Бутко М.П.

Чернігівський державний технологічний університет

Зеленська О.О.

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Пріоритети формування фінансового потенціалу регіонів

Виступаючи головним інструментом реалізації регіональної соціально-економічної політики, фінанси регіону мають сприяти розвитку виробництва, росту зайнятості населення, залученню інвестицій в економіку. Проблема фінансового забезпечення регіонів пов’язана з їх різним ресурсним потенціалом, що зумовлено переважно нерівномірністю територіального розміщення природних ресурсів, відмінностями в територіальному поділі праці та соціальному складі населення, різним рівнем розвитку продуктивних сил і ступенем використання економічного потенціалу, а також із недостатньою ефективністю державних важелів впливу на економічні процеси. Водночас, Конституція України гарантує кожному громадянину єдиний соціальний стандарт, тобто мінімум бюджетних коштів для надання благ і послуг незалежно від території його проживання.

На сьогодні в Україні місцеві бюджети демонструють низький рівень наповнення доходної частини, що зумовлено: недосконалістю фінансового та податкового законодавства; проблематикою формування місцевого податкового поля; порушенням термінів сплати податків; тінізацією економіки; погіршенням розрахунково-платіжної дисципліни та наявністю заборгованості підприємств перед бюджетом; браком досвіду управління бюджетними ресурсами в ринкових умовах. Слід також вказати на відсутність спрямованості сучасного механізму бюджетного регулювання на стимулювання дій регіонів у напрямку фінансової самодостатності. Відсутні також мотивації, які б стимулювали реальну зацікавленість регіональної еліти в активізації підприємницької та інвестиційної діяльності, що, в свою чергу, не сприяє розширенню податкової бази.

Удосконалення потребують принципи здійснення місцевого бюджетного процесу, насамперед через упровадження моделі бюджетного федералізму, суть якого полягає в поєднанні автономності бюджетів різних рівнів із міжбюджетними відносинами, а також в узгодженні фіскальних, економічних і соціальних інтересів центру з інтересами адміністративно-територіальних одиниць. Ця модель є засобом дотримання конституційних прав і свобод громадян, отримання ними гарантованого державою мінімуму соціальних благ у всіх регіонах [2].

Одним із найважливіших принципів бюджетного федералізму є принцип фінансового вирівнювання. Центральній владі стає дедалі важче здійснювати бюджетне вирівнювання для забезпечення єдиного стандарту послуг, які надаються за рахунок бюджету на всій території держави. За цих обставин зростають обсяги перерозподілу фінансових ресурсів безпосередньо через Державний бюджет України, що спричиняє суперечки між представниками влади „багатих” і „бідних” територій, окремими політичними силами. Тому потрібні нові кроки в цьому напрямі, глибокий науковий аналіз нинішнього рівня фінансової забезпеченості місцевого самоврядування та на його підставі – пошуки відповідних важелів удосконалення системи регіонального самоврядування. Один із таких важелів – це законодавче закріплення принципово нової системи вирівнювання доходів і видатків бюджетів різних рівнів, тобто вирішення проблеми фінансового вирівнювання для забезпечення мінімальних розмірів місцевих бюджетів.

Фінансове вирівнювання впродовж десятиліть функціонує та вдосконалюється в більшості країн із розвинутою ринковою економікою. Воно завжди було та залишається однією з важливих функцій держави. З великою часткою істини можна стверджувати, що ключовим інструментом у системі фінансового вирівнювання будь-якої країни є державні соціальні стандарти послуг, що мають надаватися на всій території з метою забезпечення єдиного рівня життя. Однак, донині не існує науково обґрунтованого чи підтвердженого розрахунками єдиного проекту величини витрат на одного мешканця в межах усієї України. Адже відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” саме цей показник має бути базовим для визначення розміру мінімального бюджету місцевих органів влади [1].

Таким чином, головними пріоритетами формування потужної фінансової бази регіону в сучасних умовах є: розподіл повноважень між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування; формування в складі державного бюджету централізованого фонду для вирівнювання регіонального бюджетного ландшафту; розмежування доходів між бюджетами різних рівнів; пошук додаткових джерел формування доходів місцевих бюджетів через розширення доходної бази місцевих бюджетів; удосконалення розрахунку нормативів соціальних видатків із урахуванням специфіки регіону; удосконалення перерозподільчих процесів у бюджетній системі; активізація розвитку підприємництва; залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій. Реалізація зазначених заходів посилить фінансову самостійність місцевих бюджетів, сприятиме зростанню рівня розвитку регіональних економічних систем, дозволить на рівні загальнодержавних стандартів задовольняти потреби громадян, зменшуючи асиметрію в рівнях життя населення різних територій.

Список використаної літератури:

1. Регіональна політика та механізми її реалізації / За ред. М.І. Долішнього. – К.: Наукова думка, 2003. – 503 с.

2. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія / За ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498 с.

3. Регіональне управління: інноваційний підхід: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За заг. ред. Бутка М.П. – К.: Знання України, 2006. – 560 с.