Мірошник О.Ю.

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

Визначальні аспекти оцінки кредитоспроможності підприємств України

З формуванням в Україні нових економічних відносин, з посиленням інтеграційних і глобалізаційних процесів, їх впливом на розвиток підприємництва принципово змінюється й діяльність банків, їхній підхід до проведення операцій і, насамперед, кредитних. Кредитування було і залишається однією з найризикованіших банківських операцій тому вимагає застосування банками ефективних методик, щодо оцінки кредитоспроможності позичальника.

Визначення кредитоспроможності позичальника є важливим етапом у процесі здійснення кредитних операцій банком. В сучасній літературі існують різні погляди на визначення поняття кредитоспроможності.

Так, зокрема, Л.А. Лахтіонова використовує наступне визначення «Кредитоспроможність — це такий фінансовий стан підприємства, який дає змогу отримати кредит і своєчасно його повернути». Н.В. Тарасенко розкриває поняття кредитоспроможність як «наявність передумов для одержання кредиту і здатність повністю та в установлений термін розрахуватися з банком за своїми зобов'язаннями». Недоліком даних визначень є відсутність або нечітке формулювання конкретного суб’єкту аналізу, яким може бути як фізична так і юридична особа – позичальник.

У Словнику-довіднику фінансового менеджера даються наступні визначення: «Кредитоспроможність — система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни». «Кредитоспроможність — спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг». Данні визначення є не зовсім коректними, оскільки поняття «кредитоспроможність» розглядається з позиції банку або позикодавця, а не з позиції підприємства (компанії). Крім того, в цих визначеннях важко прослідкувати відмінність поняття «кредитоспроможність» від поняття «платоспроможність». Якщо розглядати платоспроможність як «здатність підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання», то можна виділити наступні відмінності між даними поняттями.

1. Різні суб’єкти дослідження. Якщо при оцінці кредитоспроможності досліджувачем є банк або інша кредитна установа, яка аналізує можливість кредитування даного позичальника, то оцінка платоспроможності відбувається, як правило, або самим підприємством для діагностики власного фінансового стану, або зовнішнім інвестором (банком, кредитною організацією тощо) для визначення інвестиційного рейтингу позичальника.

2. Платоспроможність характеризує здатність і можливість погасити всі види заборгованості, а кредитоспроможність - лише кредитної.

3. Якщо в ході своєї діяльності підприємство може розраховуватися за своїми зобов’язаннями різними видами активів (товарами, готовою продукцією і т.д.), то розрахунок з банком (кредитною організацією) відбувається лише грошовими коштами.

4. Платоспроможність фіксує спроможність підприємства розраховуватися за своїми зобов’язаннями на певну дату, кредитоспроможність – на строк кредиту .

Враховуючи зазначене найбільш точне визначення кредитоспроможності подано а роботах В.В. Галасюк и В.В. Галасюк: «кредитоспроможність - це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності».

Аналіз кредитоспроможності клієнта встановлюються кожним банком самостійно з урахуванням вимог Положення Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» та інших рекомендацій щодо визначення фінансового стану позичальника.

На сьогоднішній день банки України, як правило, використовують наступну систему показників оцінки кредитоспроможності.

Використання даної методики, так званої традиційної, містить ряд недоліків, зокрема:

- відсутність математичного моделювання та прогнозування;

- ігнорування галузевих особливостей об’єкту аналізу;

- суб’єктивність формування вибіркових показників, які підлягають аналізу;

- використання різних методик для розрахунку фінансових коефіцієнтів

- довільне фіксування нормативних значень окремих показників та інше.

З урахуванням викладеного на сьогоднішній день доцільна розробка та застосування на практиці принципово нової методики оцінки кредитоспромож-ності позичальника, де були б враховані зазначені недоліки.

Література:

1. Постанова НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшко-дування можливих втрат за кредитними операціями банків» №122 від 27.03.1998

2. Галасюк В.В., Галасюк В.В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників// вісник НБУ.-2001.-№9.-С54-57

3. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.-387 с.