Кравцова А. М., Чорната Л. С.
Вінницький національний аграрний
університет
ПРОБЛЕМИ
ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
В умовах інноваційного
розвитку економіки на українських підприємствах виникає необхідність більш
активного використання методів фінансового планування, яка обумовлена високим
рівнем невизначеності зовнішнього середовища, що впливає на збільшення ризиків
і втрат при прийнятті фінансових рішень, обертається кризовим фінансовим станом
більшості підприємств і потребує оптимізації використання фінансових ресурсів,
підвищення точності прогнозування й планування фінансово-господарської
діяльності.
Як відомо, фінансове
планування як управлінська функція є однією з найважливіших функцій фінансового
менеджменту підприємства. У практиці більшості українських підприємств процеси
фінансового планування і бюджетування є неефективними з декількох причин, у
число яких входять концептуальні помилки, неузгодженість із процесом
стратегічного планування, технологічні обмеження інструменту, обраного для реалізації
фінансового планування. Зростаючий ступінь невизначеності інформації та
нестабільності зовнішнього середовища призводять до того, що реалізація
фінансових планів відбувається за непередбачуваних умов.
Наявність
наведених проблем свідчить про необхідність розробки і застосування принципово
нових підходів до фінансового планування в умовах невизначеності, властивих сучасній
економіці. Для забезпечення ефективного управління фінансовими ресурсами
підприємств актуальним стає створення адаптивної системи фінансового
планування, що має бути гнучкою стосовно умов реалізації фінансових планів, і
методів її практичного використання на базі впровадження новітніх інформаційних
технологій.
Вивченню
проблем фінансового планування на підприємствах присвятили свої праці вітчизняні
і закордонні науковці: Акофф Р., Берсуцький Я., Бєлолипецький В., Бланк І., Горбунов
А., Гузь М., Єгоров П., Лисенко Ю., Петренко В., Поукок М., Стасюк В., Стоянова
Є., Тейлор А. та інші. Однак й досі у більшій мірі розроблено методологію поточного
й оперативного фінансового планування, а стратегічне фінансове планування
вивчене недостатньо. Тому розробка концептуальних основ, економіко-математичних
методів і моделей фінансового планування в умовах невизначеності, впровадження
інформаційного забезпечення фінансового планування на мікрорівні є актуальними завданнями.
Досвід як
зарубіжних фірм, так і українських підприємницьких структур свідчить, що
недооцінка планування, в тому числі фінансового, його ігнорування призводять до
значних, нічим невиправданих економічних втрат, і в кінцевому рахунку −
до банкрутства.
Планування як
важлива функція управління підприємством − об’єктивно необхідний процес
визначення цілей діяльності на певний період і засіб досягнення поставленої
мети. Саме планування об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною
метою діяльності, надає всім процесам односпрямованості та скоординованості. Це
дає змогу повніше та ефективніше використовувати наявні ресурси, професійно
розв’язувати різноманітні управлінські завдання [3].
Призначення
фінансового планування полягає у вирішенні таких основних завдань:
−
забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для його
нормальної господарської діяльності, в тому числі розширеного відтворення
основних засобів підприємства, формування обігових коштів, матеріального стимулювання,
забезпечення соціальних потреб працівників;
−
виявлення резервів у господарській діяльності підприємства та спрямування їх на
підвищення ефективності виробництва;
− забезпечення
раціональних та взаємовигідних економічних відносин підприємства з іншими
підприємствами-постачальниками матеріальних ресурсів, бюджетом та банками;
−
здійснення контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та за
утворенням й використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [2].
Відмітимо, що
процес планування має максимально передбачувати всебічне вивчення дійсності,
тенденцій, закономірностей розвитку об’єкта планування та середовища його
діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування є система об’єктивних
економічних законів, і в першу чергу − закону попиту і пропозиції. У
планах підприємства мають бути реалізовані вимоги цих законів, враховані об’єктивні
результати макро- та мікроекономічного аналізу стану, тенденції розвитку умов господарювання.
Також поряд
із загальними принципами управління та планування, існують і специфічні
принципи планування, до яких належать цільова спрямованість, системність,
безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів,
адекватність об’єкта та предмета планування. Варто звернути увагу на те, що
основою планування є вибір та обґрунтування цілей, кінцевої мети, результатів
діяльності підприємства [3].
Ефективність
і реальність планів економічного зростання значною мірою залежать від ступеня
реалізації принципу системності, згідно з яким планування має охоплювати всі
сфери діяльності підприємства, всі тенденції, зміни та зворотні зв’язки в
системі управління. Системний підхід повинен застосовуватися при обґрунтуванні
та вирішенні планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою
системного аналізу можна відповісти на такі важливі питання: визначення цілей
та їх субординація; порівняння альтернативних шляхів і способів досягнення
поставлених цілей, що розрізняються складністю, термінами реалізації,
соціальними наслідками тощо.
Важливою
проблемою і передумовою життєздатності планування є забезпечення його
безперервності, а саме:
−
підтримка безперервної планової перспективи, формування та періодична зміна
горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та
економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості
впливу управлінських рішень, ступеня передбачуваності майбутнього;
−
взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів;
− своєчасне
коригування перспективних та поточних планів з урахуванням початкових сигналів щодо
зовнішніх та внутрішніх змін умов господарювання.
Важливою
якісною характеристикою плану є його збалансованість, тобто необхідна і
достатня кількісна відповідність між взаємопов’язаними розділами та показниками плану [3].
Процес
фінансового планування має містити такі етапи: аналіз поточного фінансового
стану підприємства; прогнозування майбутніх значень планових показників;
безпосереднє складання планів і розробка процедури внесення коректив у процес
реалізації планів. Запровадження системи фінансового планування на підприємстві
передбачає не тільки складання та затвердження фінансових планів, а й контроль
за їх виконанням та внесення необхідних змін до них у процесі їх реалізації.
Оскільки ретельний аналіз поточного фінансового стану дає змогу сформулювати
реальні фінансові цілі, а прогнозування майбутньої діяльності підприємства
− визначити найоптимальніші шляхи їх досягнення, важливе місце займає
прогноз.
Прогнозування
є досить складним етапом фінансового планування, який вимагає від фінансової
служби високого рівня фахової підготовки у сфері не тільки фінансів, а й вищої
математики та програмування. Прогнозування завжди пов’язане з невизначеністю і
передбачає багатоваріантність, а тому фінансові плани можуть складатися за
різних припущень щодо очікуваних змін у діяльності підприємства та кон’юнктури
ринку [3].
Важливо
своєчасно акцентувати увагу на інструментарії планування. На сьогодні основним
інструментарієм короткострокового фінансового планування є: розрахунок циклу
обороту коштів (фінансового циклу); платіжний календар, який відображає обов’язкові
платежі підприємства протягом планового періоду; обсяги надходжень і витрат
коштів підприємства протягом планового періоду, а також моменти часу, коли
очікуються ці надходження та витрати [3].
Щоб досягти
поставленої мети, підприємствам необхідно:
−
визначити величину потрібних і реально можливих грошових ресурсів за джерелами
їх формування і напрямами використання для здійснення операційної,
інвестиційної та інших видів діяльності;
−
оптимізувати структуру капіталу за джерелами формування і напрямами розміщення;
−
визначити прогнозовану дохідність капіталу, авансованого на формування активів
підприємства;
−
розробити альтернативні чи запобіжні заходи на випадок відхилень від
прогнозованих показників;
−
контролювати й оперативно реагувати на хід виконання фінансового плану [1].
Слід
зауважити, що для забезпечення фінансової стабільності підприємств необхідно
більше уваги приділяти фінансовому плануванню з тим, щоб ресурсно забезпечувати
виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної
діяльності на засадах фінансової стійкості, створювати передумови для отримання
чистого прибутку в розмірі, достатньому для самоокупності й самофінансування.
Як показує
вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання, у підприємництві планування
починають широко використовувати в той період розвитку, коли після бурхливого
зростання чи становлення виникають проблеми зі зміцненням досягнутого успіху,
забезпеченням стабільності.
Для
українських підприємницьких структур можна виділити декілька сфер, де
відчувається потреба в застосуванні фінансового планування. По-перше, це новостворені підприємства. Активні процеси
розвитку підприємництва приводять до створення нових організацій та підприємств,
посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох із них.
Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без науково
обґрунтованого плану дій − бізнес-плану, який розробляється кожною
підприємницькою структурою в період заснування. У бізнес-плануванні гнучко
поєднуються виробничі та ринкові, фінансові й технічні, внутрішні та зовнішні
аспекти діяльності підприємства. Цей документ дає чітку відповідь на значну
кількість запитань і застерігає нових товаровиробників від можливих помилок і
прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур розробляється
маркетинговий план, оцінюються реальні конкуренти, визначається стратегія
розвитку, обґрунтовується оптимальний обсяг виробництва, штати працівників,
матеріальні ресурси, фінансові результати тощо. По-друге, це діючі
підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію
виробництва [4].
Таким чином,
в умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур змушені
постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх
конкурентоспроможних товарів і послуг, що призводить до значних структурних зрушень
у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва,
збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства.
Необхідність їх визначення ще до початку проведення серйозних змін у
виробництві викликає потребу планувати діяльність підприємства відповідно до
умов, що склалися або можуть скластися в майбутньому.
Література:
1.
Біла О. Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств / О.
Г. Біла// Фінанси України. − 2007 − № 4. − С. 112−119.
2.
Білик М. Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах / М. Д.
Білик // Фінанси України. − 2006. − № 4 . – С. 133–141.
3.
Марцин В. С. Планування як основна складова процесу фінансової діяльності /
В. С. Марцин // Фінанси України. − 2008. − № 4 − С. 23−31.
4.
Лисенко М. С. Фінансове планування як основа забезпечення фінансової
безпеки підприємств / М.С. Лисенко// Науково-технічна інформація. – 2009. – № 4.
– С. 15–18.