Васка В.М. група ЕП-25

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Суть фінансового ринку і його роль у фінансовій системі

Розвиток та становлення фінансового ринку України є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки держави. Добре функціонуючий страховий ринок, розвинені небанківські кредитні установи, пенсійні фонди та інші фінансові установи сприяють стабільному та прогнозованому розвитку усіх економічних процесів у суспільстві. Акумулюючи значні обсяги грошових коштів, фінансові установи є потужним джерелом інвестицій в економіку країни, що розвивається досить динамічно.

Актуальність цього напряму дослідження обумовлена рядом причин. По-перше, потребою обгрунтування дослідження проблем, що мають місце на фінансовому ринку України . По-друге, відсутністю у вітчизняній науці теоретичних розробок правового характеру, що визначають здійснення регулювання фінансового ринку. По-третє, потребою в ефективних, у практичному відношенні, рекомендаціях стосовно подальшого розвитку та становлення фінансового ринку України.

Дослідженням цієї теми займалися: провідні вітчизняні та закордонні фахівці цієї сфери - Т.В. Галенко, В. Гембала, А.П. Ковалева, А.В. Мертенса, Б.Б. Рубцева та ін.

Фінансовий сектор є однією з найважливіших ланок національної економіки.

Фінансовий ринок - це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги - фінансові послуги, пов'язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки [ 2,76].

Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об'єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв'язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв'язку з іншими економічними категоріями. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб'єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів.

Фінансовий ринок є цілісною системою, яка складається із взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих елементів, кожний з яких спроможний окремо впливати на розвиток цієї системи. Розглянемо складові фінансового ринку.

1.Ринки матеріальних активів.

2.Ринки цінних паперів.

3.Ринки деривативів (ф'ючерсів, форвардів).

4.Ринки заставних.

5.Ринки споживчого кредиту.

6.Ринки інвестицій.

7.Ринки валютних коштів [ 1, 56].

На ринку фінансових послуг України сьогодні найактивнішими інституційними учасниками є комерційні банки, страхові компанії та фондові біржі, оскільки вони акумулюють найбільшу питому вагу фінансових ресурсів та справляють прямий вплив на розвиток виробництва в країні, інвестиційний клімат та добробут населення.

Роль і значення ринку банківських послуг у сучасному світі переоцінити важко. Як специфічний фінансовий інститут банківський ринок забезпечує безперебійний грошовий обіг та обіг капіталу. Об'єднаний в економічну й організаційно-правову структуру _ національну банківську систему, він здійснює управління грошови\ и ресурсами, реалізуючи економічні інтереси суспільства. Для того щоб розглянути сучасний стан розвитку банківської системи, необхідна проаналізувати динаміку основних показників діяльності банківських установ ( таблиця 1).

Отже, за даними таблиці 1 можна стверджувати, що за період 2003-2009 років рівень облікової ставки НБУ знизився на 21,3 відсоткового пункту, тобто політика НБУ сприяла зниженню відсоткових ставок за кредитними операціями. Аналізуючи відсоткові ставки за кредитами і депозитами, слід відмітити, що за аналізований період спостерігається постійна тенденція до зниження як депозитних, так і кредитних ставок: за депозитами середня ставка знизилася на 5,7 в.п., за кредитами - на 24.6 в.п. Представлені дані свідчать про те, що за 2003-2009 роки банківська маржа скоротилася з 56.8 (40.3-13,5) до 8,4%( 16,4-8,0), а отже дохідність діяльності банківської системи значно знизилася, підвищилася конкуренція між банківськими установами, що, в свою чергу, призвело до зниження ставок та підвищення якості банківського обслуговування та доступності кредитів.

Разом із позитивною тенденцію основних показників діяльності ринку банківських послуг майбутній економічний розвиток неможливий без достатнього розміру банківського капіталу і підвищення рівня його капіталізації. У різних державах комерційні банки використовують неоднакові методики розрахунку показників капіталізації банківських установ .

Не менш важливим сегментом ринку фінансових послуг в Україні є ринок страхування, повноцінне існування якого є важливою умовою не лише для підвищення добробуту населення, але й для сталого економічного розвитку країни. Темпи зростання основних показників, що характеризують сучасний стан розвитку ринку страхових послуг, обумовлені насамперед збільшенням обсягів добровільного страхування майна, що становить 80-85% від усіх страхових премій.

Основні показники діяльності страхового ринку за 2007-2009 роки згруповано у таблиці 2.

Як видно із даних табл. 2 кількість страхових компаній в Україні на кінець 2009 року становила 398, утому числі 50 страховиків, що здійснюють страхування життя, та 343 страховиків, що здійснюють інші види страхування. У порівнянні із 2007 роком кількість страхових компаній збільшилася на 41, або на 11,5%, що свідчить про динамічний розвиток даного сегменту ринку фінансових послуг.

Отже, на основі проведеного аналізу можна стверджувати, що в Україні спостерігаються активізація як страхової, так і перестрахової діяльності самих страховиків, так і активності споживачів страхових послуг.

Одним із головних чинників розвитку фондового ринку в Україні є його вплив на соціальний і економічний стан, зокрема на сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості і довіри інвесторів, ефективності використання капіталу та діяльності товариств. Пріоритетними напрямами державної політики в сфері регулювання фондового ринку є створення сучасної і досконалої законодавчої бази та правового середовища, здатного привернути увагу інвесторів її ефективно спрямовувати їхні капіталовкладення на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

Фондовий ринок України динамічно розвивається. Станом на 31.12.2009 р. загальний обсяг випуск} цінних паперів, зареєстрованих комісією, становив 207,0 млрд. гри. У 2096 році зареєстровано випуск цінних паперів на суму 61,9 млрд. грн., з них: акцій - на 24,8 млрд. грн. (з вирахуванням скасування випуску); облігацій підприємств — на суму 12,7 млрд. грн.; облігацій місцевих позик - на 350,0 млн. грн.; опціонів - на суму 160,5 млн. грн,; інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами - на суму 23,0 млрд. грн.; акцій корпоративними інвестиційними фондами - на суму 836,8 млн. грн. Серед фінансових інструментів найбільші обсяги у 2009 році зареєстровано з акціями - 43,3%, що на 13,9% перевищує їх питому вагу в 2008 році.

При цьому необхідно відмітити, що. незважаючи на тенденцію зростання сегмента ринку акцій, питома вага векселів у загальних обсягах угод з цінними паперами залишається високою. При цьому незначними були обсяги угод з іншими цінними паперами.

В Україні вже зроблено перші кроки на шляху стратегічного аналізу та прогнозування розвитку окремих видів фінансових установ та ринків, зокрема здійснено аналіз банківської системи, ринку цінних паперів, страхового ринку [ 4, 37].

Подальший розвиток економіки є не можливим без розвинутого, стабільного, надійного та ефективного фінансового ринку нашої держави. Таким чином, однією з найважливіших цілей нинішнього етапу розвитку економіки країни є втілення обгрунтованих та системних реформ у фінансовому секторі для забезпечення додаткових джерел фінансування економічного зростання.

В Україні слід впровадити цілісну довгострокову стратегію розвитку фінансового сектору України, а також для координації дій різних органів влади в сфері впровадження заходів щодо розвитку фінансового сектору. [2]

Основною метою діяльності цієї стратегії повинно бути:

- створення ефективної системи регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ, зокрема тих їх видів, щодо яких не існує чіткого та повноцінного законодавчого поля та відсутній орган регулювання та нагляду.

- створення узгодженого законодавства та стабільного політичного і економічного середовища.

- розроблення та узгодження концепції створення та діяльності незалежного органу регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ. Цей документ має визначати засади створення та діяльності органу регулювання та нагляду, його функції та механізми їх реалізації.

- розроблення та узгодження концепції розвитку законодавчого поля фінансового сектора. Ця концепція має передбачати стратегію розробки та прийняття ряду законопроектів, що регламентують діяльність окремих видів небанківських фінансових установ та доповнюють вже існуючу законодавчу базу по фондовому ринку та банківському сектору.

- розроблення та прийняття єдиної стратегії розвитку фінансового сектору України та визначення в її рамках довготермінової проірами, спрямованої на створення сприятливих умов для розвитку небанківського фінансового сектору в цілому та окремих видів небанківських фінансових установ зокрема.

Розвиток фінансового ринку неможливий без підвищення рівня довіри до фінансових посередників. Неврегульованість окремих аспектів діяльності фінансових посередників призводить до порушення прав та інтересів як їх самих, так і інших суб'єктів ринку. Пріоритетними для посередників мають бути стратегії інвестиційного спрямування, що забезпечують реалізацію сукупності реального й фінансового інвестування, досягнення високої рентабельності вкладень, збереження реальної вартості вкладених коштів протягом терміну інвестування, можливість швидкої реалізації фінансових активів. Підвищенню довіри до фінансових посередників сприятимуть: удосконалення корпоративного управління з метою забезпечення ефективності планування, контролю та оптимізації управління ризиками; розкриття інформації про фінансово-господарську діяльність, структуру власності, емісію та укладені угоди з купівлі-продажу цінних паперів на вторинному ринку. Формуванню попиту у фінансовому секторі сприятиме розвиток пенсійних систем і переорієнтація страхових послуг у бік накопичувальних видів страхування.

Державні регуляторні органи особливу увагу мають приділяти: забезпеченню дієвого нагляду за фінансовими посередниками на основі консолідованого обліку ризиків відповідно до міжнародних стандартів; узгодженню механізму надання податкових пільг для небанківських установ з метою обмеження диспропорційного розвитку одних установ за рахунок інших; стимулюванню розвитку механізмів гарантування безпеки внесків юридичних та фізичних осіб, зокрема шляхом введення обов'язкового страхування таких банківських ризиків, як страхування великих депозитів і професійної відповідальності банкірів.

Результати комплексного аналізу діючої інфраструктури в Україні та інфраструктурних перетворень, відповідних глобальним процесам у світовій та вітчизняній економіці, свідчать про те, що найбільш розгалуженою можна вважати банківську систему, а також (меншою мірою) - страхову справу та кредитні спілки.

За умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентноспроможного ринку фінансових послуг. Відсутність узгодженого законодавства та ефективних принципів регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ є однією з серйозних проблем розвитку фінансового сектора в цілому. Недосконалість сучасного законодавства про небанківські фінансові установи та неадекватність системи регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ також перешкоджає ефективному впровадженню політики уряду,направленої на поліпшення системи соціального забезпечення^ тому числі проведення медичної та пенсійної реформ.

Список використаної літератури

1. Бєлєнький П.Ю. та ін. Фінансовий ринок та його інфраструктура в умовах глобалізації (проблеми, перспективи, регіональні аспекти) / Бєлєнький П.Ю., Шевченко-Марсель В.І., Другов О.О.; Ін-т регіон, дослідж. НАН України. - Львів, 2006 - 523 с.

2. Оскольський В.В. Ринок цінних паперів України: погляд через призму діяльності Української фондової біржі. - К.: УФБ, 2008. - 584 с.

3. Фінансовий ринок* Навч. посіб. для студ. спец. 8.050104 та 7.050104 базового напряму 6.0501 усіх форм навчання / М.К.Колісник, О.О.Маслак, Є.М.Романів; Нац. ун-т «Львів, політехніка». - Львів, 2008 - 389 с.

4. Фінансовий ринок: Теорія і практика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Маслова CO., Опалов О.А.; Житомир, інж.-технол. ін-т. - Житомир, 2007 - 502 с.

5. www.minfm.gov.ua - сайт Міністерства фінансів Украіни

6. zakon.rada.gov.ua - сайт "Законодавство України"