Шевченко Д.О., Устимець Ю.О.

Національний авіаційний університет, Київ, Україна

Проблеми виявлення звукозаписуючих пристроїв

Стрімкий розвиток пристроїв запису інформації за допомогою мініатюрних диктофонів створив серйозну проблему, що відноситься до інформаційної безпеки. Нелегальне підслуховування конфіденційної інформації є досить простою процедурою і не вимагає від зловмисника спеціальної підготовки. Диктофони володіють високими експлуатаційними характеристиками, що дозволяють записувати інформацію з високою якістю в найскладніших умовах акустичної обстановки і на досить великі дальності. При цьому диктофон не є спецзасобом і його придбання не пов'язано з отриманням особливих дозволів.

Існує ряд способів захисту конфіденційної інформації від підслуховування за допомогою диктофонів. Один з них - організаційно-режимні заходи, які повинні забезпечити вилучення диктофонів і стільникових телефонів при спробах вносити їх в контрольоване приміщення. Інший спосіб захисту зводиться до виявлення різними методами (перш за все технічними) диктофонів і стільникових телефонів на контрольованому об'єкті. Крім того, існують способи виключення можливості підслуховування та запису мовної інформації за допомогою блокування (або придушення) нормальної роботи розглянутої апаратури.

Для виявлення диктофонів використовують слабкі електромагнітні випромінювання самого диктофона. Ці електромагнітні сигнали намагаються прийняти, а потім проаналізувати. Для надійної ідентифікації диктофона пошукові прилади повинні проводити аналіз певного спектру частот і потім обчислювати з деяким ступенем ймовірності: чи відносяться виявлені сигнали до електромагнітних завад диктофона чи ні. Проте кожен диктофон має свій унікальний спектр електромагнітних випромінювань, і спроби виділити не вузькі спектральні частоти, а більш широкі смуги можуть призвести до загального зниження вибірковості всього устрою і, як наслідок, до зниження завадостійкості.

У реальних умовах існують численні перешкоди, в першу чергу магнітні поля промислової частоти (50 Гц) та її гармоніки. Рівень перешкод коливається від 10^-4 до 10^-1 А / м. Це при тому, що напруженість поля, що створюється диктофоном на відстані близько одного метра становить від 10^-5 до 10^-6 А/м. Таким чином, рівень перешкод може перевищувати рівень сигналу в 100000 раз. Не менші проблеми створює монітор комп'ютера, який з дистанції в 20 метрів створює напруженість поля, такого ж рівня, що і диктофон з відстані в 1 метр. Реальна можливість виявлення диктофона не виходить за рамки 1-1.8 метра, залежно від типу диктофона. Можливість виявлення диктофона на більшій відстані маловірогідна. Диктофони в металевих корпусах мають у десятки разів менше випромінювання при однаковій виконанні кінематичної схеми або при однаковій схемі обробки цифрового сигналу. Реальна відстань на якій можна виявити диктофон становить 30-50 см для пластмасових диктофонів і 2-10 см для диктофонів в металевому корпусі.

Диктофони поділяються на кінематичні та цифрові.

Джерелом максимального випромінювання кінематичних диктофонів є електродвигун та генератор підмагнічування. Форма сигналу від електродвигуна носить імпульсній характер з основною гармонікою в діапазоні від 80 до 300 Гц. З меншими амплітудами в цей діапазон потрапляють інші гармонічні складові цього сигналу. Сигнал від генератора наближений до синусоїдального і перебуває в межах від 20 до 60 кГц.

За характером випромінювання цифрові диктофон діляться на декілька видів, але дослідження показали, що максимальний рівень випромінювання цифрових диктофонів для всіх видів, як правило, лежить в діапазоні від 20 до 120 кГц. Для диктофонів з імпульснім перетворювачем напруги найбільш сильний рівень спостерігається на частоті перетворення.

Будь-який технічний пристрій звукозапису складається з набору замкнутих електричних ланцюгів, причому деякі з них мають значну індуктивність, що призводить до утворення навколо працюючих диктофонів електромагнітного випромінювання з певною діаграмою спрямованості та інтенсивністю. Звідси випливає, що будь-який диктофон може бути виявленим деяким електронним пристроєм на певній відстані.

Задача виявлення диктофонів вирішується із застосуванням: металодетекторів; нелінійних радіолокаторів; пристроїв рентгеноскопії; спеціальних детекторів диктофонів. Виявлення диктофонів за допомогою металодетекторів, внаслідок їх обмеженої чутливості до сучасних мікрокасетних і цифрових диктофонів, може розглядатися тільки як допоміжний засіб у комплексі з іншими більш ефективними заходами щодо виявлення та знищення засобів звукозапису. Нелінійні радіолокатори здатні виявляти диктофони на значно більших відстанях, ніж металодетектори, і можуть використовуватися для контролю за спробами внести пристрої звукозапису у приміщення. Але виникають проблеми рівня безпечного випромінювання, ідентифікації відгуку, наявності «мертвих» зон, сумісності з оточуючими системами та електронною технікою. Пристрої рентгеноскопії дозволяють надійно виявляти наявність диктофонів, але область застосування цих засобів контролю вкрай обмежена, оскільки вони практично не можуть використовуватися для цілей особистого огляду і прихованого контролю.

Альтернативним варіантом виявлення є застосування блокаторів (або подавлювачів), які реалізуються на основі постановки різного роду електромагнітних завад. Такі пристрої працюють шляхом генерації електромагнітного поля перешкоди, вибірково спрямованого в контрольовану зону. У результаті замість розмови співрозмовників на носії диктофона виявляється записаний завадовий сигнал, випромінюваний подавлювачем. З точки зору якості та ціни це найбільш ефективним способом запобігання витоку мовної інформації.