Филологические науки/Теоретические и методологические проблемы  исследования языка

Аспірант Маслова Т.С.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Зооніми у фразеологізмах на позначення зовнішніх рис людини

Фразеологічна система мови є своєрідним містком між минулим і сучасним народу. Фразеологічні одиниці (ФО) як засоби вторинної номінації є елементами мовної картини світу (МКС), у межах якої створюють власну фразеологічну картину світу (ФКС), основними ознаками якої є пейоративність і антропоцентричність [1: 139]. В межах дослідження феномену ФКС актуальним є посилення уваги до етнокультурного компоненту фраземи.

Для аналізу було обрано фразеологізми на позначення зовнішніх рис людини, що вживаються у східнослобожанських та східностепових говірках.

Концептуалізація тваринного світу в межах фразеологічної системи мови характеризується значною потужністю, що ґрунтується насамперед на засадах співвіднесення стереотипів тваринного світу та рис людини. Одним із найуживаніших зоонімів, що набуває еталонного значення чогось незначного, малого, є горобець: горобцю по кісточки, горобцю по коліна (низький на зріст) [2: 95], як у горобця лікоть (дуже тонкий, худий) [2: 97], горобцю по (під) хвіст (низький на зріст) [2: 96], як гороб’ячий ніс (малий, низький на зріст) [2: 221]. Подібно до „горобиної” символіки еталонного значення в досліджуваних говірках набувають зооніми блоха та муравей: блоха в скафандрі (дуже суха, низька на зріст людина) [2: 42], мурав’ю по шию (низький на зріст) [2: 214].

Зазначимо, що майже всі фраземи, що вербалізують поняття „худий”, „товстий”, „низький” і містять у своєму складі зоонімічний компонент, своїм значенням завдячують саме еталонному прочитанню зооніму. Дуже розгалуженим є ряд фразем з компонентом глист: як глист (дуже худий, тонкий, неприємний на зовнішність), [як] глист в обмотках, [як] глист у корсеті, [як] глист у панамці, [як] глист у шапці, [як] глист ходячий (дуже худий), [2: 83–84], [як] глист на підтяжках, [як] глист обморочний, [як] глист в обмороці, [як] глист у скафандрі, [як] глист у фраці, [як] глиста на підтяжках (дуже худий, усе на ньому висить) [2: 83]. У наведених ФО можна відзначити двомірне перенесення: черв’як – тонкий та глист – хвороба – худий.

Синонімічний ряд „худий” представлений також фразеологізмами як дрохва (дрофа) (дуже тонкий, високий (частіше про жінку) [2: 118], як жираф (жирафа, жирахва)(дуже тонкий, високий) [2: 130], камбала ходяча (дуже худий) [2: 147], як риба засушена (дуже худий) [2: 265], тріска сушена (ходяча) (дуже худий (про людину) [2: 309], як щука (дуже худий) [2: 343]. Вживання подібних фаунонімів у ФО обумовлюється знанням про них, їх вигляд у наївній картині світу.

Національно-стійкими уособленнями якісного означення великий, товстий стали фауноніми корова та свиня: як бузівок, як корова, корова громадська (дуже товстий) [2: 49, 174], товста свиня, як сто свиней (дуже товста людина) [2: 278, 280]. Ці вирази пов’язані з прототипним уявленням про тварин у наївній картині світу. У досліджуваних говірках зафіксовані вирази, для яких атрибут „товстий” є також актуальним: жаба пузата [2: 127], худенький як бегемот, тоненький як бочка [2: 36]

У фраземах типу за три дні конем не об’їдеш (хто-н. дуже товстий) [2: 107], і на коні не об’їдеш (хто-н. дуже товстий) [2: 156] зоонім кінь вживається в значенні свійська тварина, яка використовується в господарстві. Однак на сучасному етапі значення тварини в повсякденному житті людини дещо зменшилося. Проте не зважаючи на це, активність вживання фауноніма залишається високою, що підтверджує його етнокультурну значущість. Наведемо приклади вживання зооніму кінь (а також кобила) в інших говірках: споліс. гладка єк кобила, зад як у виїзної кобили [3: 101], ннад. за три дні кóнем не об’їдеш (про щось громіздке, велике розміром) [4: 48], літ. [і] конем (на коні) не об’їдеш (дуже товстий, огрядний) [5: 449]. Структурно-семантичну модель „за + день (тиждень і т. ін.) + (предметом, істотою) + не обійдеш (не об’їдеш і т.ін.) = дуже товстий” на сучасному зрізі розвитку фразеології східнослобожанських та східностепових говірок представлено також фраземами на волах не об’їдеш [2: 64], козою не об’їдеш [2: 164], [і] на собаках не об’їдеш [2: 289], за три дні (за день) не обійдеш (об’їдеш) [2: 107], [і] машиною не об’їдеш [2: 202].

Отже, фразеологізми на позначення зовнішніх рис людини, а саме зі значенням „низький”, „худий”, „товстий”, що містять у своєму складі компоненти-зооніми активно побутують у східноукраїнських та східностепових говірках. Розглянуті фраземи своєю семантикою великою мірою завдячують наявності в них фауноніму. Здебільшого у виразах активізується той атрибут концепту, який у наївній картині світу вбачається одним із домінантних. Проте відзначається також збереження етнокультурної складової зоонімічних концептів в аналізованих виразах.

Умовні скорочення

Літ. – літературне, ннад. – нижньонаддніпрянське, споліс. – середньополіське.

Література:

1. Д’якова Т. О. Фразеологічна картина світу як складова мовної картини світу / Т. О. Д’якова // Лінгвістика – Луганськ: Альма-матер, 2005. – Вип. 1 (4). – С. 136 – 143.

2. Ужченко В. Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу / Віктор Ужченко, Дмитро Ужченко. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 348 с.

3. Доброльожа Г. Красне слово – як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій / Галина Доброльожа. – Житомир: Волинь, 2003. – 160с.

4. Чабаненко В. Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини / Віктор Чабаненко – Запоріжжя, 2001. – 201 с.

5. Словник фразеологізмів української мови [уклад. В. М. Білоноженко та ін]. – К.: Наук. думка, 2003. – 1104 с.