Филологические науки/ 3.Теоретические и
методологические проблемы исследования
языка.
Дейнека В.М., Федосєєва Ю.С.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган – Барановського, Україна
До питання культури наукової мови
Мова є
складним вербальним кодом, основною формою національної культури, і саме в її
системі зашифровано інтелект нації. Культура мови – це досконале володіння
нормами на всіх рівнях мовної системи в її усному й писемному різновидах,
уміння користуватися мовними засобами, ясно, чітко й логічно переконливо
висвітлювати свою думку.
Норму
літературної мови становлять узвичаєний, узаконений порядок, правило,
стандарти. Особливо суворими є вимоги щодо дотримання норм стосовно мови
наукових текстів, науково-навчальної літератури, що робить проблеми аналізу наукового мовлення
надзвичайно актуальними за сьогоденних реалій, коли культура наукової мови
перебуває в загрозливому стані.
Науковий стиль української мови має свої
особливості. Його завдання - точно викласти наукову інформацію. Він обслуговує
потреби науки, навчання й освіти. Його основною функцією є пізнавально - інформативна
(повідомлення, пояснення, класифікація понять, систематизація знань,
аргументований доказ).
У межах
наукового тексту найважливішим і найбільш інформаційно єдиним носієм
спеціальної наукової інформації є термін. Особливість терміна в загальному
складі лексики наукової статті пояснюється характером його інформаційної
функції як носія спеціальної, такої, що становить найбільший інтерес для користувача,
наукової інформації.
Термін – це
найбільш важливий лексичний елемент будь-якого наукового тексту. Під терміном
звичайно розуміють слово (чи групу слів), що має в межах певної галузі чи
спеціалізації конкретний і єдиний зміст, що виключає будь-яку можливість
іншого, яке відрізняється від передбаченого автором, розуміння чи тлумачення.
Процеси
утворення нових термінів, що відбуваються в сучасній мові наукового
спілкування, пов’язані з появою нових наукових ідей і напрямків досліджень,
розробкою нової техніки, створенням нових технологічних процесів. Через це
відсутні в словниках нові терміни звичайно виявляються носіями найбільш
важливої для одержувача повідомлення інформації.
Основні
вимоги до мови наукової статті:
1. Через те, що характерною
ознакою наукового стилю є функціональна однозначність слова, треба добре знати
його значення.
2. Перекладаючи з російської
мови, слід пам’ятати, що багатозначне російське слово не обов’язково відповідає
багатозначному українському слову.
3. Не допускати помилок у слововживанні, необхідно розрізняти
пароніми.
4. Не обтяжувати наукові
публікації невиправданими запозиченнями, за якими приховується безліч
беззмістовних фраз, що не мають доказової бази.
5. Якщо іншомовні слова передають
точне, термінологічне значення, тоді вони не мають замінюватися, їх уживання
залежить від конкретного змісту.
6. Під час написання статті
особливої уваги потребують і фразеологізми. Не можна бездумно калькувати чужі
усталені вислови, вони здебільшого специфічні для кожної мови – треба добирати
відповідні національні звороти. У наукових текстах, як правило, використовують
загальнолітературні стійкі звороти, їх треба добре знати, не видозмінювати.
7.Уживаючи іменники в науковому
мовленні, треба врахувати їх лексичні, граматичні, стилістичні особливості.
8. Утворюючи форму родового
відмінка іменників чоловічого роду, треба звертати увагу на їх лексичне
значення.
9. Для забезпечення логічності,
чіткості викладу матеріалу важливе значення мають дієслівні форми.
Щоб рівень
мовностилістичної грамотності став кращим, щоб не припускатися інтерференційних
помилок треба спиратися на практику визнаного зразка, професійно довершеного
тексту.
Кожен вираз
має бути переконливим, зрозумілим і потрібним, а для цього доречно шукати добірні
найвагоміші слова й уникати недоречних, незнайомих та чужомовних.
Поряд із умінням написання наукової статті
розглядають уміння аналізувати наукові тексти.
Під час
роботи з текстом фахівець повинен звернути увагу на відсутність цікавої для
нього інформації в тексті, а також не витрачати час на пошуки змісту там, де
його в дійсності немає. Проте навіть беззмістовна стаття може мати ряд корисних
зведень, оскільки її беззмістовність, а також сам факт публікації матеріалів з
певного напрямку досліджень є цінною інформацією для відповідного фахівця.
Ефективність
швидкого пошукового читання наукового тексту залежить від знайомства з
основними структурними й лексичними особливостями сучасної наукової статті, а
також із типовими структурними формами організації наукового матеріалу. Знання
структурних форм дає можливість із більшою ймовірністю передбачити подальшу
структуру і зміст тексту й тим самим підвищити швидкість і якість його обробки.
Таким чином, наукова
стаття як жанр наукового мовлення представляє особливий інтерес, адже вміння її
написання та аналізу є визначальними для спеціалістів у будь-якій галузі науки.
Бережне ставлення до мови – не примха вчених-мовознавців, а цивілізована норма,
дотримання якої є основою мовної культури фахівця.
Література:
1. Словник-довідник з культури української мови /
Д. Гринчишин [та ін.]. – К., 2006.-368 с.
2. Онуфрієнко, Г.С. Науковий стиль української
мови / Г. С. Онуфрієнко. – К., 2006.- 311 с.