Лонська В.П., студентка

Житомирський національний агроекологічний університет

напрями вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів ПІДПРИЄМСТВ

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання підприємства є фінансові ресурси, які виступають у ролі господарюючих суб’єктів. Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. Не потребує доведення той факт, що розвиток підприємництва неможливий без надходження фінансових ресурсів, які формуються з різних джерел. При цьому важливе значення має оптимальне визначення їхньої структури, що сприяє мінімізації залучення додаткових фінансових ресурсів.

Відповідно до Закону України «Про підприємство», фінансові ресурси підприємств – це переважно прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, ресурси спонсорів.

Нестача фінансових ресурсів спричиняє виникнення, формування та зростання заборгованостей перед фінансовими інституціями, партнерами, інвесторами, працівниками, що негативно впливає на функціонування та можливості розширення подальшого економічного горизонту підприємств, оскільки при цьому скорочуються обсяги та ускладнюються умови їх фінансування.

Фінансові ресурси за умов реформування економіки України – важливий вид ресурсів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид ресурсів. Зауважимо, що на сьогодні ще не повною мірою розв’язано питання щодо розкриття економічної природи і сутності фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, недостатньо досліджуваною залишається фінансова діяльність підприємств за умов ринкової економіки. Усе це об’єктивно потребує нових підходів до формування та використання фінансових ресурсів як з погляду теорії, так і практики.

Фінансові ресурси є фундаментальною, багатогранною, а тому досить складною для дослідження категорією. Саме тому існують різноманітні тлумачення сутності та ролі фінансових ресурсів. Така неоднозначність відображає, по-перше, відірваність вітчизняної економічної науки від тих процесів, які нині відбуваються в національній економіці. По-друге, це свідчить про певне нерозуміння функціонування ринкової економіки та її законів, які поступово, але неухильно приходять на зміну командно-адміністративний системі.

Варто звернутись до тих тлумачень, які були сформульовані вітчизняними та зарубіжними науковцями. Так, М.Я. Коробов стверджує: «Фінансові ресурси підприємства – це його власні і позичкові грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу та використовуються у статутних цілях підприємства».

А на думку В.М. Родіонова: «Фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначенні для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників».

Із наведених вище тлумачень можна зробити висновок, що більшість авторів розуміє під фінансовими ресурсами грошові накопичення, доходи і надходження або ж фонди грошових ресурсів.

Для розв’язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова політика держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб’єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв’язанні соціально-економічних проблем у країні.

Ефективність фінансування підприємства неабияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності, територіального розміщення та інших чинників впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів щодо позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування підприємства.

Жодне сучасне підприємство не може дозволити собі такої розкоші, щоб спочатку залучати кошти, а вже потім перетворювати їх у фінансові ресурси для подальшого використання. Чому? По-перше, жодна копійка не надходить до підприємства просто так. Обов’язково проти кожної копійки, залученої підприємством, виступає або товар, або зобов’язання підприємства у вигляді цінних паперів. І по-друге, кожну копійку підприємство намагається залучати під прогнозований раніше напрям розвитку. Підприємство в сучасних умовах не може тримати довго на поточному рахунку залучені кошти, або ж формувати спочатку спеціальні фонди з них, а вже потім вкладати в реальні основні й оборотні засоби. Чим швидше підприємство пустить в обіг кошти, тим більшу величину доходу і прибутку воно може отримати в майбутньому. В іншому разі кожна хвилина «простоювання» коштів може вилитися підприємству у небажані збитки або недоотримані прибутки.

Ефективне використання власних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання сприяє забезпеченню процесу виробництва оптимальним їх розміром.

Раціональна структура формування фінансових ресурсів залежить не стільки від співвідношення власних і залучених коштів, скільки від дійового використання, загальної суми фінансових ресурсів. Тому надмірну частку власних фінансових ресурсів в їхній загальній сумі не завжди варто оцінювати позитивно.

Важливим напрямком вдосконалення процесу використання фінансових ресурсів є дальша оптимізація їхнього формування.