Экономические
науки/ 7.Учет и аудит
Косовська С.В., Глазко Н.Д.
Вінницький національний аграрний університет
Відмінності
податкового і фінансового обліку при нарахуванні амортизаційних відрахувань
Податковий
облік амортизації основних фондів регулюється Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств", згідно якого амортизація основних
фондів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовленн або
поліпшення, зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм
амортизаційних відрахувань.
Згідно податкового
законодавства основні фонди – це матеріальні цінності, що призначаються платником
податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом
періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію
таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і
поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом[2].
Основнi фонди підлягають розподілу за
такими групами: група 1 —
будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому
числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування),
вартість капітального поліпшення землі; група
2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього,
меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти,
інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 — будь-які інші
основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини
для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування
або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони
(у тому числі стільникові), мікрофони і рації.
Відповідно до кожної групи основних фондів існують норми нарахування амортизації
у процентному співвідношенні. Так, група 1 – 2%; група 2 – 10%; група 3 – 6%;
група 4 – 15%. За допомогою даних відсотків підприємтсво має змогу розрахувати
балансову вартість групи(окремого обєкта основних фондів) відповідно на початок
розрахункового кварталу.Даний розрахунок визначають за допомогою формули: Б(а)
= Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1),
де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів) на
початок розрахункового кварталу; Б(а-1) — балансова вартість групи (окремого
об'єкта основних фондів) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а-1)
— сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального
ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів, що
підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; В(а-1) — сума виведених з експлуатації
основних фондів (окремого об'єкта основних фондів) протягом кварталу, що
передував розрахунковому; А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих
у кварталі, що передував розрахунковому[4].
Щодо
амортизації основних фондів в бухгалтерському обліку, то її регулює П(с)БО 7
«Основні засоби», де вказано, що амортизація – це системний розподіл вартості,
яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного
використання(експлуатації). Об’єктом амортизації є
вартість основних засобів. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку
корисного використання об’єкта, який встановлюється
підприємтсвом.
Амортизацію
основних засобів в фінансовому обліку нараховують за допомогою таких методів:
прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової
вартості, комулятивний, виробничий[3]. Прямолінійний метод є найбільш поширеним
у світі та найпростішим у застосуванні. Він дає змогу рівномірно розподілити
суми амортизації між обліковими періодами. Методи прискореної амортизації доцільно
застосовувати стосовно тих об'єктів, які зазнають швидкого морального старіння,
а також у міру старіння яких значно зростають витрати на ремонт, технічне
обслуговування, експлуатацію. Суть виробничого методу нарахування амортизації
полягає в тому, що амортизація об'єкта основних засобів залежить від інтенсивності
його використання[1].
На основі
даних досліджень можна зробити висновок, що норми амортизації в податковому
законодавстві не залежать від економічно витраченого строку експлуатації
конкретного обєкта основних засобів, як це передбачено в фінансовому обліку.
Також, існує різниця в визначенні обєкта амортизації основних фондів та методів
нарахування відповідно. А це означає, що податковий облік потребує суттєвого
вдосконалення та адаптації до потреб фінансового, оскільки фінансовий облік
ведеться згідно міжнародних стандартів, що перевірені часом та використанням з
боку багатьох країн.
Розглянемо відмінності
податкового і фінансового обліку при нарахуванні амортизаційних відрахувань на
прикладі.
На початок
ІІІ кварталу балансова вартість основних засобів IV групи дорівнювала 27380 грн. Відомо, що у даному кварталі
не було проведено жодних дій з даними засобами. Потрібно знайти суму
амортизації основних засобів IV групи за IV квартал поточного року.
Для того,щоб
нарахувати амортизацію на дані основні засоби потрібно, спочатку знайти їх
балансову вартість на початок розрахункового кварталу, тому за вищесказаною
формулою балансову вартість IV групи на початок ІІІ кварталу, (27380грн.) віднімаємо амортизаційні
відрахування нарахованих у ІІІ кварталі (27380*15%=4107грн.) отримуємо
23273грн. Дану суму множимо на норму амортизації для IV групи основних засобів(15%) і
взнаємо амортизаційні відрахування засобів IV групи за IV квартал, що дорівнює 3490,95грн.
Щодо
розрахунку амортизаційних відрахувань основних засобів в фінансовому обліку
здійснимо на прикладі прямолінійного методу. Для цього термін корисного
використання основних засобів IV групи позначимо через Х років. Тоді амортизація основних засобів IV групи дорівнює відношенню вартості, що
амортизується на термін корисного використання, а саме (27380/Х)грн.
Список використаної літератури:
1. Максута
О.А. Удосконалення амортизаційної політики вітчизняних підприємств. Держава і
регіони 2007р. №2. С.155-158.
2. "Про
оподаткування прибутку підприємств": закон України від 22.05.1997 №283.
3. П(с)БО 7
«Основні засоби», затверджено наказом Міністерства фінансів України від
27.04.2000 №92.
4. Сук П.Л.
Амортизація в оподаткуванні. Бухгалтерія в сільському господарстві 2008р. №14.
С.2-5.