Олійник Ю.С.
створення питань при тестовому контролі знань майбутніх інженерів-педагогів
електроенергетичного профілю
Перед тим, як
проводити комп’ютерне тестування студентів з метою виявлення рівня знань щодо
навчального матеріалу конкретної дисципліни, необхідно скласти самі тестові
завдання. Отже, до основних правил віднесемо наступні.
1. Зміст
питання повинен чітко відповідати змісту навчальної дисципліни загалом та
змісту конкретного окремого модуля, якщо це необхідно, частково. Відповідаючи
на питання за комп’ютером, студент повинен швидко пригадувати зміст навчального
матеріалу за поточний семестр та поставлене питання не повинно займати у нього
багато часу на згадування. «Кожне тестове завдання має оцінювати досягнення
важливої та суттєвої освітньої цілі. Слід уникати надмірно вузькоспеціальних
знань» [1, с. 39]. Можна погодитися в даному випадку щодо освітніх цілей, але
не погодитися з поняттям «надмірно вузькоспеціальних знань». Це обумовлюється у
даному конкретному випадку специфікою дисциплін електроенергетичного профілю, в
яких по суті кожна дисципліна, кожний модуль окремої інтегральної дисципліни є
колом таких «вузькоспеціальних знань».
2. Питання
повинно бути логічним та завершеним. Студент, даючи відповідь, не повинен мати
на увазі декілька відповідей, або прогнозувати декілька варіантів вирішення
даної задачі. Щодо цього моменту І.Є
Булах у своїй книзі «Створюємо якісний тест» відмічає наступне:«Умова має
містити чітко сформульоване завдання. Завдання має фокусуватися на одній
проблемі» [1, с. 40].
3. Складене
тестове питання повинно перевіряти лише конкретний рівень знань студента.
«Кожне тестове завдання має перевіряти відповідний рівень засвоєння знань…» [1,
с. 39]. При комп’ютерному тестуванні студентів з дисциплін електроенергетичного
профілю питання чітко поділяються на три рівні, кожний з яких відповідає
класичним вимогам педагогіки з одного
боку та відповідає рівням засвоєння навчального матеріалу, а й відповідно й
рівням контролю цього ж самого матеріалу, з іншого боку. Питання першого рівня
– це питання на впізнавання, пригадування та, як правило, вибір однієї
правильної відповіді серед декількох невірних. Питання другого рівня – це
питання, які мають наступну характеристику «Інтерпретація й перетворення
різного навчального матеріалу. Усвідомлення взаємозв’язків між досліджуваними
процесами та явищами. Пригадування конкретних фактів, методів і процедур.
Відтворення використовуваних термінів, основних понять, правил і принципів.
Пояснення сутності технологічних процесів, пристроїв, принципів роботи їхніх
схем» [3, с. 119]. Нарешті, питання третього рівня – це «узагальнення,
систематизація, конкретизація, алгоритмізація навчального матеріалу,
зіставлення різних варіантів дій і вибір оптимального.» [3, с. 119]. Маючи на
увазі питання конкретної навчальної дисципліни, то питання третього рівня – це,
по суті, вирішення задачі з конкретними числовими значеннями. Інакше кажучи,
студент повинен повністю самостійно пригадати алгоритм вирішення задачі, конкретні формули та
перетворення різноманітних схем.
При складанні
самих питань треба з особливою увагою користуватися такими словами, як «іноді»,
«часто», «завжди», «все», «ніколи». Слова такого типу характеризуються в якійсь
мірі невизначеністю.
Оскільки ми
говоримо про дисципліни електроенергетичного профілю, то зрозуміла специфіка
викладання таких дисциплін. При підготовці питання небажано користуватися об’єктивно
невизначеними величинами «великий», «невеликий», «малий», «небагато», «мало»,
«менше», «більше» і т.п. По-перше, це суперечить самій суті навчального
матеріалу електроенергетичних дисциплін з одного боку; по-друге, не є логічним,
зрозумілим при відповіді на питання. Питання повинно складатися з одного або
двох речень, не треба вводити на початок питання вступні фрази, які, по суті,
не мають подальшого зв’язку з питанням. Небажаним є також використання при
складанні варіантів відповідей наступних словосполучень «жоден з перерахованих»
і «всі перераховані». «Уникайте використання фрази «все з вищезазначеного» або
її еквівалентів, що автоматично призводить до появи відповідей, що
перетинаються. Ця фраза водночас є підказкою, якщо екзаменований визначить хоча
б дві відповіді, як правильні, і
причиною для неправильної відповіді,якщо екзаменований зупиниться на першій
правильній відповіді, яку побачить». [1, с. 47].
4. Не треба
спрощувати питання, але й водночас треба використовувати обмеження в самому питанні
з тією метою, щоб виключити невизначеність та двозначність правильної
відповіді.
При написанні
тестових завдань краще використовувати
довге питання та короткі, лаконічні відповіді. Інакше багато часу, уваги та сил
студент витратить на те, щоб просто прочитати, проаналізувати та зрозуміти всі
подані варіанти відповідей.
«Відповіді
мають бути однорідними за змістом. Усі відповіді мають належати до однієї
навчальної мети.» [1, с. 44]. Всі вище перелічені варіанти відповідей
визначають той чи інший режим роботи захисної апаратури та існують дійсно.
«Відповіді мають бути подібними з зовнішніми ознаками, структурою, стилістикою
тощо, зокрема подібною має бути довжин відповідей. Типовою помилкою є створення
найдовшої, детальної, конкретної, найповнішої правильної відповіді…» [1, с. 46].
Кожний варіант у поданому вище прикладі є у достатній мірі «привабливими» для
вибору того чи іншого при наданні відповіді на питання.
5. Деякі
джерела вказують на те, що неможна використовувати скорочення. Враховуючи
специфіку навчального матеріалу дисциплін електроенергетичного циклу, з цим
зауваженням неможливо погодитися. Будь-яка дисципліна технічного характеру
складається з багатьох скорочень,
символів, буквених позначень тощо. Як правило, ці скорочення є загальноприйнятими
та зрозумілими. Отже, студенти повинні без будь-яких підказок та витрат часу
розуміти ці скорочення.
Аналізуючи
все вищезгадане, можна зробити наступні висновки:
«Необхідно
уникати при формулюванні умови підказок типу:
-
граматична невідповідність між мовою та варіантами відповідей;
-
повторення у правильній відповіді слів з умови;
-
використання прикладів з підручника
чи лекції як тестових завдань;
-
найдовша правильна відповідь;
-
найдетальніша правильна відповідь;
-
дистрактори, що виключають один одного;
-
ситуації, коли одне тестове завдання є підказкою для другого.» [1, с. 40].
Література:
1. Булах
І.Є., Мруга М.Р. Створюємо якісний тест: Навч. посіб. – К.: Майстер-клас. –
2006 – 160 с.
2. В.С.Аванесов.
«Форма тестовых заданий»: Учебное
пособие.- М.: Иссл. Центр гособразования СССр
по проблемам качества подготовки специалистов. 1991.
3. Коваленко
О.Е. Методика професійного навчання:
Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ О.Е.Коваленко:-Х:Вид-во НУА, 2005.-360 с.
4. Булах І.Є.
Комп’ютерна діагностика навчальної успішності.
К.: ЦМК МОЗ України, УДМУ.- 1995.– 221 с.