Економічні науки / 13. Регіональна економіка

Токарчук Діна Миколаївна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Методичні основи ОЦІНЮВАННЯ соціальної інфраструктури сільських поселень

В сучасних умовах у створенні суспільно необхідного продукту зростає роль соціальної сфери, яка особливо проявляється в розвинутих країнах світу, де частка працівників, зайнятих у соціальній сфері, вища, ніж у матеріальному виробництві. Розвиток соціальної сфери безпосередньо впливає на стан економіки й культури країни, тому можна стверджувати, що працівники освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства тощо відіграють вагому роль в розвитку економіки країни.

Під соціальною сферою Павлов О. розуміє життєве середовище, в межах якого відбувається фізичне та духовне витворення особистості. В цьому сенсі її кількісним виміром виступає соціальна інфраструктура, яку складають відповідні підприємства, установи і заклади, а якісним - соціальний розвиток, що віддзеркалює стан життєвого середовища [1].

Соціальна інфраструктура - сукупність організацій, послуг і сфер, які забезпечують сприятливі умови життєдіяльності людей на виробництві та в побуті. Галузі соціальної інфраструктури не виробляють продукції, але вони створюють умови для її виробництва [2].

Ми вважаємо, що під соціальною інфраструктурою варто розуміти увесь комплекс галузей, які забезпечують життєдіяльність населення та розвиток суспільного виробництва. Слід розрізняти соціально-побутову (побутове обслуговування населення, житлово-комунальне господарство, торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв’язок) і соціально-культурну (охорона здоров’я, освіта, культура та мистецтво, рекреаційне господарство, фізична культура та спорт) інфраструктуру.

Оцінка стану соціальної інфраструктури, динаміки розвитку її складових, розробка методів управління розвитком інфраструктури на регіональному рівні в умовах ринкової економіки на сьогоднішній день є актуальними і необхідними, згідно з програмами державного та регіонального розвитку [3].

Дослідження соціальної інфраструктури умовно можна поділити на чотири етапи.

На першому етапі дослідження потрібно ознайомитися зі станом досліджуваної проблеми, визначити об’єкт та предмет дослідження, що пов’язаний, в першу чергу, з ознайомленням із понятійним апаратом та аналізом методичних підходів. Необхідно встановити роль та значення соціальної інфраструктури в період трансформації економіки країни; розглянути основні зв’язки між різними видами інфраструктури (виробничою, ринковою та ін.), що впливають на розвиток та розміщення її основних об’єктів. Далі потрібно сформувати вимоги сучасного суспільства до рівня розвитку та якості і кількості послуг, що надаються соціальною інфраструктурою країни та певних її регіонів. Наступною складовою цього етапу повинен стати вибір підходів (з якої позиції буде розглядатись об’єкт), напрямів і методів дослідження; виявлення основних закономірностей розвитку та розміщення соціальної інфраструктури, факторів і принципів, що впливають на її розвиток і розміщення.

Другий етап складається з проведення аналізу рівня розвитку соціальної інфраструктури та дослідження впливу різноманітних чинників на її розвиток та розміщення. Основою другого етапу є аналіз сучасного стану соціальної інфраструктури, визначення основних тенденцій в розвитку житлово-комунального господарства, освіти, культури тощо; встановлення спектру проблем, що перешкоджають розвитку соціальної інфраструктури як на державному, так і на регіональних рівнях; характеристика сфер соціальної інфраструктури та розподіл регіонів за рівнями забезпеченості її об’єктами.

Третій етап полягає у виявленні тенденцій розвитку соціальної інфраструктури та напрямів удосконалення її розвитку та розміщення; аналізі основних засад державного регулювання розвитку та механізму вдосконалення територіальної організації соціальної інфраструктури.

Четвертий етап базується на визначенні перспектив розвитку соціальної інфраструктури та розробці прогнозів.

Ми зупинимося детальніше на методичних основах визначення рівня розвитку соціальної інфраструктури сільських поселень, що дасть змогу в подальшому розробити ефективні програми соціально-економічного розвитку регіонів.

Стан соціальної інфраструктури окремих населених пунктів оцінюють, виходячи з таких основних показників, як кількість відвідувань та ліжко-місць в оздоровчих закладах; метраж площі в торговельних закладах; кількість посадочних місць у навчальних закладах в розрахунку на загальну чисельність дітей, що проживають у даному населеному пункті; навантаження на одного лікаря, медсестру, на одного вчителя в школі, вихователя дитячого садка.

Розраховуються також узагальнюючі показники, наприклад, забезпеченість сільського населення тим чи іншим видом послуг, виражена у відсотках, тобто фактична кількість послуг ділиться на норму. В Україні наразі існує проблема розробки сучасних соціальних нормативів забезпеченості населення школами, дитсадками, лікарнями, клубами та іншими об'єктами соціальної сфери. Через їх відсутність нині продовжують користуватися застарілими нормативами з розрахунку на 1 тис. чол. населення.

Важливою характеристикою є територіальна доступність, тобто середня відстань від споживача до місця локалізації закладу, який розраховується як радіус доступності. Територіальна доступність об’єктів соціальної інфраструктури фактично є критерієм оптимальності розміщення цих об’єктів та ефективності їх територіальної організації. Крім загального радіусу доступності до об’єктів соціальної інфраструктури, можна визначити радіус доступності по кожній сфері діяльності та до певного об’єкта.

Система показників соціального розвитку досить різноманітна, що ускладнює її використання в аналітичних цілях.

Побудова інтегрального показника розвитку сільської соціальної інфраструктури передбачає [4]:

- подання часткових (окремих) показників в одній розмірності(в єдиній шкалі), а саме у відносних величинах;

- підбір часткових показників, однорідних за ефектом збільшення числового значення;

- зважування (бальну оцінку) значущості кожного компонента.

Важлива методична вимога щодо розрахунку інтегрального показника полягає в тому, що система часткових показників, які інтегруються, має формуватися за одним з двох принципів – або «чим більше, тим краще», або «чим більше, тим гірше». Наступною вимогою є зважування значущості складових інтегрального показника, що робиться за допомогою методу експертних оцінок.

Методики оцінювання рівня організації та розвитку соціальної інфраструктури пропонуються багатьма вченими. Зокрема, професор В. Савчук пропонує наступну формулу [5]:

де І – узагальнений показник розвитку соціальної інфраструктури (%); f_i – фактична забезпеченість і-тим видом послуг; n_i – нормативна забезпеченість і-тим видом послуг; q_i – коефіцієнт пріоритетності і-того виду послуг (визначається на основі експертних оцінок). Враховуючи відсутність нормативів для деяких галузей соціальної інфраструктури, можна здійснювати порівняння із середнім значенням по регіону, чи в цілому по країні.

А. Лісовий пропонує не зважати на значущість складових інтегрального показника, щоб уникнути суб’єктивізму в складальному процесі оцінки, а за основу прийняти не середні показники по області, а максимальні [4]:

де n_{i max} – максимальна забезпеченість і-тим видом послуг.

На думку С. Бондар, у загальному вигляді рівень розвитку соціальної інфраструктури села може бути визначений як сума його окремих складових за наступною формулою [6]:

де П – загальний рівень розвитку соціальної інфраструктури; П_і – окремі види соціальної інфраструктури; N – число окремих видів соціальної інфраструктури; k_і – ваговий коефіцієнт для кожного виду соціальної інфраструктури.

О. Шуст пропонує методику розрахунку потреби в об’єктах обслуговування та розміщення об’єктів, що базується на мінімізації сумарної (або середньої) відстані чи часу, необхідного для переміщення між місцем проживання та об’єктом, що є ціллю поїздки [7]. Економічну ефективність вибору рішення можна визначити за допомогою загальної формули економічної ефективності будівельного об’єкта:

,

де Е – економічна ефективність об’єкта; П – прибуток від об’єкта; З – витрати, пов’язані з об’єктом.

Прибуток від об’єкта визначається доходом безпосередньо самого об’єкта (при умові, що вона платна) та прибутком, який отримує об’єкт тяжіння населення з об’єктом, але без даного об’єкта не отримував би (тут доцільно поглибити дослідження соціальних наслідків функціонування СІС).

Витрати, пов’язані із об’єктом, можна також поділити на дві категорії: вартість будівництва об’єкта - (З_б) та витрати на експлуатацію об’єкта - (З_екпл), а також негативні наслідки (екологічні).

Таким чином, існує багато методик і напрацювань щодо оцінки рівня розвитку і забезпеченості сільської місцевості об’єктами соціальної інфраструктури.

На нашу думку, при аналізі соціальної інфраструктури більшу увагу слід приділити не кількісним, а якісним показникам розвитку, оскільки загальновідомо, що рівень послуг на селі залишається на низькому рівні..

В умовах реформування села перспективи розвитку його соціальної сфери необхідно пов'язувати з запровадженням концепції просторового облаштування території. Основну увагу слід зосередити не стільки на доцільності розміщення об'єктів соціальної інфраструктури в кожному сільському населеному пункті, скільки на встановленні зв'язків між поселеннями. Доцільним видається поділ областей на окремі зони зростання з потужними центрами, які забезпечать населення якісними соціальними послугами.

Література:

1. Павлов О.І. Концептуальні засади розвитку соціальної сфери села в умовах його реформування // Статистика України. – 2005. – №3. – С.77-80.

2. Семенда Д. Економіка підприємств. Навчально-методичний посібник, Умань, 2006. – 227 с.

3. Про державне прогнозування та розробку програми економічного та соціального розвитку України: Закон України // http://zakon.rada.gov.ua.

4. Лісовий А. Методичні підходи до оцінювання сільської соціальної інфраструктури в Україні // Економіка України. – 2007. – №5. – с 52-55.

5. Савчук В.К. Теорія і практика оцінки ефективності інвестицій в Україні // Економіка України. – 2003. – №12. – С.19-25.

6. Бондар С. І. Розвиток соціальної інфраструктури села в ринкових умовах. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – Харків, 2005. – 20 с.

7. Шуст О.А. Принципи та методи просторової організації соціальної інфраструктури села в умовах економічних трансформацій. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – Львів, 2004 – 20 с.