К.е.н. Куцик В. І., магістр Олійник М. В.

Львівська комерційна академія

Вибір стратегічних напрямів ресурсозбереження на підприємстві

Ресурсозбереження займає провідне місце в господарському механізмі економіки підприємства, що охоплює систему організаційно-економічних відносин. В його структурі ресурсозбереження розглядається як організована й впорядкована система, механізм якої, поєднуючи важелі ринкового і державного регулювання, спрямований на досягнення конкретних результатів.

Головним важелем економічного механізму стратегічного управління ресурсозбереженням на підприємстві виступає конкуренція, яка змушує, з одного боку, підвищувати якість продукції, з іншого – зменшувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, що в кінцевому рахунку веде до постійного підвищення рівня ресурсозбереження.

Разом з тим, незважаючи на надзвичайну актуальність і високу ефективність, вибору стратегічних напрямів ресурсозбереження на вітчизняних підприємствах, їхня реалізація сьогодні сполучена з рядом проблем: відсутністю джерел фінансування ресурсозберігаючих заходів, суперечливістю вітчизняної нормативно-правової бази, недоліками державного планування в сфері ресурсозбереження, визначення його стратегії й тактики, недосконалістю системи органів державного керування ресурсозбереженням, неефективним використанням економічного інструментарію стимулювання ресурсозбереження, тіньовою економікою, гострим дефіцитом інформації й кваліфікованих кадрів у цій галузі [1, с. 93; 2, с. 151].

Стратегія ресурсозбереження – це комплекс принципів, чинників, методів, заходів, що забезпечують неухильне зниження витрати сукупних ресурсів на одиницю корисного ефекту конкретного товару за умови забезпечення економічної безпеки підприємства [3, с. 193]. Враховуючи економічну сутність стратегії ресурсозбереження на підприємстві існує у методологічному аспекті необхідність визначення концептуальної схеми її формування, як це можна побачити на рис. 1.

Рис. 1. Схема вибору стратегічних напрямів ресурсозбереження на підприємстві

Передумови розробки комплексної програми реалізації стратегії ресурсозбереження діяльності підприємства визначаються наявністю проблеми, вирішувати яку необхідно на основі програмно-цільового методу. Відповідно, вибір стратегічних напрямів ресурсозбереження на підприємстві має чітку цільову орієнтацію всіх економічних підходів до реалізації стратегії ресурсозбереження, що входять до її складу та характеризується чітко вираженими кінцевими результатами.

Більше того, ресурсозбереження поступово здобуває статус основної ідеології розвитку промислового виробництва. Причинами таких змін є зростаючі з року в рік обсяги залучення природних ресурсів у господарський оборот, подорожчання продукції, що виготовляється на їх основі, внаслідок вичерпання й погіршення якості ресурсів, збільшення масштабів забруднення навколишнього середовища. У такому випадку, метою ресурсозберігаючої діяльності є зниження ресурсоємності (або підвищення ресурсоефективності) виробництва й забезпечення максимального корисного ефекту споживача від використання одиниці продукції, яке супроводжується підвищенням конкурентоспроможності підприємства [2, с. 150 ].

Таким чином, моделювання відносин економічної діяльності конкурентного середовища підприємства, які негативно впливають на економіку підприємств, можуть бути усунені за рахунок вибору стратегічних напрямів ресурсозбереження, проведення економічних реформ, грошово-кредитної і валютної політики. Відомо, що в сучасній підприємницькій моделі управління ресурсним забезпеченням та вибір стратегічних напрямів ресурсозбереження необхідно розглядати стосовно впливу конкурентного середовища, яке є визначальними для розвитку підприємства.

Література

1. Радчук І. М. Сутність поняття «ресурсозбереження» та шляхи його впровадження на підприємстві / І. М. Радчук // Вісник ХДТУ. – 2009. - № 3 (36). – С. 93-96.

2. Социально-экономический потенциал устойчивого развития: практикум / под ред. Л. Г. Мельника, Л. Хенса. – Сумы : ЛТД «Университетская книга». – 2007. – 335 с.

3. Суперека С. Роль ресурсозбереження в системі конкурентоспроможності виробничих підприємств / С. Суперека // Економічний простір: збірник наукових праць. – 2008. – № 20/1. – С. 191-199.