У.Є. БУРДАШ

асистент кафедри економічної теорії НУБіП України ВП «Бережанський агротехнічний інститут»

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ

Дослідження людського капіталу розпочалися в 60-х роках ХХ ст. Попри окремі дискусійні суперечності щодо змісту цього поняття, сьогодні можна виокремити низку загальновизнаних положень. По-перше, людський капітал є віддзеркаленням запасу знань, навичок, здатностей і мотивів працівників до продуктивної діяльності. По-друге, він може нагромаджуватися внаслідок інвестування в певні сфери. Зокрема, до таких сфер належать фундаментальна освіта (навчання, що передує трудовій діяльності), система підвищення кваліфікації, медицина, виробнича інфраструктура в тій її частині, що забезпечує рух робочої сили, інформаційна інфраструктура, завдяки якій ринкові суб’єкти орієнтуються в цінах та доходах. По-третє, мотивом інвестування в людський капітал, як для уряду (держави), так і для окремих осіб, слугує очікувана віддача – додатковий доход або інші вигоди в майбутніх періодах. По-четверте, серед інших вигод від нагромадження людського капіталу присутні такі зовнішні ефекти, як оволодіння новим знанням у процесі діяльності, швидке його поширення в усій економіці, створення сприятливих умов для приросту знань та їхнього застосування[ЕУ 2009,1].

Концептуальні підходи до розуміння людського капіталу дістали відображення в наукових працях багатьох вчених В. Антонюк, О. Грішнової, Л. Лісогора, Г. Назарова, В. Куценка, В. Євсєєва.

В Україні цивілізоване усвідомлення ролі людини у виробництві та суспільстві поки що не спостерігається, оскільки протягом тривалого часу домінування централізованої планової економіки людина праці на словах прославлялася, а насправді її фактично недооцінювали та ігнорували. Нині ж ми маємо соціально-економічні проблеми незрілої ринкової економіки: безробіття, низький життєвий рівень, неналежна увага до працівника з трудовим досвідом, кваліфікацією, професійними знаннями та навичками, а головне – недостатній рівень соціального захисту найманих працівників. Як наслідок, в Україні відбувається деформація трудових цінностей, масове погіршення якості трудового потенціалу, що відображається у даних статистики та наукових досліджень професійно-якісних характеристик сучасного працівника, оцінок його трудових орієнтацій і мотивації та здатності до продуктивної праці.

Нині світова наука і практика знаходиться в пошуках доказів переваги інвестицій в людський капітал у порівнянні з інвестиціями в основний капітал. Це співвідношення характеризується різноманітними пропорціями, але найчастіше -0,6/0,4 з перевагою інвестицій у людський капітал. Окремі автори навіть називають це співвідношення «золотий перетин». Звичайно, «золотий перетин» об’єктивно існує, але його визначення є результатом економічного аналізу на оптимальність виробничої функції. Тому конкретне значення «золотого перетину» залежить від численних факторів внутрішнього і зовнішнього виробничого середовища. Але цілком зрозуміло, що на кожному підприємстві спостерігаються відхилення від середньо галузевого значення «золотого перетину» залежно від рівня його організаційної культури.

Доведено, що інвестиції в науку і освіту є найвигіднішими. Вони гарантують найшвидшу віддачу, закладаючи надійний фундамент для сьогоднішнього і майбутнього прогресу. І кожна країна, якщо вона хоче бути конкурентоспроможною у світовому розвитку, прагне насамперед підтримувати свій науково-технічний і освітній потенціал на належному рівні.

Доцільність інвестування в освіту обумовлена одержанням в майбутньому високого доходу власником освітнього капіталу. Інвестування в людський капітал передбачає для інвестора отримання дивідендів у очікуваній формі; безпосередньо для людини – забезпечення зайнятості, отримання задоволення для роботи, відчуття самоповаги, підвищення рівня доходів та якості життя в цілому; для роботодавця – підвищення продуктивного використання людського потенціалу у забезпечення прибутковості його підприємства, скорочення витрат робочого часу, збільшення продуктивності праці; для держави – подолання бідності, зростання конкурентоспроможності національної економіки, сталий розвиток країни, забезпечення добробуту населення.

Важливою складовою функціонування в Україні ринкових відносин, інтеграції країни у світову економічну систему є вдосконалення професіональної структури зайнятого населення. Мова йде насамперед про спеціалістів вищої та середньої кваліфікації, підвищення рівня та якості їхньої підготовки. Останніми роками простежувалася негативна тенденція до загального зниження вимог до якості навчання у вищих навчальних закладах, що загрожує перспективою випуску дипломованих фахівців із вищою освітою з низьким професійним рівнем підготовки, які не будуть конкурентоспроможними на ринку праці. Тільки фундаментальні знання належним чином корелюють із рівнем і темпами науково-технічного прогресу і конкурентоспроможністю держав у світовому співтоваристві.

Таким чином є підстави стверджувати, що знання є провідною галуззю виробництва та нарощування людського капіталу, майбутнього добробуту кожного суспільства в цілому. Отримання освіти і повної кваліфікації невипадково розглядається як інноваційний процес капіталовкладень з окупністю в майбутньому, тобто як інвестиції в людський капітал.

Список літератури

1. Кір’ян Т. Людський капітал в історії економічної думки // Економіка України.- 2008.- № 9.- С.64-74.

2. Ушенко Н.В. Напрями відтворення людського капіталу та їх вплив на економічний розвиток країни // формування ринкових відносин в Україні.- 2008.-№9.-С.151-157.

3. Чухно А. Актуальні проблеми розвитку економічної теорії на сучасному етапі // Економіка України.- 2009.- № 5.- С.15-36.