Педагогічні науки 2. /Проблеми підготовки спеціалістів

Писклинець У.М.

Івано-Франківський національний медичний університет

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

Виховання молодої особистості, як всебічно розвиненої людини, здатної не лише засвоювати досвід старших поколінь, а й збагачувати його власними досягненнями, створювати своєю діяльністю щось нове, збагачувати і прикрашати ним як життя, так і сферу науки, являє собою актуальне завдання сучасної вищої школи. Щоб підготувати висококваліфікованих фахівців, здатних до генерування та використання нових ідей і задумів, підходів і рішень, які творчо ставляться до своєї праці, потрібно виховувати в них у студентські роки цікавість до наукового дослідження, раціоналізаторської, винахідницької діяльності, навчати творчості.

Метою нашої статті є обґрунтувати педагогічні засади формування технічної творчості студентів-медиків.

Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті і є його особистісним дериватом. Творча діяльність за своєю природою дуже складна. У науці й техніці розрізняють три види творчої діяльності [4]: наукову, науково-технічну та технічну творчість. В основі наукової творчості лежать фундаментальні науки. Науково-технічна творчість є тією ланкою, що відкриває шлях упровадження фундаментальних наук у техніку, виробництво. Технічна творчість забезпечує можливість широкого використання в інтересах суспільства вже апробованих результатів наукових досліджень[5]. Технічна творчість може бути об’єктивною і суб’єктивною [6, 7].

Тільки педагогічно організована технічна творчість студентів-медиків буде давати соціально вагомі результати. Організувати відповідні види діяльності певним чином, зробити процес технічної творчості цілеспрямованим, таким, щоб у ньому формувалися і розвивалися соціально значущі якості, – завдання викладачів. Проте організований процес виховання може бути реалізований лише у тому разі, якщо чітко визначено мету виховання, побудовано адекватний меті педагогічний процес, який здійснюється у межах певної системи керування – педагогічної системи. Лише тоді можливо досягти результатів, що виявляються не тільки у створених студентами технічних приладах, а у перетворенні соціального досвіду творчості на ідеали та якості молодої людини, її культуру і мораль, здібності, звички, характер.

Організовану технічну творчість студентів-медиків можна розглядати як взаємопов’язану діяльність викладача і студента. Викладач, керуючись педагогічною метою, за допомогою засобів, що є в його розпорядженні, спрямовує діяльність студента. Він бере участь у формуванні мотивів, інтересів, потреб студента, впливає на засоби діяльності студента, домагаючись оптимального їх використання для досягнення поставленої мети.

Ефективність творчої самореалізації студентів-медиків залежить від створення й реалізації організаційно-педагогічних умов, а саме: 1) створення інтелектуально-творчої атмосфери в колективі, сприятливої для творчого процесу, ситуацій, що дають поштовх до творчої діяльності студентів та розвитку їх творчих можливостей; 2) урахування зацікавленості, індивідуальних інтересів студентів у процесі творчо-пошукової діяльності; 3) формування у студентів образного мислення, що спонукає до самостійного вибору напрямів, форм і методів діяльності; 4) активізація у студентів спонукальних мотивів до творчого самовираження.

Серед методів і методик, які дають змогу більш ефективно вести пошук нових вирішень творчих завдань, розвивати і реалізовувати здатність людини до творчості. них можна виділити: а) евристичні, що стимулюють творчу активність людини завдяки створенню сприятливої психологічної обстановки (“мозкова атака”); б) методики, що забезпечують цілеспрямований пошук розв’язків задач на основі алгоритмів (“морфологічний аналіз”).

Для передачі інформації та її сприйняття студентами-медиками і організації технічної творчості традиційно використовуються вербальні, наочні й практичні методи. Серед вербальних методів можна виокремити наступні: бесіда, пояснення, розповідь, лекція, інструктаж, робота з навчальною, довідковою, науковою і технічною літературою. Ефективними на заняттях є наочні методи: демонстрація рисунків, схем, використання мультимедійних засобів для пояснення будови і принципу роботи різних фізико-технічних об’єктів, демонстраційний експеримент. Щодо практичних методів, то розвиток технічної творчості студентів-медиків забезпечується завдяки організації біофізичного експерименту, розв’язанню конструкторських та винахідницьких завдань, виконанню практичних і лабораторних робіт та ін.

За характером діяльності, до якої залучають студентів-медиків у процесі технічної творчості, методи його організації поділяють на пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, евристичні, дослідницькі.

На заняттях з студентами-медиками, використовуючи методи організації технічної творчості, реалізовують творчі завдання: на прогнозування, на оптимізацію, на рецензування, завдання з некоректно представленою інформацією, дослідницькі завдання, логічні, завдання на управління, завдання комунікативно-творчі, завдання-проблеми, завдання на набуття нових способів діяльності.

Отже, розвитку технічної творчості студентів-медиків сприяють створені організаційно-педагогічні умови, використання педагогами різних форм і методів роботи, прояв професіоналізму і компетентності викладачів, що з ними працюють. Для студента-медика технічна творчість є справою професійного росту, бо повністю охоплює всі сфери його життєдіяльності.

1. Фізико-технічна творчість учнів: Навч. посіб. / М.П. Бойко, Є.Ф. Венгер, О.В. Мельничук. – К.: Вища шк., 2007. – 262 с.

2. Антонов А.В. Психология изобритательного творчества / А.В. Антонов. – К.: Вища шк., 1978. – 175 с.

3. Разумовский В.Г. Техническое творчество детей / В.Г. Разумовский // Педагогическая энциклопедия: В 6 т. – М., 1968. – Т.4. – С. 265-273.

4. Техническое творчество учащихся / Ю.С. Столяров, Д.М. Комский, В.Г. Гетта [и др.] – М.: Просвещение, 1989. – 223 с.