Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

Одосій С. М.

Вінницький технічний коледж, Україна

Використання синергетичної моделі

перехідних періодів для управління якістю освіти.

Серед основних напрямів подальшого розвитку вищої освіти й підвищення її якості необхідно виділити створення системи якості вищої освіти та професійної підготовки як сукупності організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, необхідних для управління якістю вищої освіти [1].

Визначальним етапом в забезпеченні динамічного розвитку і забезпеченні ефективного функціонування системи управління різними об’єктами націо-нальної економіки являється визнання виключно важливої ролі “людського фактору”, основу якого складає “інтелектуальний капітал”. Формування “інте-лекттуального капіталу” повинне здійснюватися на основі створення найбільш гармонійних умов і при здійсненні освітнього процесу в ВНЗ. Саме в рамках освітнього процесу повинні формуватись нові професійні якості спеціаліста з вищою освітою, який найбільш вагомо відповідає вимогам ринку праці.

Аналіз підходів і сучасних технологій оцінки якості освіти показує, що зниження ризиків перехідних періодів йде, перш за все, по лінії, як прямо так і побічно “відділення” суб’єкту від об’єкту. Тобто усунення “людського факто-ру” в край складних і відповідальних моментах життя людини, яка навчається.

В сучасних умовах оцінка ризику являється складовим елементом теоретичної бази прийняття рішень в політиці і економіці. Розглядаючи проблему оцінки ризиків, які пов’язані зі сферою освіти, можна відзначити, що ціль модернізації освіти в Україні полягає в створенні механізму стійкості розвитку системи освіти, в забезпеченні її відповідності вимогам ХХI століття і потребам розвитку країни, запитам особистості, суспільства і держави. Саме рівень і якість освіти - важливі фактори збереження вітчизняних культурних традицій, розвитку духовного потенціалу суспільства, економічного росту, соціального прогресу, попередження злочинності, безпритульності, наркоманії та інших негативних соціальних явищ.

Забезпечення ефективної державної освітньої політики потребує вироблення адекватного діагностичного інструментарію, і перш за все, методів оцінки якості освіти. Великі можливості в цьому плані, як показали дослідження, містять в собі синергетичні підходи.

Сьогодні синергетика знаменує собою становлення нового погляду людини на світ і на самого себе в цьому світі. Очевидно, що вирішення завдань підвищення якості освіти повинні ґрунтуватися на ідеях синергетики [2, 3].

Пропонується виділити слідуючи етапи якості освіти (рис. 1)

Рис. 1. Етапи оцінки якості освіти

Для управління якістю освіти в країні, прогнозування розвитку освіти, для визначення політики в області освіти необхідно мати інтегровану картину про результати освіти і факторах, які впливають на ці результати. Необхідно знати фактори або важили, за допомогою яких можна було би впливати на розвиток освіти в країні. Оцінка якості освіти повинна бути націлена не тільки на фіксацію стану системи, але і на динаміку її розвитку.

Необхідність “формування мінімально необхідного рівня освіченості лю-дини” мало. Потрібно вміти цей рівень об’єктивно вимірювати. Об’єктивність:

- це можливість оцінки рівня освіченості студента, яка не залежить від конкретного виду і типу контрольних вимірювальних матеріалів (тест, контрольна робота, екзаменаційний білет і т. ін.);

- рівень складності;

- особистості перевіряю чого (фактор суб’єктивності);

- рівня підготовки інших членів групи перевірки;

- можливостей втручання сторонніх осіб в екзаменаційний процес (фактор незалежності) і т. ін.

Сьогодні система об’єктивної, незалежної оцінки якості освіти розглядається, як “наріжний камінь реформи”, як основний механізм реалізації всіх трьох ключових напрямків модернізації освіти: 1) розширення доступу до якісної освіти, особливо вищої; 2) підвищення якості освіти; 3) підвищення ефективності управління освітніми системами.

По мірі розробки і реалізації цього механізму його значення обґрунтовується необхідністю:

1. Дотримання конституційних прав студентів, особливо – з малозабезпечених прошарків населення, з віддалених від ВНЗ територій – на отримання якісної вищої освіти.

2. Підвищення “планки” освіченості на прийнятний для суспільства рівень в сфері середньої освіти, усунення розриву у вимогах школи і ВНЗ, ліквідації на цій основі форм неконкурентного вступу до ВНЗ (репетиторство, платні курси при ВНЗ та ін.).

3. Усунення “подвійного екзаменаційного стресу” для випускників шкіл.

4. Уведення конвертуємих атестатів про середню освіту в зв’язку з тим, що сьогоднішня оцінка в атестаті не являється державною оцінкою, а виступає всього лиш як самооцінка школи, вчителя, і внаслідок, їй не можна довіряти.

5. Усунення тіньового ринку освітніх послуг, який за оцінкою економістів має розмір, у порівнянні з розміром державного бюджету, який виділяється на освіту, або навіть перевищує його.

Таким чином, створення системи об’єктивної, незалежної оцінки якості освіти спрямовано, перш за все, на рішення комплексу соціальних проблем та рішенню ряду проблем економіки освіти: легалізації і збільшенню припливу коштів в сферу освіти.

В результаті об’єктивізації оцінки якості освіти з використанням нової технології були з’ясовані позитивні синергетичні ефекти: 1) підвищується доступ якісної вищої освіти для талановитої молоді з малозабезпечених сімей і віддалених від центрів місцевості, де розташовані ВНЗ; 2) створюються пере-думови для здійснення державного контролю якості загальної освіти на основі створення об’єктивної, незалежної системи оцінки підготування випускників загальноосвітніх установ; 3) допомагає суттєво зменшити проблему корупції при вступі до ВНЗ. Завдяки об’єктивній, незалежній оцінці якості освіти, до ВНЗ вступає не той абітурієнт, батьки якого заплатили за його вступ, а той, який дійсно володіє необхідними знаннями; 4) система об’єктивної, незалежної оцінки якості освіти покликана здійснити зовнішню експертизу за єдиними правилами. Цей спосіб створити визначені тенденції в розвитку системи освіти, управляти якістю системи, ввести елементи конкуренції в систему освіти; 5) основні очікування, які пов’язані з підвищенням якості освіти, в основному залишаються зосередженими в області побудови незалежної об’єктивної систе-ми оцінки і контролю якості освіти, що дозволить отримати надійні, достовірні і порівнянні дані про досягнуті результати. Зробити цю інформацію надбанням, як системи освіти, так і споживачів освітніх послуг: ринку праці, учнів і бать-ків, дати їм можливість на цій основі вибрати відповідні їхнім запитам освітні установи професійної освіти; 6) в результаті об’єктивізації суб’єкт – об’єктних відношень в процесі оцінки якості освіти, а також сполучення державної (підсумкової) атестації і вступних іспитів до ВНЗ відбувається – мінімізація психологічних стресів; 7) технологію об’єктивної, незалежної оцінки якості освіти можна застосувати для тестування не тільки випускників, але й усіх учнів, які переходять на новий ступінь, тобто які закінчують четвертий або дев’ятий клас. На базі регіональних центрів оцінки якості освіти можна вирішити інші задачі системи освіти. Серед них – створення єдиної електронної бази даних школярів, проведення регулярних масових атестацій.

Створення системи оцінки якості освіти буде сприяти досягненню слідуючих визначених цілей: 1) забезпеченню об’єктивності і справедливості при прийомі в освітні заклади; 2) забезпеченню єдиного освітнього простору; 3) підвищенню рівня інформації споживачів освітніх послуг для прийняття життєво важливих рішень (по продовженню освіти або працевлаштуванню); 4) розвитку державної атестаційної служби; 5) прийняттю обґрунтованих управлінських рішень.

Головний висновок полягає в тому, що створення системи оцінки якості, модернізація на її основі системи управління якістю освіти буде сприяти підвищенню якості і ефективності освіти, створенню умов для формування сучасного ринку праці.

Висновок: Технологія проведення незалежної оцінки якості освіти, яка заснована на моделі перехідних періодів в комплексі „система освіти – ринок праці” дозволяє виявити синергетичні ефекти від об’єктивізації оцінки якості освіти, які спрямовані на підвищення доступності якісної вищої освіти, здійснення державного контролю якості освіти, підвищення конкуренції в системі освіти.

Література:

1. Кремінь В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти: Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005 – 448с.

2. Иванова-Карачаева Р. Синергетика как феноменологическая теория. Антропологические подходы // Практична філософія. – 2003. - №1.

3. Сучаков В.Й. Основы синергетики. – К.: Обереги, 2001. – 287с.