Поліщук О.А., Замрій Ю.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Сучасні проблеми діяльності недержавних пенсійних фондів та шляхи їх вдосконалення

Актуальність. Запровадження недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) є одним з основних завдань і важливих кроків реформування системи пенсійного забезпечення України. Створення законодавчих передумов функціонування інститутів додаткового, добровільного пенсійного забезпечення є нагальною вимогою часу та необхідною умовою існування ефективної, соціально справедливої системи відносин у сфері соціального забезпечення населення. Перехід України до ринкового господарювання і реформи, що проводяться, не завжди супроводжувалися відповідною зміною соціальної політики взагалі і пенсійного забезпечення зокрема. Перерозподіл раніше планованих товарно-грошових потоків, економічна неспроможність деяких галузей і окремих регіонів поставили діючу пенсійну систему перед реальною загрозою банкрутства. Відсутність дієвих економічних важелів і механізмів дії на об’єкти і суб’єкти економічних відносин, зниження податкової дисципліни привели до фактичної фінансової неспроможності розподільної пенсійної системи, яка ґрунтувалася на солідарності поколінь, територій і галузей народного господарства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні теоретичні засади пенсійної реформи викладені у працях зарубіжних вчених та фахівців: М.Вінера, Гю Мак-Таггара, В. Роіка, В.Шахова, А. Соловйова. Значний внесок у дослідження цих проблем зробили О. Гаряча, Е. Лібанова, Б. Зайчук, В.Шамрай, М. Шаповал, В.Сценко, В. Новиков, О. Палій, І. Сирота, М. Бойко, А Нечай, І. Кравченко.

Основною метою роботи є дослідження сучасного стану діяльності недержавних пенсійних фондів та розробка пропозицій щодо їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Крім дослідження макроекономічних функцій недержавних пенсійних фондів, їх економічного, правового і податкового оточення, представляється актуальним вивчення фондів на мікрорівні або власне діяльності недержавних пенсійних фондів: залучення і розміщення активів (управління активами), застосування економіко-математичних моделей для розрахунку виконання фондами прийнятих зобов’язань по виплаті пенсій, окремі питання оподаткування.

У сучасних умовах, і це підтверджується досвідом промислово-розвинених зарубіжних країн, у відсутність бюджетного фінансування і недоліку інвестиційних ресурсів у підприємств, одним із способів залучення значних за об’ємом і тривалих по терміну грошових коштів є створення єдиного галузевого недержавного пенсійного фонду. Теоретичні і практичні аспекти діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні в сучасних умовах залишаються у стадії розробки. Багато розроблених питань вимагають пояснень і уточнень. Певна недосконалість правового і податкового регулювання недержавних пенсійних фондів, форм і методів державного регулювання, окремих методичних питань діяльності недержавних пенсійних фондів на фоні соціально-економічної значущості досліджуваного питання зумовили актуальність теми дослідження.

Із набранням в 2004 році чинності Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» в Україні розпочато широкомасштабну пенсійну реформу. Пріоритетними напрямками пенсійної реформи було визнано запровадження накопичувальної складової державного пенсійного страхування та накопичувальної системи недержавного пенсійного забезпечення.

Для запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення під керівництвом Уряду органами виконавчої влади розроблена необхідна нормативно-правова база, достатня для створення та діяльності недержавних пенсійних фондів та інфраструктури, що їх обслуговує. Зокрема, тільки Держфінпослуг, відповідно до своєї компетенції, розробила 31 нормативно-правовий акт, що регулює діяльність суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.

З метою проведення в суспільстві узгодженої та послідовної роботи щодо роз’яснення питань функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 30.05.07 № 364-р затвердив відповідний план заходів розрахований на 2007-2008 роки.

Вжиті заходи забезпечили поступовий розвиток ринку послуг недержавного пенсійного забезпечення. Починаючи з 2004 року зберігається стала тенденція щодо збільшення кількості установ, які надають послуги в системі недержавного пенсійного забезпечення.

Станом на 01.01.10 до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 84 недержавних пенсійних фондів. Крім того, продовжує зростати кількість суб’єктів, які мають на меті здійснювати діяльність з недержавного пенсійного забезпечення. В цілому, Держфінпослуг погоджено 112 статутів недержавних пенсійних фондів, серед яких 30 фондів розпочали процедуру реєстрації у ІІ кварталі 2009 року і складають той кількісний потенціал, який поповнить кількість недержавних пенсійних фондів вже до кінця цього року.

Найбільша кількість недержавних пенсійних фондів та суб’єктів інфраструктури, що їх обслуговує, зареєстрована в м. Києві – 52 НПФ з 85. Решта розміщена в регіонах (Дніпропетровська обл. – 10, Донецька обл. – 6, Харків – 4, Львів – 4, Івано-Франківськ – 4, Сімферополь – 1, Суми – 1, Черкаси – 1, Херсон – 1). Найбільшу кількість серед зареєстрованих пенсійних фондів складають відкриті фонди. Висока частка відкритих НПФ пояснюється більшою свободою вступу до них нових учасників (без прив’язки їх до конкретної галузі або підприємства).

Станом на кінець першого півріччя 2009 року Держфінпослуг видано 36 ліцензій на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів. 33 адміністратори недержавних пенсійних фондів вже уклали договори з обслуговування НПФ. З них 13 адміністраторів надають послуги більше чим одному фонду.

За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України видано 218 ліцензій на здійснення діяльності з управління активами, з яких право на управління активами недержавних пенсійних фондів отримало 44 КУА. Серед них 16 компаній надають послуги більше ніж одному фонду.

Ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача отримали 79 банків. З 31 банку-зберігача, що уклали договори з обслуговування недержавних пенсійних фондів, 18 банків надають послуги більше ніж одному фонду.

На середину 2009 року вже від 74 недержавних пенсійних фондів отримано повідомлення про укладені договори про надання послуг з адміністрування та управління активами, тобто про можливість залучати до фонду учасників та вклади. Але активну діяльність по залученню вкладників і учасників та формуванню пенсійних активів здійснюють 50 фондів.

Слід зазначити, що вже цієї кількості НПФ достатньо для обслуговування всіх бажаючих роботодавців та громадян країни брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні.

Для прикладу, в Польщі, де учасників НПФ більш 11 млн. громадян, працює всього 16 фондів. В Угорщині із 60 НПФ, створених у перші декілька років, зараз залишилось всього 21 фонд, в яких бере участь більше 40 відсотків зайнятого населення. В Чилі 80 відсотків учасників зосереджені у 5 великих фондах.

З урахуванням світового досвіду можна зробити висновок про поступове зниження динаміки росту чисельності в Україні недержавних пенсійних фондів та інфраструктури, що їх обслуговує з одночасним їх укрупненням в процесі зростання конкуренції та переваг, які несе консолідація цього ринку.

Рівень проникнення іноземного капіталу на ринок пенсійних послуг залишається помірним, але має тенденцію до зростання. На середину поточного року 22 відсотки статутного капіталу адміністраторів НПФ належало нерезидентам. Для прикладу, в банківському секторі нерезидентам належить близько 30 відсотків, а в страховому бізнесі біля 25 відсотків.

В той же час, вступ України до СОТ та збільшення доходів населення призведе до подальшого посилення інтересів іноземців до українського ринку пенсійних послуг, що в свою чергу посилюватиме конкуренцію та консолідацію цього ринку.

Питання формування пенсійних активів та функціонування всієї системи НПЗ напряму пов’язане із зацікавленістю юридичних та фізичних осіб у задоволенні своїх економічних потреб шляхом участі у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Станом на 01.01.2010 р. з одного мільйона суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб виступило засновниками недержавних пенсійних фондів лише 198, а в якості вкладників – 1729. Це свідчить про незначну зацікавленість на цьому етапі розвитку економіки власників та керівників підприємств і установ у створенні та участі в діяльності недержавних пенсійних фондів. Серед засновників НПФ майже 60% складають підприємства реального сектора економіки, 12% – фінансові компанії.

Висновки. Отже, найбільший інтерес до участі у системі недержавного пенсійного забезпечення виявили представники промислових підприємств. Це пов’язане як із необхідністю залучення додаткових «довгих» фінансових ресурсів, так і закріплення професійних кадрів на виробництві. В той же час, кількість підприємств і установ, які виступають засновниками та вкладниками пенсійних фондів постійно зростає, що свідчить про поступове розуміння власниками та керівниками підприємств користі накопичувального пенсійного забезпечення з одного боку, та тиску трудових колективів, профспілок на роботодавців з метою покращення соціального захисту найманих працівників. Позитивно впливає на цей процес і досвід адміністраторів НПФ.

Ураховуючи стрімке підвищення мінімального розміру пенсії за державною солідарною системою, сьогодні, поруч з проблемою наповнення Пенсійного фонду, гостро постало питання підвищення розміру заробітної плати як основи сплати страхових внесків до всіх інституцій пенсійної системи. Поліпшить ситуацію у сфері оплати праці введення Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників закладів і організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Якщо механізм стимулювання страхової діяльності потребує певної модернізації інструментарію з метою підвищення його результативності, то механізм інвестиційної діяльності системи пенсійного страхування – активізації впровадження його інструментарію.

Важливим завданням щодо подальшого розвитку пенсійної системи є запровадження цілісної системи звітності, фінансового обліку та державного контролю у сфері соціального страхування. З позицій солідарної та накопичувальної державних систем цьому сприятиме законопроект «Про єдиний соціальний внесок і адміністрування зору і обліку єдиного соціального внеску». Це дасть можливість вирішити проблеми, пов’язані з ухиленням від сплати страхових внесків, удосконалить контроль за надходженням та витрачанням коштів соціального страхування.

Список використаних джерел

1. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV.

2. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03.2001 № 2299-III.

3. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 № 1057-ІV.

4. Статистичний щорічник України за 2009 рік: за ред. О. Григоровича. – К.: ТОВ «Консультант», 2010. – 551 с.

5. www.pfu.gov.ua.