Ісаєва С.Д.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Активізація пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови.

Оскільки наша держава потребує якісної загально-культурної та професійної підготовки спеціалістів, найголовнішим завданням вищої школи є забезпечення всіх випускників високим рівнем освіти. Отже, активізація пізнавальної діяльності студентів у вищих навчальних закладах має важливе соціальне і педагогічне значення і займає центральне місце в удосконаленні навчання.

Для того щоб визначити умови успішної активізації пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови, слід проаналізувати причини їх неуспіху у навчанні.

На думку Бабанського Ю.К., причини невстигання в навчанні можна розподілити на домінуючі і супутні, а також на причини внутрішнього (щодо студентів) плану, тобто такі, що пов’язані з дефектами внутрішньої основи реальних навчальних можливостей, і зовнішнього (щодо студентів) плану, які викликані недоопрацюванням саме з боку викладачів. До причин внутрішнього плану можна віднести: а) проблеми з розвитку мислення та інших властивостей і якостей інтелекту студентів; б) нестачу знань, умінь, навичок через пропуски студента, його недоопрацювання навчального матеріалу з окремих предметів; в) негативне ставлення до навчання; г) недорозвиток вольових рис; д) неадекватна самооцінка [1].

Цінність розробленої Ю.К. Бабанським класифікації невстигання полягає, на нашу думку, в тому, що в її основу покладено критерій поступового “зростання неуспішності”. Йдеться скоріше не про види невстигання, а про його стадії. Аналіз стадій розвитку невстигання дає змогу відстежити внутрішні психологічні умови виникнення пасивності як риси, протилежної пізнавальній активності.

Перша стадія визначається як короткочасне невстигання. Існують прогалини в знаннях з певної теми або з певного розділу. Але на цій стадії ще зберігається позитивне ставлення до навчання.

Друга стадія неуспішності характеризується тим, що прогалини в знаннях охоплюють уже кілька розділів навчальної програми. Вольова сфера деформується. Однак все ж внаслідок власних зусиль можливе подолання невстигання.

Третя стадія – усталене невстигання протягом навчального півріччя. Прогалини в знаннях досить значні, охоплюють багато тем. Таким чином припиняється розвиток пізнавальної активності, з’являється негативне ставлення до навчання, відчувається невпевненість у власних силах.

Четверта стадія невстигання характеризується досить значними прогалинами у знаннях з певного предмета або навіть із кількох предметів. Відмічається низький рівень навчальної діяльності, що призводить до неуспіхів. Внаслідок цього ще більше посилюється негативне ставлення до навчання.

Таким чином, завдяки психолого-дидактичному аналізу стадій невстигання простежується послідовність виникнення головних ознак відставання студентів у навчанні, які перешкоджають успішному перебігу навчальної діяльності, впливають на ставлення студентів до навчання і внаслідок чого, відповідно, стає неможливим прояв пізнавальної активності.

За яких же умов можлива поступова нормалізація розвитку пізнавальної активності і саме у процесі вивчення іноземної мови?

З навчально-виховним процесом тісно пов’язана мотивація. Кожному викладачеві слід конкретно з’ясувати мотиви вивчення іноземної мови. Адже загалом мотиви навчання мають подвійний характер. По-перше, вони можуть бути зовнішніми і виступати у вигляді вимог навчальних планів, програм, викладача, батьків тощо. Такі мотиви грунтуються на почуттях обов’язку, переконанні в доцільності певної діяльності, почуттях відповідальності або щоб уникнути покарання чи докору з боку викладача, батьків. По-друге, мотиви навчальної діяльності можуть зумовлюватися внутрішніми почуттями студента: особистими інтересами, переконаннями, намірами, мріями та ін.

Дія зовнішніх і внутрішніх факторів мотивації (“я повинен” і “мені хочеться”) має бути врівноваженою. Крім того, мотивацію слід розглядати не як короткочасний фактор діяльності, який можна відкинути після досягнення мети. Йдеться про те, щоб почуття обов’язку було стабільним, щоб постійне прагнення до діяльності стало рисою студента. Оскільки мотивація має велике значення під час вивчення іноземної мови, дуже важливо кожному викладачеві своєчасно збудити, зберегти і підтримати її.

Серед причин неефективності навчання студентів іноземній мові називають методичне забезпечення, рівень володіння іноземною мовою викладачем, низькі знання або вікові особливості студентів, прийоми організації колективної діяльності, нездатність організувати мовленнєве спілкування, недостатність часу для організації повноцінного діалогу (обмеження часу для виконання вправ чи завдань, що навчають діалогічному спілкуванню), деякі якості викладача (замкнутість, роздратованість та ін.).

Які ж шляхи пропонуються у такій ситуації дидактами та психологами? Наприклад, Лузан П.Г. бачить вирішення даної проблеми за реалізації педагогічної системи цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів, яка б виконувала такі функції: а) створення психолого-педагогічних умов зростання ефективності виховання майбутнього спеціаліста; б) врахування поетапності формування навчально-пізнавальної активності від репродуктивних до продуктивних творчих рівнів; в) базування на таких основних елементах як методи навчання, педагогічна діяльність викладача, пізнавальні здібності студента, міжособистісні взаємини у студентській групі; г) грунтування на загальнодидактичних та специфічних принципах організації навчання; д) врахування основних дидактичних шляхів формування активності як психологічного утворення особистості[2].

Перш за все залучення до теоретичного і методичного арсеналу педагогіки таких базових психологічних категорій як діяльність, спілкування, особистість.

Активізація навчальної діяльності студентів під час навчання їх іноземної мови може бути досягнута різними засобами, зокрема за рахунок спеціальної організації навчального матеріалу, розробки специфічних форм і методів навчання, а також за рахунок мобілізації і продуктивнішого використання потенційних, творчих можливостей студентів. До таких можливостей відносяться активізація у студентів інтересу до учіння і засвоєння знань, включення їх у діяльність, яка потребувала б від них активних форм продуктивної праці. Очевидно, що головну роль при цьому відіграє формування у студентів необхідних якостей, що належать творчо активній особистості, перш за все таких як самостійність, допитливість тощо.

Отже, крім того, щоб пройти зі студентами визначений навчальною програмою матеріал, засвоїти його та виконати певну кількість вправ, викладач має дещо змінити в особистості студентів і викликати тим самим їхню пізнавальну активність при вивченні іноземної мови. Треба допомогти студентам мобілізувати весь арсенал якостей і функцій, що стосуються розумової, вольової, емоціональної та фізичної сфер, включити в діяльність їх потреби, творче мислення, здібності, вольові якості, механізм пам’яті, уяву, почуття, спостереження, допитливість, духовні й фізичні сили тощо. Викладач – організатор та співучасник навчально-виховного процесу. Він спрямовує свої зусилля на організацію діяльності студентів, а не на виконання тієї роботи, яку необхідно виконувати студентам. Студент має навчатися, а викладач керувати його діяльністю.

^{Література:}

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. Аспект предупреждения неуспеваемости школьников // Избранные педагогические труды / Сост. Бабанский М.Ю. – М., 1989. – С. 192-209.

2. Лузан П.Г. Активізація навчання студентів. – К., 1999. – С. 16.