Оцінка ефективності діяльності промислових підприємств в умовах кризи

Олійникова О.М., Лісовенкова І.М., Національний гірничий Університет

Перехід України до ринкових відносин відбувається вже протягом багатьох років. Це дозволяє говорити про його результати, тим більш, що за цей же период постсоціалістичні країни Східної Європи та Балтії досягли в цьому напрямку помітних успіхів.

В Україні цей перехід виявився дуже складним та суперечливим. Процес реформування економіки країни не дав бажаних результатів, більш того, він став багато в чому руйнівним і протягом останніх років загальний стан в економіці України суттєво не поліпшується. Крім того, як показала практика, перехід до нових умов господарювання потребує значно більшого часу, чим це передбачалося раніше.

Україна вже давно стала індустріально розвинутою державою. Але на початок реформ промисловість України складали промислові підприємства - гіганти. У дореформовий період ряд галузей її економіки, зокрема важкої промисловості, випускав продукції на душу населення більше, чим відповідні галузі розвинутих країн, наприклад, США. Тому у ході проведення економічних перетворень у країні найбільш пострадали саме великі промислові підприємства. У роки існування СРСР їх будівництво в певній мірі було виправдано, оскільки саме на великих виробництвах досягається найбільша рентабельність, найбільш ефективне використання виробничих потужностей, а також можливість проведення масштабних науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт. Крім того, великі промислові підприємства складають фундамент економіки будь-якої розвинутої країни і в першу чергу визначають місце держави в системі господарських міжнародних відносин. У той же час вони є дуже інертними з точки зору зміни асортименту продукції, що виробляється, а з втратою навіть невеличкої частки споживачів відчувають значні фінансові труднощі. Крім того, у розвинутих країнах такі підприємства функціонують у ринковому середовищі з відповідною законодавчою базою і у тесному зв'язку з переважно великим числом дрібних фірм і компаній. Фактична відсутність таких умов і обумовила те, що промисловість України виявилася не готовою до ринкових відносин. [1]

Ще більш поглибило тяжке становище промисловості України економічна криза, масштаби якої прийняли глобальний характер восени 2008 року Все більше число економістів сходиться на думці, що світова історія ще не знала подібних криз, і це ставить перед економічною наукою цілий ряд питань. Деякі з цих питань відносяться до теорії конкуренції і, зокрема, до теорії оцінки ефективності діяльності промислових підприємств в умовах кризи.

Переконливим свідченням існування проблеми коректності уявлень про економічний зміст поняття конкурентоспроможності підприємств і методів оцінки ефективності діяльності промислових підприємств в умовах кризи можуть служити численні факти в різних галузях економіки неспроможності компаній - світових лідерів до подальшого функціонування в умовах кризи без термінової і великомасштабної допомоги урядів або потужних недержавних інвесторів. Зазначені факти спростовують усталене подання про такі компанії як про конкурентоспроможні, тобто здатні успішно функціонувати в різних зовнішніх умовах. [2]

Таким чином, для виведення підприємства з фінансової кризи необхідно своєчасно здійснювати діагностику проблеми його неплатоспроможності та планування подальшого функціонування, а також розробити єдиний методологічний підхід щодо виявлення кризи розвитку підприємства та механізм проведення оздоровчих заходів як організаційних, так і фінансових.

Також з метою мобілізації фінансових ресурсів та оптимізації їх використання необхідно здійснювати аналіз та економію витрат шляхом постатейного контролю за витрачанням коштів; планувати вхідні та вихідні грошові потоки на підприємстві; фінансувати інвестиційні та інноваційні проекти і програми; визначати потребу в капіталі для фінансування необоротних та оборотних активів підприємства; робити пошук можливих джерел фінансування оздоровчих заходів заходів, наприклад, або від продажу частини майна боржника, або від грошових надходжень у вигляді інвестицій або кредитів і таке інше.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану, який показує, в яких конкретних напрямах треба вести цю роботу. Відповідно до цього результати анализу дають відповіді на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.

Виходячи з сутнісних характеристик ринкової економіки, а також враховуючи особливості економічної кризи України, можливе інше уявлення сфери дії оцінки ефективності діяльності підприємства (рис. 1)

Рисунок - 1 Схема оцінки ефективності діяльності підприємства

Стрижньовим елементом поданої схеми є оцінка ефективності діяльності підприємства, пов’язана з вивченням дії законів економічного і суспільного розвитку в конкретній соціально-економічній формації. Її головна цільова установка полягає в оцінці і пошуку шляхів найбільш ефективного використання ресурсів, що забезпечують досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини і суспільства. Оцінка ефективності складає у відомому сенсі теоретичну базу ряду інших суспільних наук (статистика, бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності, фінансовий аналіз тощо) і разом з тим використовує отримувані в рамках конкретно економічного аналізу кількісні оцінки.

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використанням. Фінансовий стан є результатом взаємодії всех елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарських чинників.

Основними завданнями аналізу финансового стану підприємства є:

— оцінка динаміки складу і структури активів, їх стан і рух; оцінка динаміки складу і структури джерел власного і позикового капіталу, їх стан і рух; аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства й оцінка зміни її рівня; аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності активів його балансу.

Головна мета аналізу — своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан, у свою чергу, робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою різного типу моделей, що дозволяють структурувати й ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні. [3]

Планування фінансових результатів в умовах кризи залежить від безлічі факторів: внутрішня або загальноекономічна криза, тривалість кризи, галузь, розміри підприємства, стан ринку, а також безпосередньо від фінансового планування. На прикладі Великої депресії (1929-1933 рр..) можна показати, що галузі з високим ступенем концентрацією виробництва (сільгосп обладнання, транспортні засоби, цемент, залізо і сталь) більше схильні до спаду виробництва (від 66 до 84%), ніж галузі з низькою концентрацією виробництва (текстиль, продукти харчування, шкіра, сільгосп продукти) 10-30%.

Ефективне планування можливе лише за умови дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів. Так само, обсяг фінансових ресурсів, розрахованих на основі фінансових планів, усуває надмірні запаси матеріальних ресурсів, непродуктивні витрати, позапланові фінансові інвестиції і т.д. Фінансове планування створює необхідні умови для ефективного використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції.

Особливості планування в період кризи визначаються, з одного боку, внутрішніми і зовнішніми умовами, в яких знаходиться підприємство-боржник, з іншого - принципами, на яких будується процес антикризового планування.

Специфіка умов, в яких проходить антикризове планування:

1. Стислість термінів планування (приблизно один місяць, за винятком особливих обставин).
2. Недостатність внутрішніх, особливо фінансових ресурсів.
3. Негативний вплив зовнішніх, особливо ринкових, факторів на весь процес антикризового планування, в тому числі постійне погіршення стану підприємства на різних етапах процесу планування та реалізації планів.
4. Необхідність постійного відстеження змін внутрішнього та зовнішнього середовища, внесення коректив в оперативне планування і реалізацію антикризових заходів.
5. Особлива роль контролю на всіх етапах планування: зсередини - арбітражним керуючим; ззовні - кредиторами.
6. Несприятливий соціально-психологічний клімат на підприємстві, можливість фальсифікації вихідних даних та (або) саботаж планованих заходів.
7. Врахування особливостей фази кризи підприємства-боржника та його прогнозних моделей.
8. Вплив змін в законодавстві на внутрішнє планування.
Планування в умовах кризи передують наступні етапи:
1) досліджується фінансовий стан підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку;
2) визначаються масштаби наслідків впливу кризи;
3) вивчаються основні фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства. [4]

У підсумку можна зазначити, що оцінка ефективності діяльності підприємства сьогодні повинна орієнтуватися на ринкові умови, що змінюються, державну політику в галузі реформування і становлення бухгалтерського обліку і аудиту, давати практичні напрями поліпшення фінансового стану підприємств і подолання кризових станів, в т. ч. банкрутства. Головними інструментами виведення підприємства з фінансової кризи мають бути діагностика проблеми його неплатоспроможності та планування подальшого функціонування.

Література:

1. Калініченко О.О. Кризові явища відчизняних підприємств / Економіка. Управління. Інновації / Електронне наукове фахове видання 2009 №2 // спосіб доступу: URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2009_2/09kooyvp.pdf

2. С.И. Савчук Влияние мирового экономического кризиса на уровень конкурентоспособности предприятий. Модельный анализ. / Вісник Хмельницького національного університету 2009, № 4, T. 1 / с.129-133

3. Р. В. Руда Аналіз фінансового стану підприємств та його значення в сучасних умовах / Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(7)2009 / c.54-59

4. Гавриленко В.В., Воробьев Ю.Н. Планирование финансовых результатов в условиях кризиса / Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції 2009 №2 / с.39-41