Економічні науки/7.Облік і аудит

Кожухова Т.В.

Криворізький економічний інститут КНЕУ

ОГЛЯД НОРМАТИВНОЇ БАЗИ З ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ОБЛІКУ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

Причин регулювання зовнішньоекономічної діяльності існує багато. Головна з них – та, що без підтримки держави розвиток національного виробництва неможливий, а безмитна торгівля з її гострою конкуренцією в умовах світового господарства унеможливлює створення національної промисловості.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності – форма впливу держави на суспільні відносини суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності, здійснювана за допомогою правових норм.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності проводить кожна країна, і воно безпосередньо залежить від зовнішньоекономічної політики країни.

Принципово структура інституту управління експортними операціями у країнах світу переважно однакова.

В Україні керування й регулювання експорту забезпечується заходами державного впливу через урядові органи, державний апарат, недержавні вітчизняні організації й органи управління економікою та самими суб'єктами зовнішньоторговельної діяльності.

Можно визначити основні напрямки здійснення регулювання і контролю цієї діяльності в Україні та об'єднати в такі групи нормативні акти, що регламентують: принципи здійснення ЗЕД в Україні; порядок здійснення валютних операцій і валютний контроль; організацію митного контролю; оподаткування і облік експортних операцій.

Значна кількість нормативних актів, які регламентують ЗЕД, обумовлює необхідність проведення їх систематизації. При цьому розглянемо тільки ті із них, які безпосередньо регулюють експортні операції і є правовою основою для їх обліку.

Основним документом, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 р. № 959 – XII [1]. У ньому визначено основні терміни стосовно ЗЕД, суб’єкти, види й принципи здійснення зовнішньоекономічних операцій, розкриті цілі та методи державного регулювання ЗЕД, розглянуті органи, що здійснюють державний контроль за операціями в сфері міжнародних зв’язків, та їх функції. Крім того, установлено відповідальність за порушення законодавства.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» [2] дає визначення загальних положень та принципів розрахунків, застосованих в зовнішньоекономічній діяльності. Основний зміст закону – опис особливостей у регулюванні терміну здійснення платежів по операціям та порядку купівлі іноземної валюти та здійснення розрахунків з нерезидентами.

Важливим засобом державного регулювання є валютне регулювання і валютний контроль, механізм якого на національному рівні, його інституційні структури та принципи встановлюються законодавчими актами кожної країни. Основним документом, що визначає правові основи обігу іноземної валюти в Україні, є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93 р. № 15 – 93 [3]. У цьому документі подано загальні принципи здійснення валютних операцій у внутрішньогосподарському обігу та міжнародних розрахунках, функції державних органів у валютному регулюванні й управлінні валютними ресурсами, права та обов'язки громадян і юридичних осіб щодо володіння, використання й розпорядження валютними цінностями, напрями валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Класичним інструментом регулювання є економічні методи регулювання -

система організаційно-правових мір із використанням такого інструмента й способу економічного впливу, як оподаткування. Порядок оподаткування залежить від виду експортної операції, ліквідності експортованого товару.

В податковому обліку операції, здійснені в іноземній валюті, відносяться до операцій особливого виду, що відрізняє їх від інших операцій.

Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті регулюється п.п.7.3.1 – 7.3.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334 / 94 – ВР [4].

Іншим важливим нормативним актом в сфері оподаткування експортних операцій є Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168 / 97 – ВР [5]. Відповідно до цього закону експорт товарів за межі митної території України обчислюється за нульовою ставкою за умови, що експорт підтверджується належно оформленою вантажною митною декларацією (ВМД).

Оперативне регулювання експортних операцій здійснюється через сферу митного регулювання.

Митне регулювання спрямоване на організацію та облік операцій по переміщенню товарів (робіт, послуг) через митний кордон України, встановлення порядку переміщення таких товарів (робіт, послуг) та їх митного оформлення, та контроль за дотриманням митного законодавства. Порядок переміщення товарів через митний кордон регулюється Митним кодексом України.

Мета митного оформлення при експорті товарів – забезпечення митного контролю, застосування засобів державного регулювання вивозу за межі митної території України товарів. Вантаж вважається пропущеним через митний кордон України лише за умови одержання дозволу митниці на використання цього вантажу за межами митної території України з метою, заявленої митному органові.

Головними нормативно-правовими актами, які регулюють зміст та порядок розрахунку митної вартості в Україні, є Митний Кодекс та Закон України «Про єдиний митний тариф України» від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ[6].

В Україні створено потужну законодавчу та нормативно-правову базу для здійснення експорту, в сучасних умовах валютне регулювання в Україні спрямовано на підтримку стабільності національної валюти але надмірний контроль за валютними операціями стримує розвиток діяльності в сфері зовнішньоекономічної торгівлі.

Порядок й розуміння здійснення експортних операцій залежить від чіткості положень і принципів вищевказаних законодавчих актів.

Непогодженість законодавчих документів - характерна риса, що діє на сьогоднішній день у правовому забезпеченні зовнішньоекономічної діяльності. Нечіткість формулювань в законодавчих документах і в нормативних актах приводить до їхньої непогодженості.

Аналіз цих законів показує, що з моменту виходу вони зазнали багато численні зміни та доповнення. Для практичного застосування необхідно користуватися рядом нормативних документів, прийнятих в розвиток цих законів і регулюючих розрахунків в цій сфері, для розшифровки їх положень. Вважаємо, що ці законодавчі акти не з'являються законами прямої дії, оскільки вони не дають можливості підприємцям застосовувати безпосередньо їх норми в процесі здійснення експортних операцій. За цими обставинами підприємці повинні уважно слідкувати за змінами в державному законодавстві.

Література:

1. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 р.

№ 959 – XII.

2. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94- ВР.

3. Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93 р. № 15 – 93.

4. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. № 334 / 94 – ВР.

5. Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р.

№ 168 / 97 – ВР.

6. Закон України «Про єдиний митний тариф України» від 05.02.92 р.

№ 2097-ХІІ.