О.Д. Шевчук, викладач кафедри аудиту та державного контролю

Вінницький національний аграрний університет

П.В. Тодосійчук, магістрант факультету економіки та підприємництва

Вінницький національний аграрний університет

Реформування відомчого контролю в Україні

Змістом відомчого контролю є фінансова і господарська діяльність міністерств і відомств. Метою – сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці та самої праці для забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності міністерств і відомств. Завданнями визначено, як зазначено в постанові № 685 [1], здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, за виконанням планових завдань, правильністю ведення бухгалтерського обліку, а також виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, нанесення збитків, безгосподарності і марнотратства, перекручення звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Виходячи із головного завдання відомчого контролю, підлягають визначенню його принципи у фінансовому контролі, які до цього часу не визначені у його теорії та практиці. Закріплення таких принципів, як організація, методологія, об’єктивність, комплексність, компетентність, обґрунтованість, неупередженість, сприятиме виконанню функцій та завдань органами відомчого контролю і забезпечить дотримання кошторисно-фінансової дисципліни.

У той же час, на нашу думку, необхідне певне реформування відомчих контрольно-ревізійних апаратів міністерств і комітетів. На даному етапі більшість із них створено за централізованою та децентралізованою формами (за класифікацією Білухи М.Т.). Усі ці форми мають свої недоліки, притаманні відомчому контролю, а саме:

1. Контрольно-ревізійні апарати в своїй більшості є не самостійними, а структурними підрозділами бухгалтерських чи фінансових управлінь, міністерств, відомств, комітетів, регіональних представництв. Цим самим вони підлеглі і керівникові, і головному бухгалтеру (начфіну), тобто службовим особам, які зараз є розпорядниками кредитів, відповідальними за фінансово-господарську діяльність, у тому числі можливі недоліки та порушення; і завдяки цьому вони не зацікавлені в результатах ревізій та перевірок.

2. Вони практично є непідзвітними територіальним підрозділам ДКРСУ.

Про це засвідчує Є.В. Калюга: „Одним з недоліків практики відомчого контролю є прояв місництва, коли намагаються „не виносити сміття з хати”. Пояснюється це невідповідністю поглядів працівників контрольно-ревізійних органів і керівників господарських підрозділів на те, що виявлені порушення і недоліки заносяться в „актив” ревізором і в „пасив” керівником підприємства. Тому для підвищення зацікавленості керівників і фахівців підприємств вчасно виявляти прорахунки в господарській діяльності й збереженні майна, варто звільнити ревізорів від відомчої залежності” [2, с. 60].

М.Т. Білуха [4, с.104]: стверджує, що „…діяльність відомчих контрольно-ревізійних підрозділів організовується за централізованою та децентралізованою формами:

1) контрольно-ревізійний апарат в ланці управління власника, що забезпечує більшу об’єктивність;

2) контрольно-ревізійний апарат у вищій організації за належністю до власника, за цих умов виникає дрібне опікунство за діяльністю підприємств, знижуються об’єктивність і дієвість контролю”.

На нашу думку, відомчі контрольно-ревізійні апарати необхідні, але в міністерствах, відомствах, комітетах, тобто створених за централізованою формою, підлеглих першим особам цих структур і підзвітних територіально ДКРСУ.

У той же час роль ДКРСУ як центрального відомства з питань ревізії та контролю не тільки не повинна зменшуватися, а навпаки, збільшуватися та впливати на розвиток контролю в міністерствах і відомствах.

Потрібно забезпечити законодавчо легітимність створення і функціонування таких підрозділів.

Відповідно до зазначених у стандарті шести критеріїв, доцільно рекомендувати ДКРСУ розробку таблиць визначення ефективності діяльності відомчих контрольно-ревізійних підрозділів.

Література:

1. Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю”: постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.2002 № 685 // Фінансовий контроль. – № 4. – 2002. – С. 36.

2. Дрозд І.К. Контроль економічних систем: Монографія. – К.: Імекс-ЛТД, 2004. – 312 с.

3. Калюга Є.В. Фінансового-господарський контроль у системі управління. – К.: Ельга Ніка-Центр, 2002.

4. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К.: Манускрипт ПП „Влад і Влада”, 2007.