Економічні науки/1. Банки і банківська система

к.пед.н. Полєщук І.Ф., Овчарук Н.А., Кондратишина І.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Методи аналізу діяльності комерційних банків

На сьогоднішній день, в умовах виходу з кризи банки як фінансові установи відіграють визначну роль у піднятті попиту населення, у розширенні виробництва підприємств, у зміцненні економіки цілої держави. Не є таємницею, що в наш час банки втратили довіру у своїх клієнтів, тому гостро стоїть питання яким чином цю довіру відновити. Відповідь дуже проста - підвищити надійність самих банків, зміцнити їхній фінансовий стан, поліпшити якість наданих послуг, а також зробити умови надання цих послуг більш доступними, раціональними і не завуальованими. Для того, щоб привернути до себе нових клієнтів, а також не відштовхнути постійних, банк завжди повинен бути зацікавленим у стійкості фінансового стану, ліквідності своїх активів, надійності та платоспроможності. Надійність банку сьогодні стає першочерговим питанням і є дуже актуальним. Для визначення надійності банку передусім аналізують його прибуток, оскільки він є основним показником результативності його фінансової діяльності. Тому розрахунок, аналіз і прогнозування показників банківської прибутковості й рентабельності є необхідною умовою його ефективного функціонування. Підсумовуючи все вище сказане, можна сказати, що питання аналізу діяльності комерційних банків, а також методів його здійснення є цікавим і актуальним для дослідження.

Основними завданнями аналізу діяльності комерційного банку є визначення джерел збільшення доходів і зменшення витрат, пошук резервів підвищення прибутковості й рентабельності, забезпечення ліквідності, зміцнення фінансової стійкості та надійності банку, дотримання встановлених економічних нормативів, мінімізація банківських ризиків [1,с. 129]. У процесі аналізу банківської діяльності необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності.

Основними методами аналізу банківського балансу є метод порівняння, групування, використання абсолютних і відносних показників, а також графічний і табличний методи. Метод порівняння – дає змогу визначити рівень і причини відхилень за різними статтями. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння:

1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;

2) зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

3) порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку банку;

4) зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

5) зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

6) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.

Метод групування – дає змогу розібратися в суті процесів, що аналізуються, шляхом систематизації балансових даних. Наприклад, згрупувавши доходи і витрати банку від надання кредитів та депозитів різним клієнтам, можна наочно відобразити чи покриваються витрати отриманими доходами від здійснення цих послуг.

Метод використання абсолютних і відносних показників допомагає охарактеризувати кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та відобразити співвідношення певних абсолютних показників. До відносних показників відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку, тощо.

Графічний метод допомагає зобразити потрібну інформацію у більш наочному і зрозумілому для користувача вигляді, наприклад, відобразити динаміку зміни обсягу наданих кредитів за різні роки. Так само і табличний метод відображення аналітичних даних є найбільш зручною і раціональною формою представлення аналітичної інформації про досліджуваний об’єкт. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.

Всі перелічені методи можна застосовувати до різних об’єктів аналізу, серед яких одним з найважливіших об’єктів при дослідженні банківської діяльності є власний капітал. Зокрема, вивчення власного капіталу слід починати з аналізу складових його елементів, їх питомої ваги в сукупному капіталі. Аналіз структури власного капіталу банку потрібно здійснювати у динаміці, щоб відстежувати зміну його складових елементів, визначати тенденції їх розвитку, фактори, що впливають на їх обсяг. Важливо порівняти структуру власного капіталу конкретного банку з аналогічними показниками інших банків або із середньо-банківськими. Потрібно враховувати і зовнішні чинники, які також впливають на формування власного капіталу, зокрема стан, в якому перебуває економіка країни. Збиткова діяльність більшості суб'єктів господарювання, наприклад, зменшує можливості банків збільшувати розміри статутного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій, змушує шукати інші джерела ресурсів. Важливо під час аналізу власного капіталу визначити вартість окремих його складових елементів, а потім порівняти із вартістю залученого та позикового капіталу, що дасть нам змогу визначити коефіцієнт автономності (незалежності) комерційного банку, допоможе відобразити забезпеченість витрат банку власними ресурсами.

Не менш важливим є аналіз залученого капіталу або зобов’язань банку. Оскільки банк — це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість підприємства, проте негативно характеризує його ділову активність. Аналіз зобов'язань банку починають з визначення їх суми за балансом, потім потрібно охарактеризувати зміни суми зобов'язань банку в динаміці в абсолютному та відносному виразах. Основним моментом в аналізі зобов’язань є дослідження ризиків, які викликані розширенням залучених коштів, що беруть на себе менеджери. Для підтвердження обґрунтованості та ефективності залучення додаткових ресурсів слід порівняти вартість їх залучення з прибутком від їх використання.

Прибутковість – один з найважливіших показників банківської діяльності, так як саме прибуток є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, бази для підвищення добробуту банківських працівників [2, с. 112]. Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є:

‒ обсяг капіталу банку, який відображається у пасиві балансу;

‒ рівень ефективності використання активів банку розраховується як відношення доходів банку до сукупних активів;

‒ мультиплікативний ефект капіталу визначається через мультиплікатор капіталу — це важіль управління банком за допомогою якого він повинен забезпечити бажану збалансованість між власним капіталом додатковими фінансовими ресурсами. Іншими словами, це здатність капіталу банку залучати в оборот додаткові гроші, не порушуючи фінансової стійкості. Мультиплікатор капіталу визначається відношенням сукупних активів до балансового капіталу банку;

‒ рентабельність доходу - відношення прибутку до оподаткування до доходу банку.

А знаючи фактори котрі впливають на зміну прибутку, можна досліджувати і аналізувати зміну останнього під впливом зміни різних чинників, що дасть змогу коригувати та планувати діяльність банку, впливати на об’єм отримуваного прибутку, прогнозувати формування доходів та витрат, що необхідні для отримання таких доходів.

Існують різні методики економіко-статистичного аналізу прибутковості й ефективності діяльності комерційного банку:

1) аналіз ефективності з використанням взаємозв’язку часткових показників ефективності з відповідними мультиплікаторами (наприклад, ROE);

2) визначення впливу окремих чинників на прибутковість банку за допомогою виробничої функції [2, с.112] .

Грунтуючись на міжнародному досвіді, треба розробити сучасніші показники, які краще відповідають сьогоднішнім вимогам української банківської системи. В їх основу можуть лягти способи розрахунку рентабельності банку, які використовують у сучасній банківській практиці інших країн:

1. Ефективною моделлю контролю і управління діяльністю комерційного банку є формула Дюпона, за яким аналіз здійснюється за певний період. Особливого аналізу надають аналізові фінансового важеля, тому що загальний рівень банківського ризику визначається операційним і фінансовим ризиками, при цьому, якщо перший не є високим – банк може дозволити проводити ризикованішу політику з вищим значенням мультиплікатора:

ROE = ROA*Lf,

ROA – чистий дохід активів;

Lf – мультиплікатор капіталу (відношення активів до капіталу банку ).

2. Загальну рентабельність банку можна визначити за допомогою моделі Гордона:

Загальна рентабельність = D1/P0 + (P1 – P0)/P0,

D1 – дивіденди на кінець періоду;

P0 – ціна покупки цінного паперу;

P1 – ціна продажу акцій.

3. Модель Шарпа, яка слугує для дослідження очікуваної ставки прибутковості:

E(R) = Rf + [E(Rm) - Rf] * B,

E(R) – очікувана ставка прибутковості;

Rf – безризикова процентна ставка;

Rm – ринкова ставка прибутковості;

[E(Rm) - Rf] – ризик – премія;

E(Rm) – очікувана ринкова ставка;

B – поправочний коефіцієнт, який визначає ринковий ризик [2, с. 113-114].

На нашу думку, найдоцільнішою для подальших розробок і використання в аналізі прибутковості комерційних банків України є модель з використанням виробничої функції – залежності будь-якого показника ефективності діяльності підприємства (ним може виступати обсяг виробництва, величина прибутку) та величини ресурсів або витрат. ЇЇ основними перевагами є можливість дати якісний аналіз діяльності банку, відтворити зв’язки між різними показниками ефективності діяльності та величиною затрачених ресурсів, описати функціонування системи в цілому. Застосування цього методу дає можливість не лише отримати інформацію про ефективність діяльності банку, а й виявити кількісні зв’язки, що характеризують вплив різних чинників, силу їхнього впливу на загальний рейтинг банку. Тому цей напрям вважається найперспективнішим при прогнозуванні ефективності діяльності такого підприємства як комерційний банк.

Література:

1. Потійко Ю.А. Теоретичні і практичні аспекти аналізу діяльності українських банків // Фінанси України. - №3. – 2002. – С. 129-133.

2. Климова О.О. Аналіз прибутковості комерційних банків // Фінанси України. - №3. – 2005. – С. 112-116.