Екологічний податок: зарубіжний досвід та його інтеграція до чинної системи оподаткування України, пропозиції удосконалення

У статті здійснено аналіз сучасного стану податкової системи України у частині екологічного податку. Розглянуто зарубіжний досвід екологічного оподаткування. Запропоновано механізм удосконалення чинної системи екологічного оподаткування України з огляду на практику країн Європейського союзу.

В статье осуществлен анализ современного состояния налоговой системы Украины в части экологического налога. Рассмотрен зарубежный опыт экологического налогообложения. Предложен механизм совершенствования действующей системы экологического налогообложения Украины, учитывая практику стран Европейского союза.

The article is devoted to the analysis of the current state of the tax system of Ukraine regarding environmental tax. Considered international experience of environmental taxation. A mechanism is proposed to improve the current system of environmental taxation in Ukraine, given the experience of the European Union.

Вступ. Емпіричні дані про масштаби збитку навколишнього середовища мають вирішальне значення для впровадження ефективної політики оподаткування за забруднення та надання шкоди довкіллю. Одним з ефективних інструментів екологічного регулювання світова спільнота вважає екологічні податки, які є порівняно новими для національних податкових систем і постійно вдосконалюються

Екологічні податки мають різну форму і досить часто по-різному називаються. В англійському написанні поряд зі стандартним терміном taxes також використовуються charges, levies, fees, duties. Сьогодні екологічні податки практикуються більшістю країн ЄС. Згідно з визначенням Європейського екологічного агентства, екологічні податки можуть бути в широкому плані визначені як «усі податки, база стягнення яких справляє специфічний негативний вплив на навколишнє середовище» [1].

Актуальність проблеми. В Україні все більшої актуальності набирає питання загострення проблеми збереження світового ресурсного потенціалу, так як її економіка характеризується високим рівнем ресурсо- та енергомісткості галузей, зношеності обладнання та низьким рівнем впровадження інноваційних технологій. Впровадження екологічних податків та правильне їх адміністрування стимулює суб'єктів господарювання до оновлення виробничо-технічної бази, впровадження безпечних технологій, тим самим зменшує шкідливий вплив на довкілля.

Дослідження та публікації. Питання екологічного оподаткування досліджено у роботах М.Т.Бець, Б. О. Горлицького, Б. М. Данилишина, Л. Г. Мельника, О. Т. Левандівського, Г. М. Пишкіної, В. Я. Шевчука та ін. Серед зарубіжних авторів особливу увагу цій проблемі приділили Пол Екінс, Хелен Девені, Метью Паркес, Вільям К. Джагер, Марк Шофелд.

Метою роботи є висвітлення процесу гармонізації податкового законодавства України з податковим законодавством ЄС, аналізу змін в екологічному оподаткуванні, які пов'язані з введенням у дію Податкового кодексу. Дослідження зарубіжної практики впровадження екологічного податку та розроблення пропозицій для подальшого удосконалення чинної системи екологічного оподаткування.

Виклад основного матеріалу. Ідею екологічного оподаткування вперше розкрив економіст-теоретик Пігу, виразивши його як плату, що стягується з виробників негативних зовнішніх ефектів, запропонувавши надання субсидії тим, хто знижує рівень викидів у навколишнє середовище.

Екологічні податки у різних формах існують практично в усіх країнах, проте процеси справляння таких податків можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, екологічний податок може входити до вартості товару чи супроводжувати виробничий процес, або сплачуватися при утилізації товару тощо.

В Україні плату за забруднення навколишнього природного середовища було запроваджено у 1991 році Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля відповідно регулювався Порядком встановлення нормативів збору і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року.

Починаючи з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податкового кодексу України на зміну збору за забруднення навколишнього природного середовища справляється екологічний податок (розділ VIII «Екологічний податок» Податкового Кодексу України) [2].

Запровадження в Україні екологічного оподаткування відповідає нормам європейського податкового законодавства та можливе під впливом так званої «екологічної (або екотрудової) реформи оподаткування» [3].

Суть цього реформування полягає в оподаткуванні ресурсопотоку – введення ресурсно-екологічних податків, пов’язаних з використанням природних ресурсів та забрудненням довкілля, що є еколого-економічним інструментом, але водночас запобігає збільшенню податкового тягаря для населення та суб’єктів підприємницької діяльності шляхом зниження ставки оподаткування праці чи доходу (зниження прибуткового податку з населення).

Зарубіжний досвід екологічного оподаткування свідчить про ефективність цього інструменту. У розвинених країнах надходження від екологічних податків за останні 15 років мають стійку тенденцію до зростання як за рахунок підвищення ставок податків, так і за рахунок розширення бази оподаткування. Так, у 2004 році в середньому 2,6 % від ВВП чи 6,6 % від загальних податкових надходжень 25 країн ЄС припадали саме на екологічні податки [4].

У національній податковій системі України податкові інструменти екологічного регулювання тільки проходять стадію становлення і потребують особливого вдосконалення. Концептуальною основою екологізації податкових систем є ідея подвійного виграшу, відповідно до якої економічне стимулювання охорони навколишнього середовища і ресурсозберігання шляхом запровадження екологічних податків (зборів) повинне одночасно супроводжуватися пропорційним зниженням податкового навантаження на інші об’єкти оподаткування, наприклад доходи.

Директорат податків і митних зборів Європейської комісії розділив екологічні податки на сім груп за сферою застосування: енергетичні податки, транспортні податки, платежі за забруднення, платежі за розміщення відходів, платежі за користування природними ресурсами, податок на шумовий вплив, податки на викиди речовин, що призводять до глобальних змін.

Відповідно підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, екологічний податок – це загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01 квітня 2009 року.

Екологічний податок постійно балансується між сферами екологічного та податкового права. При цьому, особлива увага має також приділятися фізичним факторам впливу на здоров’я та життя людей.

У зв’язку із загостренням проблеми забруднення довкілля шумом, для її вирішення у ЄС залучаються податки, які справляються у восьми державах-членах, зокрема в Болгарії (плата за недотримання нормативів забруднення шумом), Франції (податок на авіаційне шумове забруднення), Німеччині (збори за авіаційний шум), Угорщині (мито на зниження шуму), Італії і Нідерландах (податки на авіаційний шум), Румунії (збір за недотримання нормативів забруднення шумом) і Швеції (збори за забруднення шумом, пов’язане з посадкою літаків). Отже, забруднення довкілля шумом у державах-членах ЄС пов’язують здебільшого з використанням авіатранспорту, телекомунікаційних та радіолокаційних пристроїв. Податковим кодексом України встановлено збір за користування радіочастотним ресурсом.

Процес гармонізації податкового законодавства України та законодавства ЄС є тривалим та поступовим, таким, що вимагає вивчення чинного податкового законодавства у країнах ЄС та проведення порівняльного аналізу з вітчизняним законодавством, результатом якого стануть покращені умови для рівноправного партнерства України з ЄС та діяльності іноземних компаній в Україні, створення сприятливого інвестиційного клімату» [5].

На сьогодні в Україні в основному сформовано нормативно-правову базу та інституційний механізм інтеграції законодавства ЄС у національне законодавство. Як результат уже сформульовано завдання та досягнуто певного прогресу у створенні ефективної податкової системи, що передбачає забезпечення умов добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків, упровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі, автоматизацію процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій та реформування державної податкової служби України.

Сучасний стан чинного Податкового кодексу, що стосується екологічного податку, вимагає заходів системного характеру, а не лише внесення змін та доповнень. Чимало еколого-фінансових інструментів природокористування та природоохоронної діяльності існують лише на рівні теоретичних напрацювань, а не на рівні законодавчих положень і в практику господарювання вони так і не впроваджені.

Розглядаючи питання, «зеленої» економіки необхідно відзначити що законодавчі підґрунтя в частині розвитку екологічного оподаткування в Україні вже створені.

Так, однією із основних засад внутрішньої політики в економічній сфері визначених в Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року є «перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці та капіталу) на споживання, насамперед шкідливої для здоров'я людей продукції, ресурсні та екологічні платежі».

Неодноразово такі завдання встановлювалися і в нормативних актах Кабінету Міністрів України.

Наприклад розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 р. N 56-р «Про схвалення Концепції реформування податкової системи», вказано, що «Реформування податкової системи потребує спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв'язку з чим необхідно насамперед зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі, плату за забруднення навколишнього природного середовища».

В Стратегії реформування податкової системи, що схвалена розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1612-р. також визначена необхідність «Зміщення акцентів з прямих податків на непрямі, зокрема перенесення податкового навантаження з праці і капіталу на споживання, ресурсні та екологічні платежі».

Однак, відповідна законодавча норма щодо посилення ресурсної компоненти оподаткування , на жаль зовсім не передбачена в Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року, що затверджені Законом України, де задекларовані зокрема [6]:

- удосконалити нормативно-правову базу з питань оподаткування забруднення навколишнього природного середовища, зокрема виробництва, зберігання, транспортування та споживання екологічно небезпечної продукції, яка негативно впливає на довкілля та здоров'я населення;

- підвищити збір за забруднення оточуючого середовища, збільшивши плату за скидання одиниці маси забруднюючої речовини до європейського рівня, з урахуванням токсичності;

- забезпечити сприятливий податковий, кредитний та інвестиційний клімат для залучення коштів міжнародних донорів та приватного капіталу в природоохоронну діяльність, створення суб'єктами господарювання систем екологічного управління, впровадження більш чистого виробництва, технологій ресурсо- та енергозбереження.

- стимулювати розвиток екологічного підприємництва, зокрема виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг природоохоронного призначення.

Таким чином, для подальшого вдосконалення чинної системи екологічного оподаткування України необхідно:

- запровадити оподаткування продукції та упаковки, що містить екологічно небезпечні речовини;

- підвищити збір за скидання одиниці маси забруднюючої речовини до європейського рівня, з урахуванням токсичності;

- встановити ліміти викидів та скидів шкідливих речовин, підвищити ставки оподаткування понадлімітних обсягів, стягувати сплату за перевищення лімітів з прибутку підприємств;

- впровадити акцизний збір на антибіотики і стимулятори росту, що застосовуються як добавка в корм тваринам;

- ввести оподаткування шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на навколишнє природне середовище та людину (шум, вібрація, електромагнітне випромінювання тощо)

- розробити систему податкових пільг для підприємств, що використовують ресурсозберігаючі технології та встановлюють обладнання з високим рівнем безпеки;

- забезпечити сприятливу кредитну та інвестиційну політику для залучення коштів міжнародних підприємств та приватного капіталу в природоохоронну діяльність, впровадження чистого виробництва, ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій.

Висновки та перспективи подальших досліджень. З огляду на вищевказане, у Податковому кодексі необхідно приділили значну увагу покращенню регулятивної функції та запровадженню інноваційно-інвестиційних пільг шляхом удосконалення податкової амортизації в оновлення основних засобів, призначених для охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування, ввести сприятливу кредитну систему для впровадження та розвитку чистого виробництва.

Так, держава зобов’язана постійно і послідовно вдосконалювати систему оподаткування, знижувати податковий тягар, забезпечувати прозорість та уніфікацію норм податкових відносин.

Високий рівень захисту навколишнього середовища – одне з пріоритетних завдань в адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу. Екологічна податкова політика держави повинна стимулювати платника податків до відповідального ставлення до навколишнього середовища.

Література

1. Європейське екологічне агентство [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.eea.europa.eu/data-and-maps

2. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р., № 2755-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.]

3. Маслюківська О.П. Передумови впровадження еко-трудової податкової реформи в Україні та досвід Європи. // Наукові записки. Том 43. Біологія та екологія. ñ К: Видавничий дім ´Києво-Могилянська академія, 2005, С. 54-58.

4. European Council. Green Paper on market-based instruments for environment and related policy purposes. – Brussels, 2007. – SEC (2007) 388. – 33 p.

5. Гармонізація податкового законодавства: українські реалії : [монографія] / [Білецька Г. М., Кармаліта М. В. Куц М. О. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 222 с.

6. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 року N 2818-VI – [Електронний ресурс] Режим доступу: rada.gov.ua