Коровяковська О.С.

Донбаський державний технічний університет, м.Алчевськ

Інвестиційна діяльність як важіль оздоровлення економіки

України

Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, які безпосередньо впливають на динаміку економічного розвитку, безумовно, належать інвестиційній сфері. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи. Активізація інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів оздоровлення економіки України.

Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно погіршилася. За даними Державного комітету статистики України, інвестиції в основний капітал у січні-червні 2009 року в Україні склали 54,08 млрд. грн., що на 43,% менше, ніж за аналогічний період 2008 року. Всього в першому півріччі 2009 року було освоєно 65,96 млрд. грн. капітальних інвестицій, тоді як за аналогічний період 2008 року - 92,21 млрд. грн. Держкомстат зазначає, що більш за все інвестиції в основний капітал знизилися на наземний транспорт - на 63,7%, у сфері нерухомості та оренди - на 58,9%, будівництві - 57,6%, фінансовій діяльності - на 55,9%. Найкраще справи йдуть у виробництві та розподіленні електроенергії, газу і води, а також в пошти та зв'язку, де інвестиції в основний капітал зменшилися у першому півріччі 2008-2009 років відповідно на 8,3% і 11,5%. У розрізі джерел фінансування капітальних інвестицій у січні-червні 2009 року на частку державного бюджету довелося 2,9%, як і 2008 року, місцевих бюджетів - 2,3% (у січні-червні-2008 - 3,2%), власних коштів підприємств - 69,5% (63%), кредитів банків та інших позик - 12,2% (14,3%).

Згідно з даними Держкомстату, частка іноземних інвесторів зросла у 2009 році до 4% (2,8%), тоді як інвестиційних фондів скоротилася до 1,4% (2,6%). Суттєво зменшилася в капітальних інвестиціях частка коштів населення на будівництво власних квартир та індивідуальне житлове будівництво у 2009 році - відповідно до 2,9% і 3,4% у порівнянні з 5,1% та 4,6% за аналогічний період 2008 року.

Поліпшилася структура прямого іноземного інвестування. Протягом 2005-2009 років зросли з 9047,0 до 35616,4 млн. дол. США прямі іноземні інвестиції в Україну, та з 198,6 до 6203,1 млн. дол. США прямі інвестиції з України [1].

Отже, в Україні дедалі більше даються взнаки нечіткості інвестиційної стратегії, а непрозорість процесу обговорення та формування інвестиційних та інноваційних пріоритетів розвитку національної економіки перешкоджає виробленню об’єктивних цілей та напрямків цієї політики, послаблює суспільну легітимність урядової політики у цій сфері.

Західні країни віддають перевагу наступним методам стимулювання інвестиційної діяльності:

- податкові канікули;

- податкові інвестиційні відрахування і податкові інвестиційні кредити для стимулювання виробничих капіталовкладень, враховуючи при цьому економічну ситуацію та необхідність розвитку тих або інших галузей.

Наприклад, в США для прискорення оновлення виробничого потенціалу та стимулювання розвитку активної частини основних фондів використовується податковий інвестиційний кредит, який вираховується із суми обчисленого податку на прибуток та йде на придбання нових машин та устаткування. Інвестиційна знижка скорочує податкові платежі на 19,5-49,7%, але держава виправдано йде на таке скорочення.

Податкове законодавство Японії стимулює інвестування передового обладнання через надання права вираховувати з податку на прибуток 7% розміру інвестицій, які забезпечують створення нових матеріалів і електронної техніки.

Податкові знижки на інвестиції у Великобританії у перший рік експлуатації машин та обладнання досягають 50% їх вартості, в Ірландії їх розмір досягає 100%, в Канаді він коливається від 10-50% [2, с.213].

У Швеції використовується державна система податкових пільг на інвестиційні резерви. Дана система передбачає резервування інвестиційних коштів у розмірі 40% комерційних доходів, які не підлягають оподаткуванню [3, с. 13].

Слід зауважити, що в управлінні інвестиційним процесом велике значення має амортизаційна політика, якій відводиться пріоритетне значення у стимулюванні інвестицій таких країн, як Франція, Німеччина, Великобританія. Амортизаційне законодавство цих країн крім традиційного рівномірного списання амортизаційних відрахувань передбачає використання пільгового порядку амортизації обладнання (прискорених норм амортизації). Ціллю даного метода є стимулювання інтенсивного оновлення засобів виробництва і подолання морального зносу технічнихзасобів. Застосування прискорених норм амортизації здійснюється в США, Великобританії, Німеччині, Японії, Франції, Італії та інших країнах. У Німеччині дозволяється списання 40% витрат на придбання нового обладнання в перший рік експлуатації [4].

За оцінками експертів, для нормального розвитку економіки України потрібно додаткових інвестицій від 80 до 100 млрд. дол. США. Водночас прямі іноземні інвестиції за тринадцять років незалежності становили лише 5,3 млрд. дол. Наприклад, Чехія за такий час отримала понад 20 млрд. дол. Щорічні інвестиції в Польщу становлять 4—5 млрд. дол., тоді як в Україну — 0,5 млрд. За даними американської асоціації Economist Group, за рівнем інвестиційної привабливості Україна знаходиться в сьомому десятку країн. Згідно з офіційною статистикою, щорічний приріст іноземного капіталу, інвестованого в країну, становить близько 15%, але це без урахування грошей, що вивозяться нерезидентами з України. Зараз на кожні три долари вкладених інвестицій припадає один долар офіційно вивезеного капіталу. Це пояснюється розірванням інвестиційних договорів через підвищення інвестиційних ризиків у країні.

Оцінка інвестиційних ризиків дає базу для розробки програм регулювання інвестиційного клімату. Стосовно України, можна сформулювати правило 9-ти

ключових інвестиційних чинників [5]:

- лібералізація й дерегуляція підприємницької діяльності;

- стабільність і передбачуваність правового поля;

- корпоративне й державне управління;

- лібералізація зовнішньої торгівлі та руху іноземного капіталу;

- розвиток фінансового сектора;

- зниження рівня корупції;

- зниження політичного ризику;

- імідж і програми просування країни;

- формування інвестиційних стимулів.

Особливо треба наголосити, що істотно збільшити приток інвестицій можна лише за умови розвитку всього комплексу чинників, які формують інвестиційний клімат. Недооцінка хоча б однієї складової неминуче призведе до дисбалансу та створить напруженість на інвестиційному ринку України.

Таким чином, досвід розвинутих країн свідчить, що інвестиційні потоки, система податкових і митних пільг, кредитне забезпечення та державні гарантії є основними регуляторами розвитку інвестиційної сфери. Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльності і поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних, швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн, що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створять конкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.

Література:

1. http://www.ukrstat.gov.ua

2.Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 514 с.

3. Гуткевич С.А. Инвестиционный процесс в економике аграрного сектора. –К.: ИАЭ УААМ, 2000. – 65 с.

4. http://www.nbuv.gov.ua

5. http://www.dt.ua