Денисенко Денис

                                                               Студент ХНЕУ V курсу  

                                                                спец. 101  10 групи

 

Фіскальна політика держави та механізм її реалізації в перехідній економіці

 

Анотація: З'ясовано теоретико-методологічні засади та особливості фіскальної політики. Проаналізовано вплив фіскального інструментарію на розвиток національної економіки. Виявлено головні причини фіскальної кризи в Україні, особливу увагу приділено шляхам її подолання. Розглянуто інструментарій фіскальної політики за умов перехідної економіки. На підставі отриманих статистичних даних виконано регресійний аналіз впливу інструментарію фіскальної політики на реальний ВВП.

 

Ключові слова: фіскальна політика, фіскальний інструментарій, державне регулювання еконо­міки, перехідна економіка.

 

I. Вступ

Актуальність теми. В умовах державної незалежності Україна переходить від командної до ринкової економіки. У процесі цього пере­ходу відбуваються глибокі зміни в усіх сферах економічного життя, формуються нові механізми господарювання, змінюється характер втру­чання держави в економіку, яка проводить цілеспрямовану стабі­лізаційну політику для досягнення тих чи інших цілей. Одним із напрямів стабілізаційної політики є фіскальна, за допомогою якої можна змінювати структуру національної економіки, забезпечувати пріоритетний розвиток прогресивних галузей, впорядковувати державні фінанси, стимулювати інвестиційний процес, заощадження тощо. Проте засто­сування фіскаль­них знарядь в Україні є непослідовним і суперечливим, повільно розви­ваються нові фіскальні інструменти, податкова система є складною і громіздкою, механізми фіскальної політики слабо ув’язуються із монетарним інструментарієм макроекономічного регулювання. Усе це актуалізує дослідження використання фіскальних інструментів для досягнення фінансової стабілізації та виконання інших макроекономічних завдань у перехідній економіці України. Додаткову актуальність цій проблемі надає те, що питання податкових ставок і видів податків, напрямів видатків з державного бюджету і державного боргу є предметом гострої полеміки серед основних політичних сил України.

Проблеми державного регулювання економіки за допомогою фіскаль­них знарядь не є новими для економічної науки. У вітчизняній та зарубіжній літературі їм присвячено чимало грунтовних праць, орієнто­ваних на вивчення як фіскальних інструментів, напрямів і глибини їх застосування  та наслідків для окремих суспільних груп, так і для націо­нальної економіки в цілому. Вагомий внесок у теорію державного регулювання та його фіскальних інструментів зроблено А.Смітом, Дж. С. Мілем, Д.Рікардо, М. Туган-Барановським, Дж.Кларком, Дж. М. Кейнсом, Е.Гансеном, Р.Гародом, Дж.Гіксом, П.Семюелсоном та ін.

Об’єктом дослідження є процеси фіскального регулювання в умовах ринкової трансформації в Україні.

Предмет  дослідження ─ особливості реалізації інструментів фіскальної політики в перехідній економіці України.

 

II. Постановка завдань

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз теоретичних основ фіскальної політики і її впливу на розвиток економіки України в умовах переходу до ринку.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі зав­дан­ня:

–         проаналізувати суть поняття фіскальна політика, визначити її види і функції у національній економіці та виявити особливості провадження у перехідній економіці;

–         з’ясувати особливості і макроекономічні наслідки податкової політики, а також місце і роль державних видатків у досягненні фінан­сової стабілізації;

–         проаналізувати результативність застосування інструментів фіс­кальної політики за умов ринкової трансформації економіки України;

Теоретичною та методологічною роботи є система економічних законів та принципів, розроблених економіч­ною теорією стосовно макроекономічного регулювання, зокрема стосовно фіскаль­ної політики; інформаційною – дослідження українських та за­рубіжних економістів.

У дослідженні використано наукові методи дослідження – ме­тод наукової абстракції, порівняльний аналіз, методи зіставлень та групування.

 

III. Результати

У світовій практиці добре відомі ефективні способи стимулювання економічного розвитку за допомогою податків і державних витрат.

Фіскальна політика складається з так званої дискреційної фіскальної політики та автоматичної. Під дискреційною політикою розуміють    свідоме    регулювання    державою    оподаткування    і державних витрат з метою впливу на реальний обсяг ВВП, зайнятість, інфляцію, економічний ріст. Як правило, дискреційну фіскальну політику можна прогнозувати в різні періоди економічного циклу.

У період спаду стимулююча дискреційна політика складається із:

1)  збільшення державних витрат;

2)  зниження податків;

3) поєднання росту державних витрат із зниженням податків (з урахуванням  того,  що  мультиплікаційний  ефект зростання державних   витрат  більший,   ніж   мультиплікаційний   ефект зниження податків).

Така фіскальна політика призводить фактично до дефіциту бюджету, але забезпечує скорочення падіння виробництва.

В умовах інфляції при надлишковому попиті стримуюча дискреційна фіскальна політика складається із:

1) зменшення державних витрат;

2) збільшення податків;

3) поєднання   скорочення   державних   витрат   із   зростаючим оподаткуванням (з урахуванням того, що мультиплікаційний ефект     зменшення     державних     витрат     більше,     ніж мультиплікаційний ефект росту податків).

Така політика орієнтується на позитивне сальдо бюджету. Безумовно, це абстрактна схема поведінки парламенту й уряду, і механізм дискреційної фіскальної політики далеко не такий простий, оскільки в реальній економіці діють паралельні і різноспрямовані фактори і зрозуміло, що пошук оптимальної фіскальної політики - це завдання дуже складне.

Автоматична фіскальна політика заснована на системі вбудованих стабілізаторів. Під автоматичним, або вбудованим стабілізатором розуміють економічний механізм, який автоматично реагує на зміну економічного стану без необхідності прийняття певних рішень з боку уряду, здійснення ним певних проектів. До основних вбудованих стабілізаторів відноситься зміна податкових надходжень. Сума податків залежить від величини доходів. Тому в періоди активного росту ВВП податкові надходження автоматично зростають (при прогресивній системі оподаткування), що забезпечує зниження купівельної спроможності і стримує економічний ріст. І, навпаки,   в  періоди  спаду   податкові   надходження  автоматично зменшується сума вилучених доходів також зменшується, тобто поступово збільшується купівельна спроможність в економіці, що стримує спад.

До вбудованих стабілізаторів відносяться система допомог по безробіттю і різних соціальних виплат, програми з підтримки малозабезпечених верств населення тощо, які перешкоджають різкому скороченню сукупного попиту навіть в періоди економічного спаду. В періоди підйому і скорочення безробіття виплата річного роду допомог або припиняється, або зменшується, що стримує сукупний попит.

Світовий досвід свідчить, що системи оподаткування - це не застигла схема. Вона постійно змінюється, динамічно пристосовуючись до процесів відтворення, ринку, вимог НТР. Наприклад, тільки в США у 80-ті роки було проведено дві реформи (1982 і 1986 рр.) оподаткування, які можна пов'язати з проведенням дискреційної фіскальної політики.

Щодо прямих податків, то загальні ставки податку на прибуток підприємсв та особисті доходи громадян в Україні відповідають кіль­кісному рівню країн членів ЄС, проте з метою пожвавлення еконо­мічного середовища в Україні, запропоновано тимчасово  знизити ставку податку на прибуток підприємств та провести реформу податку на доходи громадян за такими напрямами:

–         підвищити неоподатковуваний мінімум доходів громадян до рівня, вищого від  межі малозабезпеченості;

– градаційна схема прибуткового податку повинна складатись не більше, ніж із двох ставок;

– ухвалити основну ставку на доходи громадян у межах від 20 до 30%  (розрахунки повинні враховувати здатність громадян платити податок та потреби держави у податкових надходженнях);

– максимальна податкова ставка не повинна відрізнятися від загаль­ної більше, ніж  на 10% (щоб уникнути маніпуляції із доходами пере­хідної групи);

– з метою стимулювання інвестицій доцільно запровадити систему зменшення оподаткованого доходу на розмір інвестиційних видатків;

– для стимулювання природного приросту населення (ця потреба для України є досить гострою) запровадити коефіцієнти коригування оподат­кованого доходу на сімейний стан та кількість дітей у сім’ї.

З огляду на прискорення світової глобалізації та науково-технічного прогресу Україна потребує  розширення низки пільг в оподат­куванні, зокрема, на інвестиційні видатки.

Ще однією пільгою, яка повинна бути в економічній системі України, є визначення нижчої ставки податку на прибуток для малого підприємництва.

Ця пільга досить поширена у світовій практиці, зокрема, у більшості європейських країн. Тому у подальшому розвитку податкової системи України її необхідно передбачити; ця пільга, є швидше соціальною, ніж економічною, оскільки в умовах відсутності макроекономічної рівноваги функції держави зводяться до стимулювання економіки та подолання безробіття. Однак треба виважено підійти до визначення механізму надання такої пільги.

Якщо говорити про механізм здійснення фіскальної політики в Україні, то її можна віднести до дискреційної. Головною проблемою фіскальної політики в Україні у 90-ті роки XX ст. було те, що вона здійснювалась під впливом стихійних інфляційних процесів і прагнення розв'язати проблем) бюджетного дефіциту за рахунок необгрунтованої емісії паперових грошей та кредитної емісії. Податкова політика в Україні в минулі роки здійснювалась за відсутності цілісної концепції її проведення в умовах переходу економіки від суто адміністративних методів управління до ринкових форм господарювання. Більшість принципів, зафіксованих у Законі „Про систему оподаткування", прийнятом) у 1991 р.. лишилася нереалізованою. Відтак, податкова система набула однобічного, відверто фіскального (винятково в плані наповнення бюджету) характер) і. врешті, перетворилась на гальмо у процесі виходу України з кризового стану. Інакше кажучи, з поля зору податкової політики випав її регулюючий критерій, покликаний впливати на умови конкуренції, ефективність використання ресурсів та економічне зростання.

На жаль, монетарні заходи в Україні не були підкріплені відповідними кроками в податковій політиці, у сфері приватизації та структурній перебудові економіки. Наслідком відсутності структурних реформ та незмінних підходів у проведенні податкової політики, негнучкості бюджетних витрат стало значне посилення податкового тиску.

Розширення видатків бюджету як метод антикризової фіскальної політики (через стимулювання попиту) в умовах України непридатний, оскільки видатки і так надмірні. Тому набагато доцільніше розширювати сукупний попит шляхом зниження податків та одночасного скорочення державних витрат, аби уникнути надмірного дефіциту бюджету.

Але в умовах вітчизняної економіки з її значними структурними деформаціями проведення такої політики вимагає (щоб уникнути нового спалаху інфляції) також проведення структурних реформ і стимулювання виробництва, тобто розширення не тільки сукупного попиту, а й сукупної пропозиції. Це потребує вдосконалення податкової системи.

Головним завданням у реформуванні податкової політики повинна стати переорієнтація податкової системи із суто фіскальних цілей на стимулювання економічною зростання.

 

IV. Висновки

Проведене дослідження дало змогу зробити наступні висновки:

1. На усіх етапах розвитку суспільства держава відігравала першо­рядну роль у формуванні економічних і соціальних процесів та відносин. Більшість економістів обгрунтовує необхідність державного регулюван­ня економіки на тій підставі, що ринковий механізм не забезпечує повної зайнятості ресурсів та високий рівень ефективності функціонування національної економіки.

2. Фіскальна політика – це цілеспрямоване регулювання державних видатків та податкових надходжень задля забезпечення макроеко­номічної стабільності й економічного зростання. Стимулювальний ефект фіскальної політики залежить від способу фінансування дефіциту державного бюджету. Фінансування цього дефіциту через продаж державних цінних паперів може підвищити рівноважну процентну ставку і спричинити витіснення частини приватних видатків на інвести­ції та чутливі до процента споживчі видатки. Емісія грошей – більш стимулювальний спосіб фінансування дефіциту держави порівняно з отриманням позик через продаж урядом цінних паперів, але вона індукує сильні імпульси до розвитку інфляції попиту. Стримувальний вплив фіскальної політики залежить від способу використання бюджетного надлишку.

3. Фіскальні інструменти слабко впливають на реальні економічні змінні на ранніх етапах ринкової трансформації економіки унаслідок таких двох обставин: по-перше, повної державної монополії на власність в усіх секторах національної економіки. По-друге, зростання дефіциту та послаблення бюджетних механізмів впливу на фізичну економіку.

4. Формування в Україні податкової системи відбувається вкрай повільно і суперечливо. Експерименти із змінами видів податків під­ривають її стабільність. Не вирішеним є питання пільг в оподат­куванні особливо щодо іноваційної діяльності та амортизації. Списання бюджетної заборгованості та взаємозалік неплатежів між діловими одиницями призвело до недоотримання значної частини бюджетом доходів та зростання внутрішнього боргу. Постійне відкла­дання ухвалення Податкового кодексу стримує зростання вітчизняної економіки.

5. Оптимальна система оподаткування у вітчизняній економіці має відповідати таким критеріям. По-перше, загальні ставки прямих податків на доходи та прибуток повинні коливатися у межах від 20 до 30%. По-друге, непрямі податки повинні накладатися на обмежене коло товарів і послуг та спрямовуватись на недопущення діяльності моно­поліста, що їх виробляє та надає. По-третє, застосування пільг у прямому оподаткуванні можливе тільки задля стимулювання інвестицій­ної та іннова­ційної діяльності і повинне поширюватись на усіх без винятку еконо­мічних суб’єктів. По-четверте, стимулювання через оподатку­ван­ня інвести­ційної діяльності фізичних осіб, незалежно від того, займа­ються вони підприємництвом чи ні. По-п’яте, податкова система Украї­ни повинне наближатися до систем оподаткування країн-членів ЄС.

6. У перші роки незалежності уряд проводив стимулювальну фіс­кальну політику що головно спричинювалась політичними чинниками. Намагання зберегти рівень видатків на тлі катастрофічного падіння ВВП призвело до запаморочливого  зростання цін. Додаткове навантаження на видаткову частину бюджету зросло у 1998 р. в зв’язку із азійською та російською фінансовою кризами. Значні бюджетні обмеження в останні два-три роки спричинили глибокі зміни у видаткові частині бюджету, що дало змогу помітно знизити рівень дефіцитності бюджету.

Наукова новизна одержаних результатів. До головних наукових результатів, які становлять особистий здобуток, належать такі:

–         проаналізовано погляди представників провідних шкіл та напрямів світової економічної науки на роль фіскальних інструментів у досяг­ненні макроекономічної збалансованості національної економіки;

–          виявлено особливості використання фіскальних інструментів та виокремлено етапи проведення фіскальної політики у країнах з пере­хідною економікою;

–         проаналізовано вплив фіскальної політики на розвиток вітчизняної економіки в останньому десятилітті та запропоновано схему зміни за­гальнодержавних податків для посилення їхнього стимулювального впливу на зростання економіки України;

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні наукового аналізу фіскальної політики у перехідній економіці України, визначенні оптимального рівня застосування фіскальних інструментів – податків та урядових видатків; практичне значення – у розробленні рекомендацій щодо вдосконалення бюджетної системи, податкового законодавства, поліпшення системи макроекономічного регулювання, зокрема у прова­дженні фіскальної політики.

 

V. Використана література

1.     Дідківська Л.У. Головко Л.С. Державне регулювання економіки. -  К.: Знання - Прес., 2000 - 208 с.

2.     Михасюк І., Мельник А., Крупка Н., Залога З. Державне регулю­ван­ня економіки. -  К.: Атіка-Ельга-Н, 2000. – 592 с.

3.     Жовтанецький О.М., Чуба Н.В. Термінологічні та методологічні проблеми у дослідженні фіскальних інструментів макроекономічного регулю­вання // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. ун-ту / За ред. З.Г.Ватаманюка.– Львів: Інтереко, 2001. – Вип.8.– С.176-181.

4.     Білоцерківець В.В. Теоретичні засади оптимізації системи оподаткування // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Вип. 4. – Київ: Академія муніципального управління, 2000. – С.192-197.