Історія. 2. Загальна історія
Павлюк М.В.
Запорізька
державна інженерна академія
Періоди існування
людства за індійською версією
Індійська міфоепічна традиція
подає точні розрахунки періодів історії Всесвіту. Магаюґа („велике ярмо”)
складається з чотирьох юґ - Критаюґа (4 тисячі божих років) із досвітками й
присмерками (по 400 божих років); Третаюґа (3 тис. бож. р. та двічі по 300 бож.
р.); Двапараюґа (2 тис. бож. р. та двічі по 200 бож. р.); Каліюґа (1 тис. та
двічі по 100 бож. р.). По тому світ загине; страшний вогонь, що криється на дні
океану, вийде на поверхню та зжере Всесвіт. То є день (чи доба) Брагми з 12-ти
тисяч божих років По ночі Брагми все почнеться спочатку. Загибель Усесвіту та
його створення повторюються знову й знову впродовж ста років Брагми. Відтак,
бог творить нового Брагму, та все розпочинається від початку. Магаюґа складає
4 320 000 „людських років”. День і ніч Брагми, ототожнювані з так
званими „кальпами”, складають 1000 Магаюґ. День (або доба) Брагми складає,
отже, 4320 млн. років - час існування теперішнього світу. Каліюґа, за якої живе
теперішнє людство (певно, „індійське людство”), почалася (в перерахунку) 18-го
лютого 3102-го року до нашої доби.
Наступність діб історії
людства в індійців і греків збігаються; відмінність полягає в їхніх назвах: ув
індійців вони походять від термінів запальної гри, а в греків - від назви
металів - Золотий, Срібний, Мідний, Залізний віки. Гесіод уставляє між мідним і
залізним поколіннями людей - покоління героїв. Германці відзначають лише першу
добу - Золотий вік Фроді (сакс. Фрото);
решта - то теперішній час. Так само, відзначено одну загибель Усесвіту -
Раґнарьок та його відродження. Уявлення про кількаразову загибель світу через
світові катастрофи мало визначальний характер ув ацтеків. Вони відзначали дати
світових періодів та їхню тривалість - чотири доісторичні (4. вода; 4. ягуар;
4. вітер; 4. дощ) та п’ята, коли жили ацтеки (4. рух, що поєднує подоби
чотирьох попередніх святорізів). Кожна доба мала своє населення, зігріване
власним Сонце. По кожній катастрофі відбувалося повне оновлення світу (звісно,
й пантеону богів, як ув індійців).
З
іншого боку, кожну кальпу індійці поділяють на 14 „манватар” - „періодів Ману”,
пранароджувача людства. Кожну манватару складає 71 магаюґа. Кожен з тих
періодів має свого Ману. Теперішнє („індійське”) людство складають нащадки 7-го
Ману; попереду будуть ще сім Ману.
Згідно
з Вишну-пураною Брагма на захист людей
створив володаря Ману на ім’я Сваямбгува, що був ототожнений із сутністю
Брагми. Дружиною 1-го Ману стала Шатарупа, а синами були Пріяврата й Утанапада,
онуками - Утама й Дгрува, праонукою Деваяні, дружина Яяті - голови родини
епонімів індійського етносу. Окрім десяти синів та дочки, Сваямбгуві дописують
іноді ще трьох синів, що згодом стали новими Ману - Утама (3-ій), Райвата
(5-ий) і Тамаса (4-ий). Шримад-бгаґаватам відзначає двох дочок Ману Сваямбгуви,
з якими побралися втілення вищого бога в двох синах Ману. Ті пари скидаються на
афразійські пари: інд. Йоджинамурті - Акуті, Капіла - Деваґуті; дєг. Осирис -
Ісида, Сет - Нефтида; бібл. Каїн - Авелева сестра, Авель - Каїнова сестра.
|
Ману Сваямбгува Шатарупа
. Пріяврата Утанапада Прасуті Акуті Баргішматі . Суручі . Суніті .
(Дакши) (Ручі) 10 синів Урджасваті Утама Дгрува
Шукрачар’я . . Шамбгу
Деваяні Ману
Аутама
(Яяті) |
Історія
появи 2-го Ману починається з подорожі брагмана до Гімалаїв. Він відмовляється
зійтися з закоханою в нього апсарою. Ґандгарва в подобі брагмана завойовує кохання
тієї асари, й вона народжує сина на ім’я Сварочі. Якось він зустрічає діву,
дочку відьядгари (духа гори чи лісу, супутника бога Кубери). Колись вона
насміхалася з мовчаника, за те він її прокляв на напад ракшаси
(демона-людожера). Сварочі вбиває ракшасу, яким виявляється проклятий мудрецем
батько діви, що відтак повертає собі попередню подобу. Сварочі побрався з дівою
та її подругами, зціленими ним. Одній з них богиня обіцяла Сварочі як чоловіка.
Пізніше одна богиня лісу народила від Сварочі 2-го Ману - Дьютимана (Ману
Сварочиша).
|
Калі (ґандгарва)
(Індівара) (Пара) Варутгіні . . (Приджикастана) Сварочі Манорама
Вібгавара
Калаваті (богиня лісу) .
Дьютиман = Ману Сварочиша |
Наступний
3-ій Ману Аутама є праонуком Ману Сваямбгуви, онуком його другого сина
Утанапади, сином Утами.
Ману Тамаса - 4-ий Ману був сином володаря
Свараштри та його дружини в одному з попередніх народжень Утпалаваті. Через
прокляття мовчаника вона мусила мати подобу газелі. Однак, того прокляття пом’якшено
обіцянкою, що її син Лола стане Маною. Сина назвали Тамаса „темний”, оскільки
мати існувала в подобі темної тварини.
|
Свараштра Утпалаваті [Лола] Ману Тамаса |
Дурґама Реваті Ману Райвата |
Анамітра (Вікранта) Бгадра . . Ману Чакшуша (Ананда) |
Ману Райвата, 5-ий Ману, з’являється
через події в родині провидця Ритавача. Його син народжується під сузір’ям
Ревата й приносить лихо. Батько проклинає те сузір’я; воно падає з неба й стає
озером Панкаджані. З нього народжується діва, названа мовчаником Прамучою
Реваті. За порадою Аґні її чоловіком має стати володар Дурґама. Діва
домагається піднесення сузір’я на небо, бере шлюб із Дурґамою та народжує 5-го
Ману.
Вишну-пурана пов’язує 6-го Ману Чакшушу з гілкою
Дгруви родини Ману Сваямбгува, у якій народилися епоніми племен анґа,
венука, нішада.
|
Дгрува Шамбгу Шлішті Суччгая Рипу... → |
→ Рипу Бригаті Чакшуша Пушкарині Ману Чакшуша
→ |
→ Ману Чакшуша Надвала Уру
Пуру... Аґнейя Анґа → |
→ Анґа .
. Вена . . Притгу
Нішада |
Ману Вівасват, 7-ий Ману, був
сином бога Сонця. Його історія входить до головної оповіді міфоепічної традиції
від створення Всесвіту до появи (індійського) етносу, зокрема до епізоду
створення відмінної від богів істоти, тобто смертної людини. Якщо Яма стає першою
людиною, що померла на Землі, то Ману - першою людиною, що на ній жила.
Ідеться, звісно, про теперішнє людство - нащадків 7-го Ману. Сестра Ману Тапаті
стала згодом матір’ю Куру - нащадка Пуру, епоніма одного з давніх індійських
племен та наступника батька - володаря Яяті, голови родини епонімів індійського
етносу. Старший син Ману Вівасват Ікшваку став епонімом племені та засновником
Сонячної династії володарів Сходу в місті Айодг’я, осередкові країни Кошала.
|
(Martanda →) Vivasvat (→
Surya) Saranyu . Sanjña .
Saranyu
. Yama Yami (Yamuna) Manu
Vivasvat Çani Tapati
Dasra Nasatya (Açvini) . . (Samvaran) Iksvaku
... (Kuru) |
У перших шести оповідях
дослідники знаходять чимало повторюваних мотивів, що є традиційним, як на
індійське міфове оповідування. Відзначимо чи то намагання, чи то залишки
поєднання шістьох Ману в одній родині 1-го Ману. Натомість, 7-ий Ману мусить
належати до іншої частини оповіді, бо йдеться про предка теперішніх людей. Історію
8-го Ману, також, відокремлено від історій наступних Ману, вона бо обрамовує
„Звеличення Богині”.
За доби 2-го Ману Сварочиша
володар Суратга з династії Чаїтра втратив усе, як і вайшья Самадга. Разом вони
пішли до відлюдька Медгаси. Викликана ним Деві як утілення Всесвіту дарувала
володареві державу, а по смерти - народження від Сур’ї як 8-го Ману Саварні.
Саварні було, між іншим, епітетом Саранью. Шримад-бгаґаватам пере називає
дружин Вівасват й додає третю. То ж, бог Сонця стає батьком двох Ману, 7-го й
8-го.
|
Вівасват Санджня . Чгая
. Вадана . Яма Ямі Шраддгадева Ману
Саварні Тапаті Шанайшчара Дасра Насатья
(Ману Вівасват) |
Наступних
Ману названо за іменами богів із додатком -саварні („однакового кольору з
чимось, однаковий, тотожний”): 9-ий - Дакша-саварні, син Варуни; 10-ий -
Упашлокі або Брагма-саварні; 11-ий - Дгарма-саварні; 12-ий - Рудра-саварні;
13-ий - Дева-саварні; 14-ий - Індра-саварні. Маємо таке собі рівняння кількости
пранароджувачів людства в індійців: (6+)+1+[1+(6)]=14.
Відзначимо,
що братам Ману - Яма (інд.) відповідають 13-ий та 14-ий володарі Альба Лонги
брати Нумітор - Амулій (іт.), хоча їхнє міфоепічне завдання - запровадити на
Землі життя й смерть - утілили Нуміторові онуки брати-близнюки Ромул і Рем. У
догонів (бантоїди, група Гур) стикаємося з метатезою ролей: 14-ом Ману
відповідають 14 деміургів Амма, а Ямі з Ямою - 8 братів-близнюків духів Номмо
(напівзмії-напівлюди, боги води). Деміурги панують над 14-ма землями, сімома
зверху та сімома знизу. Люди населяють верхню серед нижніх земель (теперішнє
індійське людство - нащадки 7-го Ману). Решта відповідників з’являється в
однині; пошира зазнають лише відповідники Ями та тільки вікостатевого
(дружина-сестра, діти).
Чому
саме 14 пранароджувачів людства відзначають індійці, деміургів - догони,
володарів - італьці. Можливо, з такою кількістю пов’язано й кількість „кращих
країн” спільноти - 16 (15 „своїх” та одна „чужа”). Рівняння будуть такі: „кращі
країни” 15+1=16; „”пранароджувачі людства 15-1=14. Вищий бог, що створює,
принаймні, 1-го пранароджувача людства, може бути 15-им.
Література.
Баглай В.Е Империя ацтеков. Таинственные
ритуалы древних. - М.,2005; Нерсесов
Я.Н. Мифы Центральной и Южной Америки. - М., 2004; Петрухин В.Я. Мифы о
сотворении мира. - М., 2005; Петрухин В.Я. Мифы Древней Скандинавии. - М.,
2003; Циркин Ю.В. Мифы Древнего Рима. - М., 2000.
Сахаров П.Д. Мифологическое повествование в
санскритських пуранах. - М., 1991; Темкин Э. Н. Мифы Древней Индии. - М., 2003.
Павлюк Микола Васильович
Запорізька державна інженерна академія
кафедра українознавства, ст. викладач
69097
м. Запоріжжя
вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25
(0612)
277-00-06