Калишенко В.О., Дідик С.П.
Харківський національний економічний університет, Україна
Огляд методів управління витратами як заходу щодо максимізації фінансовий
результатів підприємства
Очевидно, що рівень та абсолютна величина витрат суб'єкта господарювання
безпосередньо впливає на формування його прибутку як результату підприємницької
діяльності. При цьому управління затратами є невід'ємним
функціонально-організаційним блоком не тільки моделі управління прибутком
суб'єкта господарювання, а й фінансового менеджменту взагалі.
Аналіз діяльності багатьох підприємств показав, що основною проблемою
низьких показників їх фінансових результатів є постійно зростаюча собівартість
реалізованої продукції. Ефективність та результативність управління витратами
як складової моделі управління прибутком безпосередньо залежить від …….
Процес прийняття управлінських рішень тактичного й стратегічного характеру
базується на інформації про витрати й фінансові результати діяльності підприємства.
Слідством зазначених ринкових вимог стала поява у вітчизняній практиці нових,
або порівняно нових, методів управління витратами підприємства таких як:
функціонально-вартісний аналіз (ФСА), директ-костинг (CVP, маржинальний
аналіз), метод повних витрат (АС),
система стандарт-костинг (SC), ABC аналіз. Нами були розглянуті наукові праці,
як зарубіжних, так і вітчизняних учених-економістів, які займалися методологією
управління витрат підприємства: А.Апчерч, К.Друрі, Е.Аткінсон, В.Савчук, Ч.Хорнгрен
та ін [1, с.124].
Охарактеризуємо та проаналізуємо методи управління витратами.
Функціонально-вартісний
аналіз (ФСА) являє собою метод виявлення резервів зменшення витрат. Він базується на
функціях, які виконує об’єкт, і зорієнтований на оптимальні методи їхньої
реалізації на всіх стадіях життєвого циклу виробу. Його основне призначення в тому,
щоб виявити й попередити зайві витрати за рахунок ліквідації непотрібних
вузлів, деталей, спрощення конструкції виробу, заміни матеріалів та ін. [3, с. 358].
Методика директ-костингу (CVP, маржинальний
метод) базується на вивченні співвідношення між трьома групами економічних
показників: витратами, обсягом виробництва (реалізації) продукції й прибутком і
прогнозуванні величини кожного із цих показників при заданому значенні інших.
Даний метод управлінських розрахунків називають ще аналізом беззбитковості або
сприяння доходу. В основу методики покладений розподіл виробничих і збутових
витрат залежно від зміни обсягу виробництва на змінні й постійні й використання
категорії маржинального доходу, під яким розуміється виручка за мінусом змінних витрат. Маржинальний аналіз дозволяє
вивчити залежність прибутку від невеликого кола найбільш важливих факторів і на
основі цього управляти процесом формування його величини. За допомогою
маржинального аналізу обґрунтовуються такі управлінські рішення як вибір
варіантів зміни виробничої потужності, асортиментів продукції, ціни на новий
виріб, варіантів устаткування, технології виробництва, придбання комплектуючих
деталей, оцінки ефективності прийняття додаткового замовлення й ін. [5, c.
120].
Метод повних (поглинених) витрат Absorption Costing складається в
калькулюванні собівартості продукції з розподілом всіх виробничих витрат між
реалізованою продукцією й залишками продукції на складі. Це найбільш широко
розповсюджений підхід до калькулювання, який застосовується у бухгалтерському
обліку. Передбачається, що в розрахунку собівартості беруть участь прямі
матеріальні витрати, пряма праця, загальновиробничі витрати, а до витрат періоду
відносяться загальногосподарські витрати. Основними рисами системи AC є те, що
вона дає можливість регулювати величину звітного прибутку, міняючи графіки
виробництва, або величину базового обсягу виробництва, узятого для розрахунку
коефіцієнта розподілу постійних загальновиробничих витрат. За рахунок цього
можна управляти фінансовим результатом поточного періоду [4, с.394].
Одним з ефективних інструментів в управлінні витратами підприємства є
система обліку стандарт-костинг (Standard Costing), в основі якої лежить
принцип обліку й контролю витрат у межах встановлених норм і нормативів і
відхиленням від них. Standard Costing базується на тому, що більшість
технологій стабільні й передбачувані у своїй основі. При дотриманні технології
гарантії одержання якісної продукції дуже високі. Стабільна технологія дозволяє
з високим рівнем визначеності говорити про обсяги використання ресурсів
(сировини, матеріалів, енергоносіїв, праці, послуг) на різних етапах переробки.
Для визначення витрат, які будуть понесені при виробництві, до цієї інформації
необхідно додати ціни на ресурси й можна заздалегідь прорахувати собівартість
одержуваних виробів. Планування собівартості в системі Standard Costing те саме
що інженерне проектування, тому що витрати повинні бути тісно пов'язані з
технологічним процесом. У цей час звичною стає й зворотна ситуація, коли
інженерам ще на стадії розробки вироби задаються тверді рамки майбутньої
собівартості нового продукту (система Target costing).
Основна ідея Standard Costing – „передбачати” витрати. Система вимагає
встановити цільові показники по витратах, і змушує підкорити всю діяльність
досягненню цих цілей. Standard Costing вимагає провести одноразову об'ємну
роботу з нормування, калькулювання й ув'язуванню отриманих результатів із
цілями бізнесу, прийняти й зафіксувати на досить значний період результати цієї
роботи у вигляді стандартів, а потім зосередитися на досягненні поставлених
цілей за допомогою аналізу причин відхилень від цільових настанов. Фундаментом
Standard Costing є встановлення доказових норм витрат матеріалів, енергії,
робочого часу, кількості й продуктивності праці, заробітної плати й інших витрат,
пов'язаних з виготовленням якої-небудь продукції, напівфабрикатів на всіх
етапах виробництва. Сформувалося кілька підходів до розробки стандартів
нормативів. Standard Costing, як складна й багатопланова система управління
економікою підприємства, не могла не ввійти в суперечність із іншими системами
менеджменту, що паралельно використаються на підприємстві для організації
яких-небудь інших аспектів його діяльності [9, с. 28].
АВС-аналіз представляє собою технологію обґрунтування та прийняття управлінських
рішень щодо цільової локалізації затрат суб'єкта господарювання для потреб
моделі управління його прибутком. Основою АВС-аналізу є поняття „центру витрат”
- відокремленого функціонально організаційного процесу або явища (технологічна
операція, угода та ін.), що пов'язаний із формування однорідної сукупності
затрат підприємства. Центр втрат може розглядатися як у масштабах усього
підприємства, окремого структурного підрозділу, або ж іншого об'єкта аналізу.
Загальна структура реалізації ABC - аналізу включає наступні складові
елементи: аналіз техніко-організаційних та фінансових особливостей процесу
виробництва продукції (надання послуг чи виконання робіт); обґрунтування та
визначення центрів затрат суб'єкта господарювання. при цьому рекомендується (на
основі досвіду західних підприємств) використовувати 4-ри ступінчату модель
аналізу центрів затрат - виготовлення одиниці продукції, виготовлення партії
продукції, виготовлення окремого виду продукції, діяльність загального
характеру; відслідковування розподілу сукупності затрат відповідно до
визначених вище центів затрат; оцінка кількісних та структурних параметрів
центрів затрат та обґрунтування відповідних управлінських рішень [7, c. 205].
Таким чином, розглянувши різні методи управління витратами, найбільш
привабливим для сучасних підприємств можна визначити метод CVP або директ-костингу.
Оскільки він є єдиним з методів, що дозволяє вести оперативний облік для
прийняття поточних рішень та оцінки окремих елементів діяльності. Стосовно
прогресивних калькуляційних систем можна підсумувати проведене дослідження так:
найбільшу оцінку отримав метод функціонального калькулювання АВС, що
застосовується такими компаніями, як IBM, Macintosh та іншими [3, с. 251].
Можна стверджувати, що система АВС має найкращі перспективи застосування на
вітчизняних підприємствах у майбутньому.
Література:
1.
Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. – М.:
Финансы, 1997.
2.
Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості
продукції//Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – №9. – С. 3-5.
3.
Герасимчук З.В. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. для вищ. навч.
закладів. – Луцьк: Надстир’я, 2004. – 517 с.
4.
Друри К. управленческий и производственный учт: пер. с англ. Ученик. – М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 1071 с.
5.
Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування: Навч. посіб. для вищ. навч.
закладів. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 223 с.
6.
Манухина М.Ю., Кретова А.Ю. Исследования процесса управления прибылью
предприятия//Бизнесинформ. – 2006. – №1-2. – С.35-39.
7.
Тютюкина Е.Б. Финансы предприятий: Учебно-практическое пособие. –М.: Дашков
и К, – 252 с.
8.
Фінанси підприємств:Навч. посіб./Під. заг. ред. Г.Г. Кірейцева. – 2-ге
вид., перероб. та доп. – К.:ЦУЛ,2002. – 267 с.
9.
Юровский Б. Финансовый результат работы предприятия: бух. уч. и налогообл.
Ч.1. – Х.: Консультант, 2002. – 212 с.