История

1. Отечественная история

Москалюк М. М.

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Капіталізація та політика держави щодо промислового розвитку України у другій половині XIX – на початку XX ст.

Україна була важливим об’єктом колоніального визиску з боку Російської держави. Він розпочався ще задовго до утвердження капіталізму в Росії і тривав декілька століть, особливо посилившись напередодні та після реформи 1861 р. Дані, що засвідчують однобічний розвиток господарства України, переважання в найбільших промислових центрах і провідних галузях промисловості російських та іноземних капіталів, вказують на колоніальну залежність її від Російської держави. Вона у великій мірі була джерелом для викачування сировини та ринком збуту товарів російських промисловців.

Переливання капіталів з однієї галузі виробництва в іншу, з однієї країни в іншу цілком підпорядковане гонитві за найбільшою нормою прибутку. Саме тому на південь Росії, на Україну, де майже заново створювалась гірнича промисловість, на продукцію якої був надзвичайно великий попит, хлинули капітали української і російської буржуазії і, особливо, капітали іноземних підприємців.

Посилений приплив іноземного капіталу на південь Росії в кінці XIX ст. був прискорений ще й тією обставиною, що в економіці західних капіталістичних країн у цей час відбувалися великі зміни. Капіталізм ставав імперіалістичним, створювались монополії, розвивався процес загнивання капіталізму, утворювався надлишковий капітал, вивіз останнього став необхідністю.

Слід сказати, що та частина іноземного капіталу, яка інвестувалась в промисловість і транспорт, мала прогресивне значення для розвитку народного господарства. Проте з позитивними факторами країна втрачала від того, що невелика частина прибутку у вигляді дивідендів викачувалась за кордон.

Таким чином, недостатнє нагромадження капіталів у руках вітчизняних промисловців, економічна відсталість України і Росії, орієнтація імперського уряду на зарубіжні інвестиції створювали відповідні умови для проникнення в українські губернії іноземних підприємців. Не зустрічаючи економічного опору, вони легко захоплювали ключові позиції у найважливіших галузях промисловості, тим самим активно сприяючи її розвитку, хоча й збагачувалися за рахунок освоєння наших природних багатств.

Отже, іноземний капітал сприяв прискореному розвитку промисловості. В той самий час імпорт капіталу мав негативні наслідки: по-перше, в гонитві за високими прибутками західні капіталісти вкрай експлуатували найбагатші природні багатства країни; по-друге, значна частина промислового прибутку вивозилась із країни.

Приплив іноземних капіталів, з одного боку, прискорював розвиток окремих галузей промисловості, з другого – витягував з країни величезні кошти у вигляді промислових прибутків, процентів на вкладений або позичений капітал, ставив вітчизняне народне господарство в залежність від іноземних банків та окремих капіталістів.

Запізнілий вступ Росії на шлях капіталістичного розвитку, кріпосницькі пережитки, засилля іноземного капіталу, відстала техніка, недостатнє нагромадження капіталу – все це ставило царську Росію в розряд порівняно відсталих в економічному відношенні країн. Росія була об’єктом суперництва капіталістично розвинених країн за оволодіння російським ринком. Перед Росією постала загроза втрати державного суверенітету і перетворення її в колонію західноєвропейського та американського імперіалізму.

В основі економічної політики російського царизму лежало прагнення забезпечити капіталістичну промисловість ринками для збуту товарів по найвищих цінах при одночасному і всебічному захисті інтересів поміщиків. Цьому була підпорядкована вся зовнішньоторговельна, митна, податкова, фінансова і кредитна політика царизму.

Найбільш ранні охоронні заходи протекційного характеру уряду знайшли свій прояв у митній політиці. З метою заохочення і оберігання таких галузей промисловості, як чавуноливарна, машинобудівна, рейкопрокатна, текстильна тощо, та під активним натиском збоку дедалі зростаючої буржуазії Уралу і Півдня були запроваджені високі митні тарифи. Митна політика царизму привела до того, що наприкінці XIX ст. починається посилений приплив у Росію іноземних капіталів.

За своїм соціальним значенням промислова політика вимагала значних жертв від населення і важким тягарем лягала на ,,мізерний бюджет землевласників”, змушувала населення ,,купувати іноземні товари за цінами вищими, внаслідок збільшення мита, і майже стільки ж приплачувала за вироби внутрішнього виробництва”.

Деякі дослідники протекціоністської політики царизму твердять, що ця політика, незалежно від часу і етапів її розвитку, ніби, сприяла швидкому піднесенню промисловості Росії. Ці твердження явно суперечать реальній дійсності. Насправді протекціоністська політика царського уряду вже в кінці XIX ст. була сугубо реакційною, затримувала економічний розвиток країни і служила інтересам лише верхівки фінансової олігархії, великих промисловців.

Економічна політика царизму прирікала багатства країни на розкрадання їх іноземними експлуататорами. В Росію, зокрема на Україну, з дозволу царського уряду щороку прибувала безліч дрібних шукачів наживи, які створювали на землях Росії і України тимчасові підприємства і через них вижимали соки з трудящих.

Особливістю російського законодавства було те, що адміністративна практика, а не судова, була головним чинником промислового права. В Росії не існувало судів, які б розглядали конфліктні ситуації, до складу яких входили б підприємці і робітники, як це було в багатьох країнах Західної Європи.

Москалюк Микола Миколайович

Москалюк Микола Миколайович – кандидат історичних наук, викладач кафедри філософії та економічної теорії Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка

Адреса:

вул. Карпенка 24а, кв. 2

м. Тернопіль

46018

Телефон (робочий) 8 (0352) 43-60-73

Телефон (домашній) 8 (0352) 51-31-37

Телефон (мобільний) 8 067 6617729