Кличенко
Яна Ігорівна
Національний технічний університет України «КПІ»
Ідентифікація
на основі біометричних даних
Біометрія - наука, що займається вимірюванням
біологічних об'єктів.
З необхідністю не
тільки максимально точно визначити біометричні характеристики людини, а й
ідентифікувати його персону ми стикаємося повсякчасно. Посвідчення, паспорти,
бейджі, підписи, паролі, PІN-коди необхідні нам для авторизації при вході в
будинок, перетині кордону, отриманні грошей в банку чи, автоматично, в
банкоматі тощо.
Найдавніші методи ідентифікації мали механічний характер,
грунтувалися переважно на використанні певних технічних значень. Цей же принцип
ліг в основу новіших технологій з використанням пластикових бейджів, магнітних,
смарт-карток з електронним чи оптичним пристроєм запам'ятовування. В цих
системах передбачено досить високий рівень захисту від підробок, копіювання і
фальсифікації. Разом з тим технічним системам притаманна одна дуже суттєва вада
- орієнтування на верифікацію самого предмета авторизації - картку, бейдж,
посвідчення, а не на власне персону-власника. Система контролю доступу в даному
разі відстежує проходження карток без підтвердження ідентичності персони, що
скористалась ними. Іншими словами: картка може бути загублена, викрадена,
передана і використана іншою особою.
Системи, які грунтуються на спеціальних знаннях, конкретніше
паролях та секретних кодах, намагаються виключити ці недоліки. Разом з картками
вони значно підвищують рівень безпеки. Проте паролі забуваються, записуються на
аркушах паперу, передаються по телефону і викрадаються через підглядування за
допомогою прихованих відеокамер, клавіатурних шпигунів тощо. Але нові
технологічні рішення розвиваються за тими ж законами, що і все людське
суспільство. Спіраль прогресу вивела на нові можливості використання архаїчного
методу авторизації за допомогою пальця, прикладеного до документа. Це і привело
до появи сучасної технології біометрії. Єдиним напрямом для беззаперечної
ідентифікації особи є автоматичне визначення її особистих характеристик, які
називаються біометричними. Відповідно до цього з'явилась і нова технологія
ідентифікації - біометрична. В основі її лежить розуміння, що архаїчний
відбиток пальця може бути тим самим, практично неповторним, об'єктом, за яким
повністю ідентифікується персона. Недарма в дуже важливих моментах для
посвідчення особи, наприклад, під час голосування в парламенті Туреччини,
використовується біометрична система ідентифікації з автоматичною перевіркою
відбитка пальця.
Нині існують різні способи і методи біометричної ідентифікації,
але вони базуються в основному на вимірюванні фізіологічних властивостей, а
також особливостях поведінки особи. Серед них такі напрямки, як розпізнавання
за геометрією руки і пальців, венозною структурою, райдужною оболонкою,
внутрішньою структурою дна ока, рисами обличчя, відбитками пальців. Відомі
спроби використання для цих цілей зовнішньої форми вуха, структури долоней і
навіть запаху людського тіла, хоча результати практичного застосування
останнього невідомі.
До високоефективних з точки зору вірогідності
методів можна віднести ідентифікацію за аналізом ДНК людини. Досі не існувало
таких технологічних рішень, які уможливили б її ширше використання.
Устаткування для ДНК- тесту надто дороге: біохімічна лабораторія. Хоча на хвилі
боротьби з тероризмом і криміналом кількість таких лабораторій в Європі та
Північній Америці значно зростає.
Розмовляючи по телефону, ми не завжди усвідомлюємо, що цей
пристрій може бути використано для ідентифікації особи за голосом. Пристрої
такої системи аналізують енергетику і динаміку спектра мови, а в деяких
випадках і самі слова. Дані системи характерні великими допусками і, як
наслідок, відносно низьким рівнем безпеки, що означає високу ймовірність
нерозпізнавання ідентичності особи.
Характер роботи за клавіатурою також може використовуватися в цій
сфері. Тут проблемним є насамперед зміна результатів вимірювань у залежності
від клавіатури, а також відсутність характерних особливостей у людей, які мало
користуються, або зовсім не торкаються клавіатури.
Незабаром, із здешевленням затрат, у широкий вжиток увійдуть
побутові пристрої, оснащені біометричними пристроями, в пам'яті яких
записуватимуться характеристики їхнього господаря, кому вони і будуть
підкорятись. Нещодавно в Канаді введено в експлуатацію багатоквартирний будинок
з вмонтованою біометричною системою доступу. Ключами для входу мешканців,
обслуги і гостей використовуються їхні пальці. Однак розвиток подібних систем
наштовхується на перепони. Це викликано насамперед відносною новизною
біометричних технологічних рішень, особливо для сфери непрофесійного вжитку.
Хоча перші пристрої цього типу були виготовлені близько 20 років тому, вони
мали великі розміри, повільну дію та надзвичайну дорожнечу. Й нині перенесення
цих технологій на використання в таких сферах, як, наприклад, банкомати (АТМ)
потребує значних інвестицій, а отже процес затягується в часі. Вартість
біометричних пристроїв нині вища, ніж тих, які грунтуються на магнітних
картках, але вона вже наближається до цін на системи смарт-карток, і з
тиражуванням стане ще доступнішою.
Не можна не виокремити фактор недостатньо адекватного сприйняття
цих пристроїв з боку користувачів. У більшості випадків присутній брак
розуміння суті і принципів масових комерційних біометричних систем, які
застосовуються для захисту об'єктів фізичної чи інтелектуальної власності. Швидкість операції розпізнавання або ідентифікації
в сучасних біометричних системах навіть за наявності тисяч користувачів (доступ
персоналу до великих підприємств, аеропортів, атомних станцій) вимірюється
секундами, тобто відповідає запитам виробничого режиму. Відомо, що найпершими
користувачами систем біометричної ідентифікації були організації з високим
рівнем безпеки: банки, ядерні реактори, арсенали.
Можливості використання біометричних систем в службах
прикордонного контролю, паспортах, ідентифікаційних картках, посвідченнях
водіїв прискоряться з введенням єдиних міжнародних
стандартів. Хоча деякі країни ефективно використовують біометричні системи за
внутрішніми стандартами.