Экономические
науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки
Гриненко А.В., ас. Деордієва В.А.
Національний гірничий
університет
Специфіка і особливості системи інтересів учасників інвестиційного процесу в
Україні
Одним із об'єктів державного
регулювання, на які спрямовано увагу державних органів для забезпечення умов
ефективного функціонування національної економіки, є процес залучення і
використання іноземного капіталу в аграрний сектор України. Важливість державного
регулювання цього процесу зумовлена його суперечливим характером.
З одного боку, недостача внутрішніх
засобів для підняття економіки, а також необхідність включення української
економіки в систему міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації
виробництва зумовлюють більш активне залучення іноземного капіталу.
З іншого – в умовах перехідного
періоду і сформованої в зв'язку з цим економічною ситуацією іноземне
інвестування може сприяти поглибленню нестабільності і створенню загроз
економічній безпеці країни.
Отже, з одного боку, держава має
створити умови для нормального й ефективного функціонування іноземного капіталу
і, як наслідок, посилення його позитивного впливу на приймаючу економіку, з
іншого – нейтралізувати негативні наслідки його використання. До негативних
наслідків іноземного інвестування можна віднести наступні: посилення залежності
національної економіки від іноземних держав і ТНК; перетворення країни в
сировинний придаток розвинутих країн; посилення технологічної залежності від
закордонних партнерів; створення передумов для приймання і переробки високотоксичних
відходів із промислово розвинутих країн; створення, розвиток і розширення
шкідливих для навколишнього середовища підприємств; придушення місцевих
виробників, обмеження конкуренції; ігнорування закордонними інвесторами
місцевих інтересів і деформація структури національної економіки; зростання
соціальної напруженості тощо.
У сучасних умовах економічну
безпеку варто розглядати як найважливішу характеристику економічної системи,
яка визначає здатність реалізації загальнодержавних інтересів і усунення загроз
їх досягненню, які виникають. Основними принципами забезпечення економічної
безпеки є: стратегія економічної безпеки як складова стратегії національної
безпеки; моніторинг і індикативний аналіз об'єктивних показників стану економіки;
технологічне вдосконалення як умова прогресу й стійкого розвитку економіки;
цільове управління зовнішньоекономічною діяльністю і міжнародних економічних
відносин; ефективна взаємодія державних органів влади в ході реалізації
стратегії економічної безпеки; орієнтири інвестиційної політики.
У процесі залучення і
використання іноземного капіталу необхідно враховувати розбіжності цілей і
інтересів учасників цього процесу, яким є, з одного боку, іноземні інвестори, з
іншого – яка приймає інвестиції, різниця інтересів учасників досить широка –
від суто утилітарної потреби інвесторів одержати максимальний дохід від
вкладених засобів до концептуального завдання держави – підвищити ефективність
економіки. Між цими інтересами існують об'єктивні протиріччя, що в умовах
економічної нерівності учасників ставлять слабшу сторону (нашому випадку –
Україну) в залежне становище при виборі умов інвестування. На державному рівні
досягнуто розуміння необхідності встановлення балансу інтересів обох сторін, що
виражається в реалізації державою функції координування і врівноваження
інтересів різних сторін шляхом включення в державну програму залучення
іноземного капіталу положення про облік не тільки українських інтересів, а й
реальних цілей іноземних інвесторів.
Світовий досвід показує, що ефективна політика залучення іноземних інвестицій здатна перетворитися в конкурентну перевагу країни. При цьому вона має враховувати не тільки інтереси приймаючої країни, а і фактори, що визначають характер інвестування з
боку іноземного інвестора.
Стратегія залучення іноземних
інвестицій в українську економіку має виходити з балансу між відкритістю
економіки й розумним протекціонізмом і ґрунтуватися, в першу чергу, на
забезпеченні національних інтересів, що має на увазі забезпечення державою
своєї безпеки і потреб власного розвитку.
Політика залучення іноземних
інвестицій має відповідати певним вимогам і умовам, що покликані створити базу
стійкого припливу капіталу. Серед цих вимог можна виділити такі: стабільність
законодавства, формування чіткої і ясної нормативно-правової бази регулювання
іноземних інвестицій; введення конкурентоспроможного рівня податків, тарифів і
пільг, які відповідають умовам іноземних інвестицій, що склалися в інших
країнах, котрі є конкурентами України як ринки вкладення іноземного капіталу; наявність
гнучкої фінансової політики у галузевих і регіональних напрямах, що забезпечує
досягнення пріоритетних цілей розвитку народного господарства; однозначність
компетенції державних органів при вирішенні питань іноземних інвестицій, усунення
дублювання з боку різних відомств, максимальне наближення до принципу
"одного вікна" під час оформлення капіталовкладень і здійснення інвестиційних
проектів; розробка порядку залучення приватних інвесторів до фінансування
пріоритетних проектів разом з державою і під її гарантії; забезпечення засобів,
як державних, так і приватних на конкурсній основі; організація комплексної
системи страхування інвестицій від некомерційних ризиків; розробка державної
програми і створення спеціальних інститутів з повернення вивезеного з України
капіталу.
Головним завданням держави на
сучасному етапі розвитку української економіки є структурна перебудова з метою
забезпечення економічного зростання, ви ходу на траєкторію стійкого розвитку і
досягнення конкурентоспроможності на світовому ринку. Відповідно до цього як
пріоритетні напрями для залучення і використання іноземних капіталовкладень
доцільно такі: освоєння незадіяного науково-технічного потенціалу і розвиток
наукомістких виробництв; нарощування експортного потенціалу. В першу чергу необхідно
залучити іноземний капітал: у видобувні й переробні галузі, що дасть змогу
обновити виробничі фонди цих галузей, підвищити ефективність виробництва і
значно розширити експортний потенціал України; у космічну, атомну, конверсійні
галузі промисловості з метою розвитку наукомістких виробництв; у фармацевтичну,
хімічну, харчову галузі, сільське господарство, машино- і приладобудування,
тобто галузі, що виготовляють товари народного споживання для забезпечення
заміщення імпорту.
Слід відзначити, що неквапливість
західних інвесторів інвестувати в українську економіку, містить і позитивний момент:
у нас є час усвідомити, що у власному економічному розвитку зацікавлена лише
сама Україна.
При формуванні політики залучення
іноземних інвестицій ми пропонуємо виходити з таких напрямів: 1) системний
аналіз результатів соціально-економічного розвитку; 2) визначення стратегічних
цілей і завдань, виходячи з реальної обстановки в країні з обліком зовнішніх і
внутрішніх умов. Серед внутрішніх умов необхідно дослідити такі фактори як
організаційна структура, яка забезпечує реалізацію інвестиційної політики, що
може бути представлена як державними структурами, так і комерційними;
нормативно-правова база у галузі інвестиційної діяльності; інфраструктура
бізнесу (виробнича, транспорт, телекомунікації, фінансовий сектор, митниця
тощо). Серед зовнішніх факторів варто дослідити кон'юнктуру ринку капіталів
(політика потенційних інвесторів, їхніх умов, вимог, пропозицій, ціни кредитних
ресурсів, попит на ринку капіталів тощо); інтереси інвесторів, а також
критерії, якими вони керуються при виборі об'єкта вкладення капіталу; пошук
довгострокових інвестицій відповідним стратегічним цілям; 3) у разі
невідповідності внутрішніх факторів визначеним цілям і завданням необхідно
розробити і реалізувати заходи в галузі вдосконалення системи залучення
іноземних інвестицій, відповідно до визначених цілей і завдань; 4)
конкретизація умов державного і регіонального рівнів, що можуть негативно
вплинути на розробку й реалізацію політики залучення іноземних інвестицій; 5)
розробка політики залучення іноземних інвестицій (стратегічний рівень); 6)
визначення завдань учасників політики залучення іноземних інвестицій,
структуризація завдань за ступенем пріоритетності, узгодження завдань і співвідношення
пріоритетів між усіма учасниками політики; 7) розробка програми залучення
іноземних інвестицій; добір інвестиційних проектів, що відповідають цілям і
завданням політики (оперативний рівень); 8) реалізація програм з урахуванням
можливих корегувань і аналіз їх ефективності; 9) розробка
"наглядової" системи, координації і контролю за процесом досягнення
кінцевих результатів з виявленням причин і винуватців можливих відхилень
фактичних значень від підконтрольних показників; 10) аналіз отриманих відхилень
і прийняття управлінських рішень щодо корегування стратегії.
Запропонована схема може бути
використана для розробки політики залучення іноземних інвестицій як на рівні
України в цілому, так і її регіонів, що у рамках наданих повноважень можуть
проводити власну політику в галузі залучення іноземних інвестицій. У сучасних
умовах економічну безпеку варто розглядати як найважливішу характеристику
економічної системи, яка визначає здатність реалізації національно державних
інтересів і усунення загроз їх досягненню, які виникають. Запропонована система
інтересів учасників інвестиційного процесу в АПК. Політика залучення іноземних
інвестицій має відповідати певним вимогам і умовам, що покликані закласти основу
стійкого припливу капіталу.
Література:
1. Пересада А.А. Инвестиционный процесс в Украине. –
К.: Наукова думка, 1998. – 128 с.
2. Бесчастный Л., Онышко С. Тенденции на мировом рынке
капиталов и их влияние на инвестиционную деятельность в Украине // Экономика
Украины. – 2004. – № 3. – С. 4–12.
3. Васильченко С.М. Теоретичні основи інвестування // Фінанси України. – 2005. – № 1.
– С. 93–99.
4. Величко В., Величко А.
Тенденції в нагромадженні капіталу і зростання інвестиційної активності //
Економіка України. – 2002. – № 1. – С. 20–26.
5. Гаврилюк О. Методи
криміналізації та відпливу капіталів // Фінанси України. – 2006. – № 10. – С.
19–29.