Економічні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н. Герасимова Л.М., Гузь Д.Г.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ

ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства. Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз – дуже важливий напрямок аналізу. Однак, на сьогодні комплексних методик, які б враховували всі аспекти та напрями діяльності підприємства і показники, які їх характеризують в тому чи іншому періоді, майже не існує. А ті методики, які розроблені, як правило, стосуються або окремого напряму діяльності, окремого об'єкта управління (складової фінансового стану), або носять регіональний чи галузевий характер.

Проблемам оцінки та аналізу окремих фінансових показників діяльності підприємства присвячена значна кількість науково-практичних розробок вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків. Зокрема таких авторів, як: І.О.Бланк [3], Л.О.Лігоненко [8], М.С.Абрютіна [1], О.Л. Хотомлянський [10], Л.А.Бернстайн [2], Дж.К.Ван Хорн [6], І.Ф.Брігхем [4], [ ], Р.Брейли [5], С.Майерс [5], А.М.Поддєрьогін [9], Г.О.Крамаренко [7], О.Є. Чорна [7] та інших.

В Україні проблеми фінансового аналізу діяльності підприємств почали досліджуватися нещодавно, але вже існує значна кількість наукових праць [1,2,4,5,6,7,8]. Найбільш розповсюдженим вважається визначення фінансового аналізу надане автором Поддєрьогіним A.M.: «Фінансовий аналіз (з грецької - розклад, розчленування) - це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові» [9].

Основна мета фінансового аналізу - одержання невеликої кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства. При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є:

1. Загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють.

2. Вивчення відповідності між коштами і джерелами регіональності їх розміщення та ефективності використання.

3. Визначення причинно-наслідкових зв'язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства.

4. Дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни.

5. Визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства.

6.Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

7.Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства [2].

Всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємообумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на основі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

У практиці фінансового аналізу користуються показники, за допомогою яких може бути дана оцінка майнового стану ; його прибутковості та рентабельності, ліквідності та платоспроможності, фінансова стійкість та стабільність підприємства; визначені показники ділової активності.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу є річна і квартальна бухгалтерська звітність, а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками [1].

У процесі аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. їх кількість та широта застосовування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

В основі методології фінансового аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх зв'язку і взаємозалежності, русі й розвитку, а розвиток, як відомо, - це боротьба протилежностей, він відображає об'єктивні закони дійсності. Діалектичному розвиткові явищ у сфері фінансово - господарської діяльності підприємств властиві переходи кількісних змін у якісні, які супроводжуються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового, прогресивнішого. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ породжує наступні особливості методу аналізу фінансово - господарської діяльності підприємств.

По-перше, це системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється у комплексному вивченні взаємопов'язаних економічних, організаційних, технічних та інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу.

По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція - такий метод вивчення економічних явищ, коли нові знання про об'єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окремих висновків. Індукція - навпаки, такий логічний метод, за якого міркування ведеться від окремих поодиноких фактів, положень до загальних висновків [6].

Практика фінансового аналізу виробила основні методи читання фінансових звітів: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; трендовий аналіз; метод фінансових коефіцієнтів; порівняльний аналіз; факторний аналіз [10].

Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, яка характеризується достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності підприємства; фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування; здатність маневрувати власними коштами; достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття; станом виробничого потенціалу.

Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу і банком. партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансової незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану підприємства [3].

Поглиблення економічних реформ в Україні переконує в тому, що багато з яких негативних наслідків становлення ринкових відносин були б подолані чи проявились би не так гостро в разі теоретичних обґрунтувань етапів, шляхів і форм кардинальних зрушень як в економічній системі країни в цілому, так і в діяльності кожного окремого підприємства зокрема. Відсутність таких розробок зумовлює непродумані дії підприємств щодо ведення своєї фінансово-господарської діяльності, їх непослідовність, суперечливість.

Формами прояву фінансової нестабільності є низка явищ, які взаємопов'язані між собою, та, безперечно, впливають на фінансові показники діяльності підприємства. Динаміка кожного з них, окремо від інших, не завжди свідчить про позитивні чи негативні моменти у діяльності підприємства, оскільки може викликатись чи навіть провокуватись суб'єктивними обставинами. Тому, особливої актуальності набуває проблема розробки комплексного підходу до управління фінансовими показниками діяльності підприємства як у поточному, так і в перспективному періодах.

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат, саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства. Однак, оцінка фінансового стану в теоретичному ракурсі є досить розвиненою, проте більшість проблем виникає при практичному її застосуванні. Тому, на нашу думку, важливим кроком до її вдосконалення може стати розробка спеціальних форм звітності, котрі б могли забезпечити компактність у розрахунках та оформленні результатів. Звичайно, розробка нових методологій це також ще один шлях до покращення даної проблеми, і чим вона буде краща, тим краще можна буде функціонувати підприємство.

Література:

1. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово—экономической деятельности предприятия — М.: Экономика, 1998 — 356 с.

2. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация: Пер. с англ. / Науч. ред. перевода чл.-корр. РАН И.Ф.Елисеева. Гл. редактор серии проф. Я.В.Соколов. — М.: Финансы и статистика, 1996. – 624 с.

3. Бланк И.А. Финансовая стабилизация предприятия - К: МП «ИНТЕМ»ЛТД, 2005 - 465 с.

4. Брігхем І. Ф. Енциклопедія фінансового менеджменту - К.: Лібра,1998-354с.

5. Бреши Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов—М.: Экономика, 1997-845 с.

6. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами: Пер. с англ./ Гл.ред. серии Я.В. Соколов. —М.: Финансы и статистика, 1999. —800 с.

7. Крамаренко Г.О., Чорна О.С. Фінансовий менеджмент: Підручник. -Київ: Центр навчальної літератури, 2006. — 520 с.

8. Лігоненко Л.О., Ситник Г.В. Управління грошовими потоками: Навч. посіб. —К: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. —255 с.

9. Поддєрьогін A.M. Фінанси підприємств. Підручник. - Київ: КНЕУ, 2005, - 546 с.

10. Хотомлянсъкий О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану // Фінанси України. - №1, 111-114 с.