Мехеда Н.Г., Остапенко Б.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

МЕТОДИ МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМ

Для описування структури або поведінки систем використовують моделі. Моделі являють собою певний умовний образ об’єкта дослідження. Модель будується для відображення характеристик об’єкта (елементів, взаємозв’язків, структурних та функціональних властивостей), суттєвих для мети дослідження. Характерною рисою моделей є її спрощеність відносно оригіналу або реальної життєвої ситуації, яку моделюють. Побудова моделі уможливлює в певних межах передбачення поведінки системи.

Найпоширенішими видами математичних моделей, що використовуються на практиці для моделювання економічних систем, є: моделі математичного програмування, статистичні моделі, моделі теорії масового обслуговування, управління запасами та теорії ігор.

Моделі математичного програмування застосовують для визначення оптимального способу розподілу обмежених ресурсів за наявності конкуруючих потреб.

Статистичні моделі використовують для з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між економічними факторами, визначення кількісного та якісного впливу одних чинників на інші, а також до задач економічного прогнозування (моделі екстраполяції, часових рядів, регресійні моделі тощо).

Моделі теорії масового обслуговування застосовують для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування стосовно потреби у них та дають змогу мінімізувати витрати у разі значної їх нестачі. Ці моделі застосовують у сфері транспорту, обслуговування тощо (для систем телекомунікацій, банківських установ, кас з продажу авіа- та залізничних квитків, супермаркетів, автозаправок, перукарень тощо). Окрім цього їх можна застосовувати для дослідження систем управління, в яких існує необхідність перебувати в стані очікування.

Моделі управління запасами застосовуються для визначення часу на розміщення замовлень на ресурси та необхідного обсягу цих ресурсів, а також обсягу готової продукції на складах. Метою застосування цих моделей є мінімізація негативних наслідків нагромадження запасів, що пов’язані з певними витратами: на розміщення замовлень, на зберігання запасів, а також втратами, що спричиняються недостатнім обсягом запасів.

Моделі теорії ігор. Ігрові задачі передбачають участь у активній взаємодії двох сторін або гравців: керуючої системи, яка визначає стан об’єкта та має забезпечити ефективне управління (екстремальне значення цільової функції) та середовища (наприклад, дії конкурентів), що формує вплив, який погіршує ефективність управління системою.

Основними принципами побудови математичної моделі є:

- модель має бути адекватною (передбачає відповідність моделі поставленій меті дослідження);

- необхідно абстрагуватись від другорядних деталей та факторів (модель має описувати лише найсуттєвіші властивості досліджуваної системи);

- необхідно досягати компроміс між бажаною точністю результатів моделювання та складністю моделі (оскільки моделі мають наближений характер щодо відповідності до досліджуваної системи, то постає питання відносно достатньої точності такого наближення).

Процес побудови математичної моделі системи передбачає п’ять основних етапів: змістовне описування об’єкта моделювання (формулювання сутності проблеми з позиції системного підходу); побудова математичної моделі (подання моделі у вигляді певних математичних залежностей); підготовка інформаційної бази моделювання та чисельна реалізація моделі (збір наявної інформації та її аналіз); перевірка адекватності моделі (перевіркаи моделі на адекватність та прийняття рішення щодо можливості її практичного застосування, напрямків її корекції); застосування моделі.

Процес моделювання має ітеративний характер. На будь-якому з етапів можливе повернення до попередніх, оскільки може виявитись, що модель надто складна або суперечлива, відсутня необхідна для моделювання інформація чи витрати на її придбання надто великі, не задовольняє точність моделі тощо.

Найпоширеніші методи моделювання систем представленні на рис. 1.

Рис. 1. Методи моделювання систем

При дослідженні економічних систем найчастіше застосовують методи математичного, структурного, ситуаційного, інформаційного та імітаційного моделювання.

Список використаних джерел

1. Кузьменко Б.В. Моделювання систем. Навчальний посібник / Б.В. Кузьменко, О.А. Чайковська. – К., 2008 . – 135 с.

2. Біловодська О.А. Системний аналіз і прийняття інноваційних рішень. Конспект лекцій / О.А. Біловодська, О.Ф. Грищенко. – Суми, 2010. – 45 с.

3. Чорней Н.Б. Теорія систем і системний аналіз / Н.Б. Чорней, Р.К. Чорней. – К.: МАУП, 2005. – 256 с.

4. Катренко А.В. Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації / А.В. Катренко. – Львів : Новий Світ-2000, 2007. – 424 с.

Мехеда Н.Г., Остапенко Б.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

СИСТЕМА ОРГАНІВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ТА СИСТЕМА ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Система заходів забезпечення економічної безпеки підприємства визначається як комплекс організаційно-управлінських, правових, спеціальних, соціально-психологічних, режимних, технічних, профілактичних і пропагандистських заходів, направлених на якісний захист суб’єкта підприємництва від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Система безпеки підприємства покликана виконувати певні функції. До найбільш значних з них слід віднести: прогнозування, виявлення, попередження, послаблення небезпек та загроз; забезпечення захищеності діяльності підприємства та його персоналу, збереження його майна; створення сприятливого конкурентного середовища; ліквідація наслідків нанесеної шкоди тощо.

Побудова системи заходів безпеки здійснюється на основі дотримання таких принципів: законності; поваги прав і свобод громадян; координації і взаємодії з правоохоронними органами; самостійності і відповідальності за забезпечення безпеки підприємства; розумної достатності; відповідності зовнішнім і внутрішнім загрозам безпеки підприємства; передової матеріально-технічної оснащеності; прогресивного стимулювання суб’єктів системи захисту; компетентності; конфіденційності; комплексного використовування сил і засобів.

Основними завданнями комплексної системи заходів забезпечення економічної безпеки підприємства є:

• захист законних прав та інтересів підприємства і його співробітників;

• своєчасне виявлення можливих спрямувань до об’єкта захисту і його співробітників;

• вивчення партнерів, клієнтів і конкурентів;

• виявлення, попередження і припинення можливої протиправної та іншої негативної діяльності співробітників об’єкта захисту на шкоду його безпеки;

• забезпечення збереження матеріальних цінностей і відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства;

• добування інформації для вироблення оптимальних управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності;

• фізична і технічна охорона будівель, споруд, території і транспортних засобів;

• формування в засобах масової інформації, у партнерів і клієнтури сприятливої думки про підприємство, що сприятиме реалізації його планів економічної діяльності;

• відшкодування матеріального і морального збитку, нанесеного в результаті неправомірних дій організацій і окремих осіб відносно об’єкта захисту;

• контроль за ефективністю функціонування системи безпеки підприємства.

Найпоширенішими типами стратегій безпеки є:

- стратегія, пов’язана з необхідністю раптового реагування на загрози (виробничій діяльності, майну, персоналу тощо), що виникають;

- стратегія, орієнтована на прогнозування, завчасне виявлення небезпек та загроз, цілеспрямоване дослідження економічної та криміногенної ситуації як всередині підприємства, так і в оточуючому його середовищі;

- стратегія безпеки, направлена на відшкодування (відновлення, компенсацію) нанесених збитків.

У рамках механізму економічної безпеки підприємства пропонується здійснювати два типи контролю:

1) Поточний – здійснюється безпосередньо під час функціонування підприємства та виконання антикризових заходів. Його головною метою є відстеження відповідності фактичних результатів до поставлених завдань. А також оцінюється ступінь ефективності та адекватності дій щодо забезпечення економічної безпеки;

2) Підсумковий здійснюється за фактом закінчення звітного періоду чи реалізації антикризових заходів. Його метою є перевірка відповідності досягнутих результатів поставленим цілям, а також оцінка ефективності розпочатих заходів та ухвалення рішення про необхідність додаткових заходів щодо забезпечення економічної безпеки.

Одним із найважливіших завдань держави є створення надійної системи забезпечення економічної безпеки як складової цілісної системи гарантування національної безпеки України. Будується така система виходячи з цілей і принципів забезпечення економічної безпеки шляхом створення нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері економічної безпеки, визначення основних напрямків діяльності органів державної влади у цій сфері, формування відповідних органів забезпечення економічної безпеки та вироблення механізмів контролю і нагляду за їх, діяльністю. Система забезпечення економічної безпеки складається з органів законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, які діють у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними вимогами до системи забезпечення економічної безпеки є функціонування в межах, визначених чинним законодавством; забезпечення надійного захисту та реалізації національних економічних інтересів; своєчасне виявлення та відвернення загроз економічній безпеці; ефективне функціонування як у звичайних, так і у надзвичайних умовах; чітка структурованість та функціональне розмежування органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади; відкритість та гласність у необхідних межах щодо діяльності органів забезпечення економічної безпеки.

Список використаних джерел

1. Горячева К.С. Фінансова безпека підприємства, сутність та місце в системі економічної безпеки [Текст] / К.С. Горячева // Економіст. – 2003. – №8. – С. 65-67.

2. Отенко І.П. Економічна безпека підприємства: навчальний посібник / укл. І. П. Отенко, Г. А. Іващенко, Д. К. Воронков. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2012. – 256 с.

3. Мартюшева Л.С. Економічна політика / [Електронний ресурс]. Режим досупу: http://library.if.ua/book/130/8602.html.

4. Мак-Мак В.П. Служба безпеки підприємства (організаційно-управлінські та правові аспекти діяльності). – М: Світ безпеки, 1999. – 106 с.