в тому, що на дружину припадали переважно вимоги обов'язкового  характеру, а чоловікові надавалися значні права відносно дружини.

Особисті стосунки подружжя за римським правом розрізнялись в залежності від форми укладення шлюбу :

- у шлюбі cum manu дружина слідувала становому і цивільному положенню свого чоловіка. Її внутрішньосімейний статус був підлеглий : вона становилась ніби донькою, а чоловік набував над нею владу домовладики. Від чоловіка залежала повністю сама доля дружини, у відношенні якої йому належало jus vitae ac necis. Чоловік міг продати її в кабалу, рабство, міг накласти на неї будь-яке покарання аж до позбавлення її життя. Дружина не повинна жити одна, вона була зобов'язана слідкувати місту проживання свого чоловіка. Чоловік мав право змушувати дружину проживати в своєму будинку.

- шлюб sine manu не міняв юридичного положення дружини. Вона залишається у владі батька, якщо була підпорядкована батьківській владі до шлюбу. У разі якщо вона була до вступу у шлюб persona sui iuris, то і до шлюбу вона залишається особою свого права. Кровні родинні зв'язки з її колишньою сім'єю не обривалися ,як не виникало і агнатського споріднення між дружиною і сім'єю чоловіка. Чоловіку ніяка влада над дружиною не належала: подружжя в особистих стосунках вважалися юридично рівними об'єктами. Чоловік не мав право зобов'язати дружину, яка залишила його дім, повернутися проти її волі. Однак чоловік остаточно вирішував ряд питань сімейного життя.

Незалежно від форми шлюбу дружина зобов'язувалася до домашніх робіт, до підтримання дому в стані, відповідного суспільного положення сім'ї (невиконання цих обов'язків становило причину розлучення).

Подружжя (в тому числі і чоловік) було зобов'язане підтримувати нормальні відношення в сім'ї як особистого, так і інтимного характеру. Наявність статевого зв'язку між партнерами в шлюбі було обов'язковим. Відмова в виконанні подружнього обов'язку, перелюбство дружини ( зрада чоловіка трактувалася римським правом обмежувально – нарівні із двошлюбністю) також вважались підставою для вимоги про закінчення шлюбу. Перелюб дружини міг каратися домашньою саморозправою, на яку мали право чоловік та батько дружини (але тільки батько мав право повністю безпокарно вбити порушницю супружніх відносин). Якщо дружина зраджувала або пила вино, сімейна рада в присутності чоловіка примовляла її до смерті. Згідно Плутарху ( «Ромул», 22), «Ромул видав также деякі закони. Найсуворіший із них стояв в тому, що жінка не мала права піти від чоловіка; але чоловік мае право прогнати дружину, якщо вона виявилася винною в отруєнні або підміні дітей або була спіймана в перелюбстві».

Таким чином, ми бачимо свого роду статеву дискримінацію, в якій обмежувалися права жінки. Спочатку вона була під владою свого батька, а потім під владою свого чоловіка. Не бралась до уваги жіноча думка, жіноча гідність. На щастя, до наших часів соціальний стан жінки в суспільстві різко змінився. Жінки стали самостійними та незалежними. В цілому світі є багато жінок – президентів, які ще раз підтверджують те, що жінки зламали старі стереотипи та довели свою спроможність достигнути своєї мети самостійно.

Література

1.Омельченко О. А. Основи римського права. М.: "Манускрипт", 1994.

2.Римське приватне право /під ред. проф. І. Б. Новицького і проф. І. С.Перетерского. М.: МАУП, 1996.

3.Черниловский З. М. Хрестоматія по загальному курсу історії держави і права. М.:Гардарика, 1996.

4. Інтернет-ресурс