К.е.н., Петрига О.М.
Пеньова О.В., Романюк Т.М.
Таврійський державний
агротехнічний університет
Ефективність виробництва і реалізації продукції та основні напрямки її
підвищення
В сучасних умовах господарювання, як відомо, основною метою підприємства (чи фірми) є отримання бажаного (планованого) прибутку. Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та зміцнення його матеріально-технічної бази на інноваційній основі. А тому уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні його стабілізацію на певному рівні.
Прибуток – це та
частина виручки, що залишається в розпорядженні підприємства після
відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність. А тому
досягнення цієї мети є можливим лише за умови одночасного збільшення обсягів
виробництва і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та підвищення
ефективності.
Питання підвищення
ефективності виробництва і реалізації продукції на підприємствах має
першочергове значення, так як від неї в значній мірі залежать обсяги прибутку і
рівень рентабельності, показники яких найбільш повно характеризують фінансові
результати і ефективність діяльності підприємства в цілому.
Проблема
ефективності виробництва (діяльності підприємства) серед актуальних проблем
економічної науки завжди посідала важливе місце. Зацікавленість нею присутня на
різних рівнях управління економікою – від власників підприємства до керівників
держави.
Процес виробництва
на будь-якому підприємстві відбувається за відповідної взаємодії трьох
визначальних його факторів: робочої сили, засобів та предметів праці.
Використовуючи наявні засоби виробництва робоча сила (робітник) підприємства
виробляє суспільно-корисну продукцію або надає виробничі та побутові послуги.
Це означає, що з одного боку мають місце затрати живої та уречевленої праці, а
з іншого боку мають місце певні результати виробництва (діяльності
підприємства). При цьому результати виробництва залежать від масштабів
використання засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня ефективності їх
використання.
У кінцевому підсумку
змістове поняття ефективності як економічної категорії визначається
об’єктивно-діючим законом економії робочого часу, що є основоположною
субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження та
використання суспільством.
Саме тому підвищення
ефективності виробництва (діяльності підприємства) треба вважати формою вияву
цього закону.
Економічну
ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують
проміжні та кінцеві результати стану виробництва на підприємстві чи в іншій
виробничій структурі суб’єктів господарювання. До таких показників належать:
обсяги виробництва і реалізації продукції, величина отриманого прибутку,
економія різних видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія
від зниження собівартості продукції, продуктивність праці та ін. Отже,
фактично, визначення ефективності виробництва (діяльності підприємства) полягає
в оцінці його результатів.
Виходячи з цього
можна дати таке визначення ефективності: ефективність виробництва
(підприємства) являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання
основних і оборотних засобів та фінансових і трудових ресурсів за певний період
часу [1].
Ефективність
виробництва (діяльності підприємства) найбільш повно характеризує
рентабельність продукції (товарів, робіт, послуг), яка показує скільки прибутку
отримує підприємство з кожної гривни, витраченої на її виробництво і реалізацію,
яке є основним джерелом отримання прибутку. Її розраховують, як в цілому по
підприємству та окремих його підрозділам так і за окремими видами продукції (
товарів, робіт, послуг).
Аналіз рівня
рентабельності операційної діяльності підприємств України за різними видами
економічної діяльності свідчить про те, що на протязі останніх десяти років він
є порівняно низьким, а в окремі роки – навіть збитковим.
Так, наприклад,
рівень рентабельності підприємств машинобудування по рокам за досліджуємий
період був в межах від 0,3 до 4,3%, переробної промисловості – 3,1 – 5,9%,
виробництва харчових продуктів – 2,0 – 5,1%, хімічної та нафтохімічної
промисловості – 1,8 – 7,8% , виробництва та розподілення електроенергії, газу
та води – 1,3 – 5,2 %, легкої промисловості
у межах – 1,9 + 1,1 %. [2].
Отже, як видно з
цього, переважна більшість підприємств різних галузей є низькорентабельними,
економічно слабкими та навіть збитковими – фінансово не стійкими і
неспроможними забезпечити фінансування інноваційних процесів виробництва
(впровадження нової техніки та технологій) за рахунок власних коштів, тим
більше – розширене його відтворення. А тому підвищення рівня прибутковості
(ефективності) підприємств різних видів економічної діяльності та зміцнення їх
економічного стану завжди було і нині є як ніколи актуальним.
Стан ефективності
виробництва і реалізації продукції та пошук шляхів її підвищення нами
досліджено на прикладі приватного ТОВ «Каліта» Дніпропетровської області за
період 2007-2009рр. Підприємство належить до переробної промисловості,
спеціалізується на виробництві і реалізації продукції – олії та макухи з сої,
які мають порівняно високий попит на ринках збуту цієї продукції. Підприємство
для цього має необхідну матеріально-технічну базу (цех по виробництву олії і
макухи потужністю 5 і 9т. за сутки, складське приміщення для зберігання
переробної сировини місткістю 1080т. та ємкість для олії на 155т. і ін.) і необхідну кількість
кваліфікованих працівників, середньорічна чисельність яких за 2009 рік
становила 20 чоловік.
Із системи
показників ефективності, які найбільш повно характеризують діяльність
підприємства (виробництва) нами досліджено такі:
-
обсяги виробництва і реалізації продукції та грошових
надходжень (прибутку);
-
витрати виробництва і собівартість продукції;
-
ефективність використання основних засобів;
-
ефективність використання оборотних засобів;
-
ефективність використання трудових ресурсів;
-
узагальнюючі показники ефективності діяльності
підприємства (норма прибутковості та рентабельність продукції) [3].
Аналіз обсягів виробництва
продукції (в цінах реалізації) в динаміці по рокам за досліджений період
свідчить про те, що вони були нестабільними і мали тенденцію до зростання. Так,
в 2009р. в порівнянні з 2007р. виробництво продукції збільшилось на 4202, 2 тис.
грн. або на 41,4% і становило 14359,3 тис. грн. Рівень використання потужності підприємства за
аналізуємі роки становив відповідно 99,6% , 100% і 103,7%. Обсяги реалізації
продукції в динаміці по рокам теж були не стабільними. В 2009р. в порівнянні з 2007р. реалізація продукції
зросла на 131,6% - на 8285,0 тис. грн. і становила 14578,3 тис. грн., що на
404,4 тис. грн. менше ніж в 2008р. Це відбулося в основному як за рахунок
збільшення обсягів виробництва продукції так і за рахунок підвищення цін її реалізації за два останні роки. Дохід
(виручка) від реалізації продукції за ці роки були відповідно рівними обсягам
реалізації продукції.
В структурі товарної
продукції доля макухи в середньому за три роки становить 83,5% - 9983,5 тис.
грн., доля олії – лише 16,5% або 1967,9 тис. грн.
Собівартість виробництва і
реалізації продукції за аналізуємий період мала тенденцію до значного зростання
– в 2009р. вона становила 1565,5 тис. грн., що в три рази більше ніж 2007р. Це
відбулося в основному за рахунок зростання цін на сировину і на
паливно-мастильні матеріали та за рахунок збільшення обсягів виробництва
продукції за ці роки. В середньому за три роки в структурі операційних витрат
підприємства найбільша доля припадає на матеріальні та інші витрати – разом
90,29%, що є дещо більшим в порівнянні з середньогалузевими відповідними
витратами. Тому саме за рахунок їх раціонального використання слід досягати
зниження собівартості та підвищення ефективності (прибутковості) виробництва
продукції.
Аналіз прибутку підприємства
від виробництва і реалізації продукції в динаміці за 2007 – 2009рр. свідчить
про значне його зростання, особливо за останні два роки. Так, в 2009р. в
порівнянні з 2007р., його обсяг збільшився в 2,5 рази або на 2382,3 тис. грн. і
становив 3937,9 тис. грн. Це
відбулося в основному за рахунок зростання цін на реалізацію продукції та
частково (на 41,4%) за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції. В
результаті цього і обсяг валового прибутку підприємства за ці роки теж
збільшився майже в 2,9 рази і становив 1508,2 тис грн. в 2009р.
Аналіз ефективності
використання основн6их фондів підприємства свідчить про їх тенденцію до
збільшення. Середньорічна вартість їх в 2009р. становила 80,85 тис. грн., що на
48,6 тис. грн. або на 150,7% більше ніж в 2007р. Відповідно за ці роки майже
такими ж темпами зросли фондоозброєність праці та фондомісткість продукції, що
є позитивним. Але на ряду з цим, фондовіддача за ці роки значно знизилася. Якщо
в 2007р. вона становила 314,9 грн., то в 2009р. – лише 177,6 грн. або на 137,3
тис. грн. і на 43,6% менше. Звідси слідує висновок, що підприємство має
можливість підвищення ефективності виробництва за рахунок покращення
(підвищення ефективності) використання основних фондів.
Середньорічна вартість
оборотних фондів підприємства за аналізує мий період теж мала тенденцію до
зростання. В 2009р. їх вартість становила в середньому за рік 1631,9 тис. грн.,
що на 88% або на 764,0 тис. грн. більше ніж в 2007р. Коефіцієнт оборотності їх
за ці роки був порівняно низьким – відповідно 7.25, 9.46 і 8.99. В результаті і
тривалість їх одного обороту в днях була великою – 50.3, 38.6 та 40.6 дня.
Отже, стан використання оборотних фондів теж має можливості значного
покращення, що також є резервом підвищення ефективності виробництва на підприємстві.
Аналіз ефективності
використання трудових ресурсів підприємства свідчить про достатньо високу
ефективність їх використання. Про це свідчить коефіцієнт використання робочого
часу, який по рокам відповідно становив 0.97, 0.98 та 0.99 ( був близьким до 1)
та продуктивність праці, яка була достатньо високою і по рокам відповідно
становила 564,3 тис. грн., 644,6 тис. грн. і 718,0 тис. грн. та мала тенденцію
до зростання, що є позитивним показником ефективності виробництва. Однако,
незважаючи на це, підприємство має резерви підвищення ефективності виробництва
продукції за рахунок удосконалення організації праці та збільшення числа
робочих днів підприємства по виробництву продукції на протязі року.
Норма прибутковості
підприємства за аналізуємі роки була достатньо високою, по рокам мала тенденцію
до зростання і відповідно становила 166,0%, 204,5% і 217,1%. Підприємство лише
за останні два роки було прибутковим. Розмір чистого прибутку підприємства в
2008р. становив лише 52,9 тис. грн., в 2009р. – 534,2 тис. грн.
Рівень рентабельності
продукції підприємства за аналізуємі роки відповідно становив 32.8; 30.1; та
37.0%.
Обсяги чистого прибутку і
рівень рентабельності продукції підприємства по рокам є низькими (малими) і
недостатніми для ведення розширеного відтворення виробництва.
В результаті проведеного
дослідження стану ефективності виробництва і реалізації продукції аналізуємого
підприємства за період 2007 – 2009рр. виявлено, що воно, незважаючи на відчутне
покращення розглянутих показників ефективності (в т.ч. і зміцнення фінансового
стану) має значні резерви для підвищення її рівня та подальшого покращення
основних показників фінансово-економічної діяльності.
Основними із них є такі:
1) збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції за рахунок
удосконалення організації праці та підвищення ефективності використання
основних фондів;
2) зменшення витрат і зниження собівартості продукції;
3) розширення асортименту виробництва і реалізації продукції за рахунок
переробки насіння соняшнику (яка майже не потребує додаткових витрат
підприємства).
В результаті впровадження
цих заходів підприємство має значні можливості в найближчій перспективі
підвищення ефективності виробництва і реалізації продукції та подальшого
зміцнення фінансово-економічного стану.
Література:
1. Економіка підприємства :Підручник / За ред. А.В. Шегди. – К.:Знання, 2006.
– 614 с.
2. Статистичний щорічник України за 2008 рік / За ред. О.Г. Осауленко. – К.:ДП
«Інформаційно – аналітичне агентство», 2009. – 566 с.
3.
Економічний аналіз діяльності підприємства. Навч.
посібник. / За ред. Г.В. Савицької. – К.: Знання, 2004. – 654с.