Секція «Психологія і соціологія»

Підсекція №8 – Педагогічна психологія

Панченко Т. Л.

Кафедра соціальної роботи Білоцерківського інституту економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Аналіз структури психологічної готовності студентів до самостійної роботи в науковій літературі

Дослідження психологічної готовності до діяльності започатковані у 60-ті роки минулого століття. Психологічна готовність більшістю вчених розглядається як необхідна передумова ефективної діяльності людини, яка водночас є і її результатом. Зміст та структура психологічної готовності визначаються вимогами діяльності (її видів) до психічних процесів, стану, досвіду та властивостям конкретної особистості.

Аналіз наукової літератури із зазначеної проблеми дозволяє встановити, що пропонуються різні варіанти тлумачення загального поняття готовності та психологічної готовності до діяльності, що обумовлено специфікою того чи іншого виду діяльності, який досліджувався у кожному конкретному випадку.

Самостійна робота розглядається як вищий рівень навчальної діяльності, що зумовлюється індивідуально-психологічними та особистісними особливостями студента як її суб’єкта. Організація самостійної роботи передбачає необхідність готовності до неї самого студента як суб’єкта цієї форми діяльності. Проблема загальної готовності до навчальної діяльності включає в себе проблему формування психологічної готовності студента до самостійної роботи, розвитку бажання та вміння навчатися. Підготовленість до самостійної діяльності виявляється в конкретних знаннях, уміннях і навичках, потрібних для засвоєння необхідного матеріалу.

У психолого-педагогічній літературі висвітлено різні аспекти проблеми готовності до самостійної роботи: готовність до самоосвіти й самостійної роботи (С.В. Боровська, П.І. Підкасистисй, Л.М. Фрідман, Я.Ю. Шуховцева, Т.Я. Яковець та інші); особистісні якості, необхідні для успішного виконання самостійної роботи (Є.М. Зайко, Я.А. Коменський, С.В. Кульневич, С.Є Матушкін, П.І. Чернецов та інші); методи та прийоми розвитку самостійності у пізнавальній діяльності (ОА. Абдулліна, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та інші); практична спрямованість самостійної роботи та її вплив на якість навчання (О.А. Вербицький, Дж. Дьюі, У. Кілпатрік та інші); сутність та структура самостійної роботи та її вплив на якість навчання (І.А. Зимня, І.І. Ільясов, П.І. Підласистий, М.М. Скаткін, А.В. Усова, Т.І. Шамова та інші).

Принципові підходи до розуміння структури психологічної готовності в цілому закладено роботами М.І.Дяченка і Л.А.Кандибовича [1], В.О.Моляко [2] та ін. У своїх дослідженнях М.І. Дьяченко та Л.А. Кандибович основну увагу приділяють вивченню змісту, структури, форм прояву готовності до діяльності. На думку вчених стан психологічної готовності має складну динамічну структуру, у якій виявляється сукупність інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і вольових сторін психіки людини у їхньому співвідношенні із зовнішніми умовами та завданнями діяльності.

У структурі психологічної готовності М.І.Дяченко та Л.А.Кандибович виділяють два рівні: довготривалої та ситуативної готовності. Довготривала готовність розглядається як сукупність раніше набутих настанов, знань, навичок, вмінь, досвіду, якостей та мотивів діяльності. Довготривалу готовність іноді називають підготовленістю. Ситуативна готовність – це динамічний цілісний стан особистості, внутрішня настроєність на певну поведінку, змобілізованість всіх сил на ефективні цілеспрямовані дії.

На думку Г.О.Балла та П.С.Перепелиці у структурі довготривалої готовності як комплексної здібності можна виокремити сторони: мотиваційну, що відіграє стрижневу роль, інструментальну (яка визначає зміст та стильові особливості) та вольову, що забезпечує її реалізацію в реальних умовах [3].

В. О. Моляко пропонує розглядати психологічну готовність у трьох основних взаємопов’язаних формах прояву: як ситуативна форма; як більш чи менш стійкий; як стабільна характеристика в досить широкому діапазоні [2].

М.Д. Левітов [4, с.244] вважає готовність до діяльності важливим психічним станом. Він розрізняє тривалу готовність та тимчасовий стан готовності, який може бути названий «передстартовим станом». Автор розрізняє три види передстартового стану: звичайний, підвищений та знижений.

У структурі психологічної готовності таким чином виокремлюються такі компоненти: мотиваційний (система мотивів діяльності); орієнтаційний (знання та уявлення про особливості, умови та вимоги діяльності); операційний (володіння способами та засобами, знаннями, навичка, вміннями, необхідними для здійснення діяльності); вольовий (навички емоційно-вольової саморегуляції); оціночний (самооцінка своєї підготовленості та відповідності отриманих результатів професійної діяльності із запланованими).

Аналіз літератури дозволив також з’ясувати зовнішні та внутрішні умови, які обумовлюють готовність до певного виду діяльності. Серед них найвпливовішими для самостійної роботи студентів у процесі навчання є: зміст та рівень складності задач, новизна, творчий характер діяльності; обставини та умови діяльності; особливості стимулювання дій та результатів; мотивація, прагнення досягнення певного результату; прогнозування успішності своїх дій; самооцінка; нервово-психічний стан, стан здоров’я, фізичне самопочуття; особистий досвід мобілізації сил розв’язання складних завдань; рівень самоконтролю, вміння створити оптимальні внутрішні умови для діяльності; відповідність схильностей та здібностей людини характеру обраної діяльності.

За результатами проведеного аналізу наукової літератури та психологічних особливостей навчальної діяльності студентів з позицій системно-структурного підходу, можна визначити психологічну готовність студентів до самостійної роботи як єдність та взаємозв’язок мотиваційно-ціннісного, когнітивного, емоційно-вольового та операційно-діяльнісного компонентів, що характеризують здатність студента успішно виконувати самостійну роботу у процесі навчання.

Зокрема, з’ясовано, що мотиваційна готовність включає систему мотивів самостійної роботи (інтереси, ідеали, світогляд, вищі почуття, переконання і т.п.), усвідомлення та прийняття їх у якості життєвих цінностей і стимулів поведінки та діяльності. Когнітивний компонент психологічної готовності характеризується системою знань, уявлень про сутність, зміст, форми самостійної роботи, розвитком умінь планувати свої дії, робити послідовні умовиводи та загальні висновки. Усвідомлення необхідності подолання труднощів, підкорення своїх дій меті діяльності, позитивна спрямованість студента, який має певні фізичні обмеження, на навчання характеризує емоційно-вольовий компонент психологічної готовності студентів з інвалідністю до самостійної діяльності. Операційних компонент готовності полягає в оволодінні студентом системою практичних дій та вмінь, пов’язаних з виконанням самостійної роботи.

Теоретичний аналіз структури психологічної готовності студентів до самостійної роботи у процесі навчальної діяльності є базою для проведення її експериментального дослідження на реальній виборці студентів.

Література

1. Дяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. – Минск, 1976. – 174 с.

2. Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. – К., 1989. – 48 с.

3. Психологічні аспекти гуманізації освіти: Книга для вчителя / За ред. Г.О.Балла. – К.-Рівне, 1996. – 128 с.

4. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. – М., 1964. – 344 с.

Панченко Тетяна Леонідівна

Старший викладач кафедри соціальної роботи Білоцерківського інституту економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», начальник науково-методичного відділу інституту.

Аспірант кафедри психології вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

09100, Київська область, м. Біла Церква, 2-й Комсомольський пров., 42.

Тел.: (04463) 3-23-71, моб.: 8-097-162-20-96

e-mail: tanyushap57@mail.ru