Бойко О. Ю.
Буковинська державна фінансова академія,
м. Чернівці
Проблема залучення прямих іноземних інвестицій в
економіку України в умовах світової фінансової кризи
Постановка проблеми. На сучасному перехідному періоді при різноманітті
складних кризових економічних процесів і взаємовідносин між підприємствами,
фінансовими інститутами, державами на внутрішньому і зовнішньому ринках гострою
проблемою є ефективне вкладення (інвестування) капіталу з метою його
збільшення. Загалом зовнішні
інвестиції є частиною інвестиційної політики держави. Іноземний капітал
сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе
вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві. Не
менш важливим чинником як для держави так і для іноземного інвестора є
інвестиційний клімат. Тому кожна держава бажаючи залучити все більшу кількість
іноземних вкладень не повинна забувати про сприятливість умов в яких дані
вкладення будуть реалізовуватись.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Даними дослідженнями
інвестиційної сфери займаються Колосов О. [3], Попельнюхов Р. [4],
Губський Б. [1], Збаразька Л. [2] де
вони висвітлюють питання пошуку резервів зростання економіки шляхом створення
привабливого інвестиційного середовища та активізації інвестиційних процесів.
Але недостатньо вивченими залишаються питання покращення інвестиційного
клімату, підвищення ефективності капітальних вкладень та активізації
інвестиційних процесів у національній економіці.
Постановка завдання. Згідно з сучасними теоріями руху міжнародних капіталів, інвестування за
кордон здійснюється тільки у тому випадку, коли воно
прибутковіше за інші види діяльності. Потреба України в іноземних інвестиціях
завжди була дуже велика – у вигляді як прямих капіталовкладень, так і кредитів
під конкретні проекти. Сьогодні для України проблема виходу з економічної кризи
з найменшими негативними наслідками може бути вирішена на основі залучення
інвестицій, та підйому на цій основі вітчизняного виробництва.
Метою даної статті
є обгрунтувати необхідність залучення іноземного капіталу в економіку України
та проаналізувати динаміку надходження прямих іноземних інвестицій в країну в
умовах фінансової кризи.
Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі в сфері
зовнішньоекономічної діяльності України сформувався ряд тенденцій в зовнішній
торгівлі та інвестиційній активності, що обумовлюють як позитивну динаміку в
економіці України, так і значні виклики для її конкурентоспроможного розвитку. [1,
22].
Так, на
початковому етапі припливу прямих іноземних інвестицій спостерігається стрімке
зростання економіки країни-реципієнта, але далі спостерігаються не менш стрімкі
темпи його падіння. Також тяжким тягарем стає масштабна дефіцитність платіжного
балансу і зовнішня заборгованість. Це типове явище для країн із високою часткою
прямих іноземних інвестицій. Відбувається стрімкий перехід від росту до повної
стагнації [3, 7].
Ще одним істотним фактором у підході до прямих
іноземних інвестицій має стати оцінка присутності їх в економіці як фактору
економічного та політичного суверенітету країни, адже великий капітал здатний
сильно впливати на політику уряду країни, у якій він провадить свою діяльність.
Отже, безконтрольне та занадто активне залучення прямих іноземних інвестицій до
країни може в подальшому призвести до економічного занепаду країни та її
залежності від інших країн у багатьох аспектах [2, 95].
Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в
Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого
залежить соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ
праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки [4, 25].
Перебіг сучасних політичних процесів та практична
реалізація встановлених цілей та пріоритетів поліпшення інвестиційної
діяльності в Україні переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й,
зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують ризики для
інвесторів, зумовлюючи тим самим втрати в конкурентній боротьбі за світові
інвестиційні ресурси. Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну в 2009 році
(без нерозподілених за видами економічної діяльності та надходжень від
приватизації), за попередніми даними Держкомстату, склав $5 634,6 млн., що
становить 51,6% надходжень 2008 року [5].
Можна
стверджувати, що обсяг прямих іноземних інвестицій скоротився вдвічі в 2009р.
порівняно з 2008 роком. Хоча потрібно зауважити той факт, що обсяги прямих
іноземних інвестицій в реальну економіку за попередні роки майже не змінилися і
складають близько 2 млрд. дол. на рік. Так
у 2008 році було інвестовано близько 8 млрд. дол., проте з них 5-6 млрд. дол.
спрямовані в банківський сектор, який не пов'язаний з реальним сектором
економіки.
При
цьому надалі, за незмінних умов, немає
підстав прогнозувати помітного збільшення припливу інвестицій в Україну.
Відтак, потенційні обсяги прямих
іноземних інвестицій в Україну знаходитимуться у найближчі 5 років на рівні 3 –
5 млрд. дол. США на рік, що не відповідає інвестиційним потребам національної
економіки [4, 27] .
Іноземні
інвестиції надходили, як і в минулих роках, з країн Європи, країн СНД та США. Інвестиції
надійшли з 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які
припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, належать: Кіпр - $8
593,2 млн., Німеччина - $6 613,0 млн., Нідерланди - $4 002,0 млн., РФ - $2
674,6 млн., Австрія - 2 604,1 млн., Сполучене Королівство - $2 375,9 млн.,
Франція - $1 640,1 млн., США - $1 387,1 млн., Віргінські Острови, Британські -
$1 371,0 млн. і Швеція - $1 272,3 млн. [5].
Отже,
можна
побачити, що по обсягах прямих іноземних інвестицій в Україну на першому місці
знаходяться Кіпр, на другому затвердилася Німеччина. На жаль, у системі, яка
сьогодні запроваджується в Україні, поки що багато упущень. За роки
незалежності в нашу економіку залучено менше 10 млрд. доларів прямих зарубіжних
інвестицій, тоді як оптимально їх потрібно понад 40 млрд. доларів. Хоча за
офіційними даними Державного комітету статистики обсяг прямих інвестицій з боку
Кіпру склав $8 593,2 млн., а з боку Німеччини - $6 613,0
млн. Кіпр, тільки 558 млн. доларів інвестував в економіку Донецької
області в 2007 році, що стало найбільшим вкладанням іноземного капіталу в
регіон. Звичайно, що він знаходиться на першому місці тільки завдяки тому, що
діє офшорна зона і вкладання інвестицій це ніщо інше як банальне “викачування”
грошей з нашої економіки.
Як
бачимо різке зниження прямих іноземних інвестицій, майже у два рази,
супроводжується світовою фінансовою кризою, тому іноземні інвестори не
ризикують вкладати свої засоби в таку нестабільну економіку, як українська. Від
початку фінансової кризи лише ізраїльські компанії втратили на українському
ринку близько півмільярда доларів. Це змусило багатьох з них відмовитися від
діяльності в Україні. Зокрема інвестори називаючи основну причину такої
поведінки наголошують, що не криза вплинула на їхню діяльність в Україні, а
місцева корупція та політична нестабільність в державі [6].
Отже, не
зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат
залишається несприятливим через політичну та економічну нестабільність,
криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність
належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій
та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних
інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів,
науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої
сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються
власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток.
Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне
становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з
провідними країнами світу.
Висновки. Нинішня криза є глибокою. Вона
охоплює і фінансову, й економічну сфери. На даний час фінансова криза принесла
значні труднощі Україні, але їх можна подолати – за умов кардинальних змін в
економічній і фінансовій політиці держави. Хоча реалізувати нову інвестиційну
політику у повному обсязі неможливо без переосмислення їх джерел на користь
внутрішнього інвестора.
Формуванню привабливого інвестиційного
клімату буде сприяти розвиток інвестиційного потенціалу та зниження ризиків.
Причому, іноземний капітал може сам розвивати інвестиційний потенціал країни,
якщо державне регулювання інвестиційного процесу буде спрямовувати його у
відповідні пріоритетні галузі та цим самим знижувати ризики у довгостроковій
перспективі. Пріоритетними можна вважати традиційно розвинуті галузі, але на
початковому етапі слід приділяти більше уваги інфраструктурі, аграрному та
промисловому секторам.
Список використаних джерел
1.
Губський Б. В. Проблеми міжнародного інвестування в Україні / Б. В.
Губський // Економіка України. – 2008. – №1. – с.22-28
2.
Збаразька Л.О. Удосконалення економічного стимулювання механізму
активізації інвестиційних процесів // Фінанси України. – 2007. – №11. с. 92-98.
3.
Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? // Економіка України. – 2007. - №8. – с. 6-12
4.
Попельнюхов Р. В. Інвестиційна привабливість економіки України / Р. В.
Попельнюхов // Інвестиції практика та досвід. – 2009. – №21. – с. 24-28
5.
Державний комітет статистики України: електронний ресурс. — Режим
доступу до даних.: http://www.ukrstat.gov.ua
6.
Електронна газета Сейчас:
електронний ресурс. – Режим доступу до сторінки.: http://www.seychas.ua/money/2009/4/23/news/7337.htm