Власність – складна та
багатогранна категорія, яка втілює всю сукупність суспільних відносин –
економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних,
релігійних тощо. В даному дослідженні робиться спроба провести паралель між
підходами до релігійно-облікового розуміння права власності на майно та ставиться
завдання на цій основі визначити історично сформовані особливості вітчизняної
системи облікового відображення реалізації прав власності.
Відповідно до вітчизняної теорії та практики подвійний запис як елемент методу бухгалтерського обліку застосовується лише до об’єктів, що складають власність підприємства, в той час як відповідно до англосаксонської облікової системи, принцип подвійності отримує більш широке трактування: об’єктом обліку стають усі види майна, що контролюються власником або всі види майна, які можуть приносити прибуток. Ці, на перший погляд, схоластичні відмінності можуть призвести до непередбачуваних наслідків, наприклад, при сплаті податку на майно. Але вони не є випадковими, адже походять з особливостей організації суспільного життя, традицій, вірувань та сформованого на цій основі менталітету різних народів.
Так, дослідження духовних законів
ставлення до власності показали, що в культурно-психологічній традиції буддизму
власність, як стан речей, коли до одного об’єкта можна ставитися як до
власного, а до іншого як до чужого, не актуальна, адже відсутнє поняття
належності. Водночас у світському житті надають перевагу інтересам суспільства,
особа повинна бути незацікавлена в результатах власної діяльності та діяти на
благо суспільства.
Згідно з мусульманською традицією, власником будь-яких матеріальних благ є Бог, людині надаються ці блага на правах користування, за які вона зобов’язана служити Богу. Відповідно, мусульманину дозволено набувати власність та мати користь із того, чим він володіє.
Згідно з
християнським світоглядом, суспільним ідеалом є суспільне майно. Тому не
випадково, що характерною рисою марксистського
трактування власності була відмова від капіталістичної приватної власності та
заміна її соціалістичною загальнонародною. Християнство
доводить переваги духовних багатств перед земними благами, адже саме
властивості останніх (їх знищенність, тимчасовість) повинні перешкоджати тому,
щоб люди ставилися до них з особливою любов’ю, вважали їх метою життя.
Християнська віра вимагає, щоб дії людини відповідали заповідям Бога, кожен
прожитий день звіряти з нормою.
Слідуючи
традиції “філософії господарства”, С. Булгаков вважає, що християнське
подолання будь-якої власності, багатства та грошей є уже явище духовного, а не
господарського життя. Христос, пропонуючи багатим роздати своє майно бідним, не
заперечував, а визнавав існування власності. Адже якщо не буде власності, то
для “християнського подвигу” відречення не залишиться місця, він буде
непотрібний та неможливий. Разом з тим, великі зловживання пов’язані з
власністю, тому вона може бути визнана абсолютним і вищим началом. Вона повинна
бути обмеженою та підпорядкованою більш високим началам. “Якщо належним чином
зрозуміти значення власності..., то вона є стільки ж право, скільки і
зобов’язанням. Власність покладає перед суспільством серйозні та відповідальні
обов’язки на тих, в чиїх руках вона опинилася”[1]. Це
обумовлює розуміння ситуацій, чому з часом люди, які володіють значною
власністю та грошима, починають ними жертвувати, заповідати на соціальні та
благодійні потреби, займаються меценатством та ін., тобто “виходять” за межі
існуючих економічних відносин, “вливаючись у господарство”, що має дещо інший
зміст.
З появою
протестантизму, який створив світоглядні
передумови для реалізації раціонального способу ведення господарства, в Європі
виникає тип суспільства, що передбачає новий тип власності. “Дух” капіталізму –
це основа власності, а ця проблема є “невід’ємною від використання власності,
тобто від її цільового призначення. В перспективі власність не створюється ні
для індивіду, ні для суспільства, вона створюється для особистості та
об’єднань, в яких особистість реалізується”[2]. Це висловлювання
Е. Муньє відображає зміст сутності капіталістичної власності. Остання
тісно переплітається із сімейним вихованням, що призводить до породження “духу
наживи” (за М. Вебером), який співпадає з тим, що вимагає Господь. Тобто
відповідно до протестантської етики, притаманної, як правило, англомовним
країнам, чим краще людина працює, чим більше дохід, тим більше примножує славу
та силу Бога.
Виходячи з цього, зрозумілим постає те,
чому вітчизняне право, на відміну від англо-американського, дещо інакше регулює
відносини власності. Через ці об’єктивні обставини межі балансового обліку в
англомовних країнах ширші, ніж в Україні, що дозволяє іноземним бухгалтерам
охопити більший діапазон фактів господарського життя. Натомість для охоплення
обліком усієї інформації та з метою посиленого контролю (що відповідає
християнським канонам) в частині більшої конкретизації інформації юридичного та
господарського характеру в нашій країні використовуються позабалансові рахунки.
При цьому об’єктивною виступає необхідність
подальшого використання та обгрунтування позабалансового обліку.
Усі наведені вище філософські ідеології спрямовані на врахування універсальних духовних законів, встановлених Богом, а отже, сприяють виживанню, розвитку, удосконаленню людей. І навпаки, якщо визнавати інші, неприйнятні, наприклад для українського народу ідеологічні погляди, зокрема, ліберальні, то це може призвести, зрештою, до знищення людей. Тому вважаємо, що Україна має визначити найбільш сприятливу, з позицій виживання людей, концепцію економіко-правових засад господарювання, яка б відповідала тисячолітнім християнським традиціям. Щодо реалізації майнових інтересів власника в цьому контексті організація бухгалтерського обліку повинна забезпечити здійснення суцільного документування і відображення всіх фактів господарського життя на рахунках бухгалтерського обліку, регулярне проведення інвентаризації, складання й надання звітності, підвищення аналітичності інформації, застосування ефективної методики обчислення витрат і розподілу прибутку.
Авторська довідка
Прізвище Боримська
Ім’я Катерина
По батькові
Павлівна
Домашня
адреса (індекс) 10024, Житомир, вул. Б. Тена 96, кв. 103
Домашній
телефон (80412) 33-88-49
Місце
роботи (установа, кафедра) кафедра бухгалтерського
обліку і контролю Житомирського
державного технологічного університету
Посада
асистент
Автор ________________ К.П. Боримська